Найцінніше для багатьох людей – Спілкування. Телефон – один із засобів спілкування, без якого вже важко уявити життя сучасної людини. В багатьох містах існує так званий “телефон довіри”, працівники якого, досвідчені психологи, добрим словом, корисною порадою підтримують тих, хто звертається, допомагають розібратися в складній життєвій ситуації і прийняти правильне рішення. У відповідь на дзвінок першим має озватися той, кому телефонують. І назвати себе, якщо він представляє офіційну організацію, або просто повідомити, що слухає,
тобто готовий спілкуватися. Буває, що і той, хто телефонує, з перших же слів Виявляє некоректність, запитуючи: “Хто це?”, “Хто говорить?” Таке поводження неприємно вражає співрозмовника і настроює на недоброзичливий тон. Зателефонувавши, Людина передусім має привітатися. Якщо співрозмовники незнайомі, краще вжити привітання нейтральне, експресивно не забарвлене: “Добрий день”, “Добрий вечір”, “Здрастуйте”. Не тільки таке вульгарно-жартівливе, як “Здоровенькі були!”, а й спокійніші, але злиті форми “Добридень”, “Добрий вечір” у цьому разі не підходять. Закінчує
телефонну розмову той, хто її розпочав. Він говорить якусь узагальнюючу фразу (“Таке є життя”, “Що поробиш?”, “Отакі новини” тощо) і прощається, бажає усіляких гараздів, передає вітання родині або знайомим. Не в кожного є родина, близькі родичі. На світі Багато людей самотніх, і ми повинні допомагати їм. Не треба ображатися, коли телефонує давня знайома, літня жінка, і питає: “Це не ви мені щойно телефонували? Я не встигла взяти трубку й чогось подумала, що це ви”. І навіть якщо ви добре знаєте, що ніхто цій жінці не телефонував, не осуджуйте її, а краще поговоріть з нею, будьте гуманні, бо це страшна самотність і непереборне бажання почути живцй голос змусили її вдатися до таких хитрощів.
