Театральний роман (переказ)
У передмові автор повідомляє читачеві, що записки ці належать перу його друга Максудова, який покінчив з собою і заповідав йому їх виправити, підписати своїм іменем і випустити у світ. Автор попереджає, що самовбивця не мав ніякого відношення до театру, так що записки ці є плодом його хворої фантазії. Оповідання ведеться від імені Максудова.
Сергій Леонтійович Максудов, співробітник газети “Вісник пароплавства”, побачивши уві сні рідне місто, сніг, громадянську війну, починає писати про це роман. Закінчивши, читає його своїм знайомим,
Максудов непомітно повертає вкрадений револьвер, кидає службу в “пароплавство”
Максудов повертається в “Пароплавство” і вирішує складати новий роман, але не розуміє, про що ж буде цей роман. І знову одного разу вночі він бачить уві сні тих же людей, той же далекий місто, сніг, пліч рояля. Діставши з ящика книжку роману, Максудов, придивившись, бачить чарівну камеру, що виросла з білої сторінки, а в камері звучить рояль, рухаються люди, описані в романі. Максудов вирішує писати те, що бачить, і, почавши, розуміє, що пише п’єсу.
Несподівано Максудов отримує запрошення від Ільчіна, режисера Незалежного Театру – одного з видатних московських театрів. Ільчін повідомляє Максудову, що він прочитав його роман, і пропонує Максудову написати п’єсу. Максудов визнається, що п’єсу він вже пише, і укладає договір на її постановку Незалежним Театром, причому в договорі кожен пункт починається зі слів “автор не має права” або “автор зобов’язується”. Максудов знайомиться з актором Бомбардовим, який показує йому портретну галерею театру з висячими в ній портретами Сари Бернар, Мольєра, Шекспіра, Нерона, Грибоєдова, Гольдоні та інших, переміжними портретами акторів і співробітників театру.
Через кілька днів, прямуючи в театр, Максудов бачить біля дверей афішу, на якій після імен Есхіла, Софокла, Лопе де Вега, Шіллера та Островського варто: Максудов “Чорний сніг”.
Бомбардьє пояснює Максудову, що на чолі Незалежного Театру стоять двоє директорів: Іван Васильович, який живе на Сивцевом Вражке, і Аристарх Платонович, мандрівний зараз по Індії. У кожного з них свій кабінет і своя секретарка. Директора не розмовляють один з одним з 1885 року, розмежувавши сфери діяльності, проте це не заважає роботі театру. Секретарка Аристарха Платоновича Поліксена Торопецька під диктовку Максудова передруковує його п’єсу. Максудов з подивом роздивляється розвішані по стінах кабінету фотографії, на яких Аристарх Платонович відображений в компанії то Тургенєва, то Писемського, то Толстого, то Гоголя. Під час перерв у диктуванню Максудов розгулює по будівлі театру, заходячи в приміщення, де зберігаються декорації, в чайний буфет, в контору, де сидить завідувач внутрішнім порядком Пилип Пилипович. Максудов вражений проникливістю Пилипа Пилиповича, що володіє досконалим знанням людей, розуміє, кому і який квиток дати, а кому й не дати зовсім, залагоджує миттєво всі непорозуміння. Іван Васильович запрошує Максудова в Сивцев Вражек для читання п’єси, Бомбардьє дає Максудову настанови, як себе вести, що говорити, а головне – не заперечувати проти висловлювань Івана Васильовича щодо п’єси. Максудов читає п’єсу Івану Васильовичу, і той пропонує її грунтовно переробити: сестру героя необхідно перетворити на його мати, герою слід не застрелитися, а заколоти кинджалом і т. п., – при цьому називає Максудова то Сергієм Пафнутьевіч, то Леонтієм Сергійовичем.
Максудов намагається заперечувати, викликавши явне невдоволення Івана Васильовича. Бомбардьє пояснює Максудову, як треба було поводитися з Іваном Васильовичем: не сперечатися, а на все відповідати “дуже вам вдячний”, тому що Іванові Васильовичу ніхто ніколи не заперечує, що б він не говорив. Максудов розгублений, він вважає, що все пропало. Несподівано його запрошують на нараду старійшин театру – “основоположників” – для обговорення його п’єси. З відгуків старійшин Максудов розуміє, що п’єса їм не подобається і грати її вони не хочуть. Вбитому горем Максудову Бомбардьє пояснює, що, навпаки, основоположникам дуже сподобалася п’єса і вони хотіли б у ній грати, але там немає для них ролей: наймолодшому з них двадцять вісім років, а найстаршому героєві п’єси – шістдесят два роки. Кілька місяців Максудов живе одноманітною нудним життям: щодня ходить до “Вісника пароплавства”, вечорами намагається складати нову п’єсу, проте нічого не записує. Нарешті він отримує повідомлення про те, що режисер Фома Стриж починає репетирувати його “Чорний сніг”. Максудов повертається в театр, відчуваючи, що вже не може жити без нього, як морфініст без морфію. Починаються репетиції п’єси, на яких присутній Іван Васильович. Максудов дуже старається йому сподобатися: він віддає через день прасувати свій костюм, купує шість нових сорочок і вісім краваток.
Але все марно: Максудов відчуває, що з кожним днем подобається Івану Васильовичу все менше і менше. І Максудов розуміє, що це відбувається тому, що йому самому зовсім не подобається Іван Васильович. На репетиціях Іван Васильович пропонує акторам грати різні етюди, на думку Максудова, абсолютно безглузді і не мають прямого відношення до постановки його п’єси: наприклад, вся трупа то дістає з кишень невидимі гаманці і перераховує невидимі гроші, то пише невидиме ж лист, то Іван Васильович пропонує героєві проїхати на велосипеді так, щоб було видно, що він закоханий. Зловісні підозри закрадаються в душу Максудова: справа в тому, що Іван Васильович, 55 років займається режисерською роботою, винайшов широко відому і геніальну, на загальну думку, теорію, як акторові готувати свою роль, проте Максудов з жахом розуміє, що теорія ця непріложіма до його п’єсі. На цьому місці обриваються записки Сергія Леонтійовича Максудова
Схожі твори:
- Відгук на театральний спектакль “Украдене щастя” Недавно я подивився виставу “Украдене щастя” І. Франка в Театрі імені Т. Г. Шевченка. Ця драма мене глибоко схвилювала. Події драми розгортаються навколо трьох центральних персонажів: Анни. Миколи та Михайла. Ці ролі прекрасно зіграли артисти театру “Березіль” Л. П. Захарчук (Анна), В. М. Шистаков (Микола), В. І. Висовень (Михайло). І....
- Переказ оповідання Після балу Толстого Л. Н План переказу 1. Іван Васильович починає оповідання про випадок, що перевернув його життя. 2. Опис балу. Закоханість героя. 3. Після балу. Герой випадково стає свідком екзекуції, жорстокості батька Вареньки. 4. Цей випадок перевертає життя героя й порушує всі його подальші плани. Переказ Всіма шановний Іван Васильович зненацька для всіх присутніх...
- Короткий переказ – Діти Арбата Роман Найбільший будинок на Арбаті – між Никольским і Грошовим провулками. У ньому живуть четверо колишніх однокласників. Троє з них: Сашко Панкратов, секретар комсомольського осередку школи, син ліфтерки Максим Костин і Ніна Іванова – становили в школі згуртовану групу активістів. До них ще примикала дочка відомого дипломата, більшовика з дореволюційним стажем...
- Жерар Філіп і театральний Авіньйон Від Парижа до Авіньйона – одна ніч поїздом. Жерар відкрив вікно душного номера в готелі “Оберж де Франс” і вдихнув свіже нічне повітря липня. Нарешті він в цьому містечку, назва якого викликає уяві п’янке старе вино з папських підвалів. Авіньйон, оповитий духмяною літньою імлою, весь перед ним як на долоні....
- Котляревський – драматург і театральний діяч (“Наталка Полтавка”, “Москаль-чарівник”) Великий правдолюб, гуманіст, письменник-демократ свою любов до рідної землі, до народу, його історії обезсмертив у своїх творах. У п’єсах “Наталка Полтавка” і “Москаль-чарівник” Котляревський висловив просвітительські ідеї, тим самим поклавши початок українській драматургії та українському театрові. У цих творах автор змальовує простих людей, доводить, що вони гідні поваги і наслідування....
- Євгеній Онєгін – Роман у віршах (переказ) Автор – оповідач, чия біографія частково збігається з пушкінської. А. не тільки розповідає про події, а й сам участь у розвитку сюжету. Пушкін поступово відокремлює образ А. – і від образу головного героя, і від своєї власної особистості. А., яким він постає у численних “ліричних відступах” (які поступово вибудовуються в...
- Короткий переказ – Важкий пісок Роман Батько автора народився у Швейцарії, у Базелі. У його дідуся Іванівського було три сини. Батько був молодшим у сім’ї, як говорять – мизиникл, тобто мізинець Коли батько закінчив коледж і готувався надходити в університет, виникла ідея поїхати в Росію, на батьківщину предків, у маленьке південне місто. І вони поїхали –...
- Стислий переказ: Роман-застереження (Є. І. Замятін. “Ми”) Роман Євгенія Замятіна “Ми” був написаний в останні роки Громадянської війни, коли було вже зрозуміло, що влада залишиться в руках більшовиків. У цей час суспільство хвилювало питання про те, яке Майбутнє чекає Росію, і багато письменників і суспільних діячів намагалися дати на нього свою відповідь. Серед них був і Євгеній...
- Роман “Тигролови” – перший пригодницький роман в українській літературі Іван Багряний увійшов в українську літературу не тільки своїм напруженим, емоційним стилем художньої мови, не тільки сміливістю своїх думок та безкомпромісністю їх викладу, коли йшлося про правду та про совість автора, але й тим, що розвинув новий жанровий різновид у нашій літературі – пригодницький роман. Що таке пригодницький роман як...
- Мольєр – (театральний псевдонім Жана-Батіста Поклена) класик французької драматургії Мольєр – (театральний псевдонім Жана-Батіста Поклена) – класик французької драматургії, що створив “блискучі” комедії “Тартюф”, “Дон Жуан”, “Мізантроп”, “Скупий”, “Міщанин-шляхтич”, “Удаваний хворий” і спеціальну школу театрального мистецтва Франції епохи класицизму. Герої його творів, будучи носіями людських пороків, повно і точно відображали епоху, у якій жив і творив Мольєр. Святенництво, лицемірство,...
- Мольєр (Жан Батист Поклен) (1622 – 1673) – комедіограф, актор, театральний діяч. Провідні теми та художні особливості комедій Мольєра Урок зарубіжної літератури 9 клас УРОК № 8 Тема. Мольєр (Жан Батист Поклен) (1622 – 1673) – комедіограф, актор, театральний діяч. Провідні теми та художні особливості комедій Мольєра. Мета: Ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом Мольєра; сформувати в учнів поняття про комедію як жанр драматургії; поглибити знання учнів про...
- Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?’ перший в українській літературі соціально-психологічний роман Роман Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла...
- Роман П. Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший в українській літературі соціально-психологічний роман Українська література, зокрема проза, з часів Шевченка зазнала значного розвитку. Та особливе місце в багатому літературному доробку українських прозаїків посідає творчість Панаса Мирного та Івана Білика, зокрема їхній роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”. Це перший в український літературі соціально-психологічний роман. Він вражає масштабністю зображенні дійсності і в часі,...
- Переказ. Поняття про переказ як жанр художньої літератури та вид мовленнєвої діяльності. Докладний переказ художнього тексту розповідного характеру Переказ. Поняття про переказ як жанр художньої літератури та вид мовленнєвої діяльності. Докладний переказ художнього тексту розповідного характеру Мета: ознайомити школярів із художніми особливостями народних переказів та специфікою переказу як комплексного виду мовленнєвої діяльності, формувати уміння в аудіюванні, читанні, говорінні, письмі. Комунікативний компонент – розвиток умінь свідомого і виразного читання,...
- Проблема искусства в “Театральном романе” М. А. Булгакова Смысл романа М. А. Булгакова – изображение двух точек зрения на понятие “искусство”, перекликающееся с этим чувство усталости, безысходности, слабости, сумасшествия, в конце концов. И, конечно же, непобедимая сила общества, убивающая порой все зачатки истинного искусства. Сама по себе проблема искусства не изолирована, она непосредственно связана с жизнью человека, переплетается...
- Естетизм і роман Уайльда – ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ РОМАН РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ДОБИ ОСКАР УАЙЛЬД (1854-1900) ” ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ” ЯК ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ РОМАН. ЙОГО ХУДОЖНЯ СВОЄРІДНІСТЬ Естетизм і роман Уайльда З-поміж усіх творів О. Уайльда принципи естетизму найкраще проявилися в інтелектуальному романі “Портрет Доріана Грея”. Парадоксальна “Передмова” готує читачів до сприйняття твору, закликаючи не шукати в ньому нічого, окрім того,...
- Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” П. Мирного – перший соціально-психологічний роман в українській літературі Серед майстрів глибокого психологізму в українській літературі другої полонини XIX століття найпочесніше місце посідає Панас Мирний. Особливість індивідуального стилю цього письменника – внутрішній стан героя. Він підкреслював, що для нього головне – зобразити душевне життя з усіма суперечностями і труднощами. У його щоденнику є такий запис: “Якби я зміг показати...
- Література зрілого і пізнього Відродження. Поезія. Роман. Драма 20.Література зрілого і пізнього Відродження. Поезія. Роман. Драма Відбувається інтенсивний розвиток філософської думки, найвищим досягненням якої стала філософська система основоположника англійського матеріалізму Френсіса Бекона, швидко розвивається гуманістична література, збагачуючись різноманітним змістом та ідеями, новими жанрами й поетичними формами. Такий стан, однак, тривав не довго. Уже в першому десятилітті XVII ст....
- Переказ билини “Пісня про царя Івана Васильовича й відважного купця Калашникова” “У златом вінці” сидить за трапезою грізний цар Іван Васильович. За ним коштують стольники, навпроти – бояри так князі, з боків – опричники. Усі бенкетують і славлять царя. Лише один відважний опричник Кирибеевич не пригубив золотого ковша. Опустивши голову на груди, він думає “думу міцну”. Насупив цар брови: може бути,...
- “Червоне і чорне” як соціально-психологічний роман – Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” Фредерік Стендаль 1783 – 1842 Відкрита книга РОМАН “ЧЕРВОНЕ І ЧОРНЕ” “Червоне і чорне” як соціально-психологічний роман Головною підставою для такого визначення жанрової специфіки твору є те, що в ньому означені соціальні процеси й колізії переломлюються крізь призму свідомості й реакцій центрального героя, його внутрішньої боротьби і, зрештою, його драматичної...