Максим Горький Пісня про буревісника

Максим Горький
Пісня про буревісника
Перекладач: А. Хуторян
Джерело: З книги: Зарубіжна література: Хрестоматія: 11 кл.- Х.: Світ дитинства, 1992.
Над простором сивим моря вітер гори хмар збирає. А між хмарами і морем гордо лине Буревісник, наче чорна блискавиця.
То крилом торкнеться хвилі, то летить стрілою в хмари, він кричить, – і хмари чують радість в смілім крику птаха.
В крику цім – жадоба бурі! Силу гніву, пломінь палу, неминучість перемоги чують хмари в цьому крику.
Чайки стогнуть, чувши бурю, – стогнуть в остраху

над морем, і на дні свій жах готові перед бурею сховати.
I гагари також стогнуть – їм, гагарам, неприступна насолода битв життєвих: грім ударів їх лякає.
Дурень-пінгвін товсте тіло боязко ховає в скелях… Тільки гордий Буревісник вільно й сміливо ширяє над од піни сивим морем!
Все похмурніше і нижче хмари купчаться над морем, і співають, ринуть хвилі в височінь назустріч грому.
Грім гуркоче. В піні гніву стогнуть хвилі, сперечаються із вітром. Ось в міцних своїх обіймах вітер зграю хвиль стискає і кидає, розмахнувшись, в лютій злобі їх на скелі, розбиваючи на порох те смарагдове громаддя.
Буревісник

з криком лине, наче чорна блискавиця, як стріла проймає хмари, піну хвиль крилом зриває.
Ось шугає він, як демон, – гордий, чорний демон бурі, – і сміється, і ридає… Він із чорних хмар сміється, він од радості ридає!
В гніві грому, – чуйний демон, – він давно утому чує, та він певен: не сховають хмари сонця, – не сховають!
Вітер виє… Грім гуркоче…
Синім полум’ям палають зграї хмар над виром моря. Море ловить блискавиці і в своїй безодні гасить. Наче вогненнії змії, в’ються в морі і зникають в нім відбиті блискавиці.
– Буря! Скоро вдарить буря!
Це сміливий Буревісник гордо в блискавках ширяє над ревучим гнівним морем, то кричить пророк звитяги: – Хай ще дужче вдарить буря!
(1901)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)


Максим Горький Пісня про буревісника

Categories: Твори з української літератури

Links