Home ⇒ 📕Твори з української літератури ⇒ Тарелкін – центральний персонаж драми А. В. Сухово-Кобиліна “Дело”

Тарелкін – центральний персонаж драми А. В. Сухово-Кобиліна “Дело”

В ієрархії “Дела” Канді Касторовіч Т. належить до категорії “Сили”. Колезький радник, наближене особа Варравіна – правителя справ всього відомства, Т. – важливий персонаж в армії антихриста, “обклав” всю християнську землю. Автор моделює образ як динамічний характер, в основі якого не літературні норми, а соціальні ролі. Т. – уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираз нігілістичного світогляду. Т. – людина, здатна на все (“з мертвого зняв би шкуру”), готовий на будь-який злочин, але фатально невдачливий.

Його цинізм безмежний, однак він не володіє страшною жорстокої хваткою переможця Варравіна.

Т. жалюгідний у своїй гидоти, він не людина, а тінь. Автор створює оригінальний образ маленької людини, одержимого соціальної мімікрією, готового за гріш продати душу дияволу. У сюжетному просторі існує лінія зовнішнього життя Т., виставленої напоказ: пристойна людина, одягнений бездоганно, завсідник італійської опери і т. д. І інша, справжнє життя – “в засідці”. Зовні благополучний Т. – бідний, одержимий злобою і заздрістю. Вже в “Ділі” закладено мотив удаваності і міражність цього образу. Автор вказує

на перуку і вставні зуби Т., його вічне прагнення втекти, сховатися, забитися в щілину: “… наймом квартирку у Успіння на Мо-гільця, в Мертвому провулку, в будинку купця Гробова, та так до другого пришестя і заночую”. У своєму підпільному свідомості він збудував “позитивну” програму життя, в центрі якої – законність хабарі і “капкана”. І раптом на наших очах вся будова зруйновано, розвалилося, як картковий будиночок.

Його обдурили! Який пафос у фінальному монолозі “Дела”: хабарник, негідник, провокатор волає до справедливості, до закону, співчуття. Він піднімається до патетики у захисті своїх перекручених цінностей і цілей (пор. фінальний монолог Іхарева в “Гравцях” Гоголя). Образ Т. підсилює звучання есхатологічних мотивів драматурга. У “Смерті…” вони набувають особливого символічний лад. З цим персонажем (не тільки сюжет-но, але й ідеологічно) пов’язані теми антихриста, кінця світу, диявола, вовкулака. У просторі двох п’єс образ Т. будується як низка нескінченних перетворень, перевдягань, зміни ролей, ликів. Підміна зовнішності, документів, долі – метафора знищення особистості. Перетворення нікчеми Т. перед власним труною в ліберала, законника, гуманіста, крокуючого “попереду прогресу”, – свідоцтво руйнування істинних роціальних орієнтирів. (Не випадково спочатку Т. носив прізвище Хлєстаков.) Він – лялька, муляж, духовний труп. Т., спраглий іншого життя, який прославляє солодкість помсти майже як романтичний герой (на чому й будується інтрига “Смерті…”), до кінця залишиться “огидної жабою”, “отруйною гадиною”. З пожадливістю чинить підлості, Т. назавжди залишиться переможеним. Але парадокс Сухово-Кобиліна полягає в тому, що в постійній трансформації Т. його сила і життєстійкість. Загине Муромський, а з ним добро, справедливість, правда, – Т. залишиться жити та управляти справами в російській державі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Центральний персонаж драми Сухово-Кобылина “Справа” Тарелкин уособлення “нової” Росії, нової моралі, вираження нігілістичного світогляду. Тарелкин людина, здатний на всі (“з мертвого зняв би шкіру”), готовий на будь-який злочин, але фатально невдачливий. Його цинізм безмежний, однак він не має страшну жорстоку хватку переможця Варравина. Тарелкин жалюгідний у своїй мерзенності, він не людина, а тінь. Автор створює...
  2. Центральний персонаж драми А. П. Чехова “Три сестри” Барон Тузенбах німець, щообрусів, народжений у Петербурзі, “холодна й дозвільному”, – сама щаслива людина в п’єсі. Він гостро почуває “рубежность”, “переломність” теперішнього часу й всією своєю істотою спрямована до “громади, що насувається,”, “здоровій, сильній бурі”, що “здує з нашого суспільства лінь, байдужість, упередження до праці, гнилу нудьгу”. У гарячій переконаності...
  3. Центральний персонаж драми Островського “Гроза” Кабаниха належить до тих владним і сильним натурам, які усвідомлюють себе охоронницями “порядку”, споконвічних норм і правил життя: Кукушкина (“Дохідне місце”), Уланбекова (“Вихованка”), Мурзавецкая (“Вовки й вівці”), Мавра Тарасівна (“Правда – добре, а щастя краще”). Сама собі господарка (“багата купчиха, вдо – 181 ва”), Марфа Ігнатіївна Кабанова керує будинком, опираючись...
  4. Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” Вірочка – центральний персонаж комедії І. С. Тургенєва “Місяць у селі” (1848-1869, первонач. редакції під назв. “Студент”, “Дві жінки”), В. – бідна сімнадцятирічна сирота, вихованка у будинку Наталії Петрівни Іслаевой. (Тургенєв починає тему безприданниці, бідної нареченої, важливу в російській літературі.) Доля її типова і драматична. З розповіді В. ми дізнаємося,...
  5. Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” Чанг – центральний персонаж оповідання І. А. Буніна “Сни Чанга” (1916), пес, щеням куплений у першого господаря-китайця другим, і головним, господарем – капітаном. Дійсність інтерпретується Ч. відповідно до умовно “собачим” сприйняттям життєвої драми капітана з його теорією “двох правд”, постійно змінювали один одного: “перша – та, що життя невимовно прекрасне,...
  6. Центральний персонаж повести Толстого “Холстомер” Об’єкт зображення в повісті – табун коней, людям у ній відведена другорядна роль. Табун – це метафора сучасного суспільного організму, і тому коні тут олюднені, наділені людськими почуттями: жорстокість і жалість, веселощі й смуток, заздрість і гордість, безтурботність молодості й похмура свідомість своєї старезної старості Найбільше олюднений головний персонаж Холстомер...
  7. Центральний персонаж трагедії Ф. Шиллера “Розбійники” Франц Моор заздрить своєму старшому братові Карлові: той чарівний і гарний, до молодшого ж брата Природа виявилася немилостива (“збанкрутувала перед моїм народженням”). Ф. М. бажає за всяку ціну одержати те, у чому йому відмовлено, – замок і гроші батька, Амалию, що люблять обоє брата, але яка віддала перевагу Карлові. Франц...
  8. Центральний персонаж комедії И. С. Тургенєва “Місяць у селі” Образ Ракітіна позбавлений фабульної напруженості, розмови переважають над драматичною дією. Зображуючи неквапливий плин життя, Тургенєв зосереджує увагу на інтимних конфліктах приватної особи. Образ Ракітіна існує в докладно розробленому психологічному й побутовому контексті дворянського середовища. Образ Р. автобиографичен (“Ракітін – це я”,- писав Тургенєв). Він розумна, чесна, тонка, інтелігентна й нещасна...
  9. Шатов – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Біси” З образом Івана Павловича Ш., двадцятисемилітнього конторського службовця, розкаявся нігіліста, асоційований І. І. Іванов, вбитий в листопаді 1869 року Нечаєвим і його групою з політичних мотивів і згідно з принципами “Катехізису революціонера”. Своєрідне художнє переломлення в образі Ш. отримали деякі факти біографії фурьеріста і петрашевця, потім “розкаявся нігіліста” М. Я....
  10. Гектор – центральний персонаж поеми Гомера “Іліада” Син царя Трої Пріама, батька п’ятдесяти синів і п’ятдесяти дочок. Чоловік Андромахи, дочки Гетіона, царя Фів, вбитого Ахіллеса. У “Іліаді” Г. супроводжують епітети “великий”, “блискучий”, “броне-блещущий”, “шлемоблещущій”. Він – головний захисник Трої, обложеної ахейцями, керованими Менелаем і Агамемнона. У книзі VI “Іліади” описана зустріч Г. з Андромахой, яка передбачає йому...
  11. Фірс – центральний персонаж комедії А. П. Чехова “Вишневий сад” Образ Ф., старого вірного слуги Гаєвих, містить у собі індивідуально-психологічне та історико-символічне значення. Його “літературна родовід” (Савельіч в “Капітанської дочці” А. С. Пушкіна; Захар в “Обломова” І. А. Гончарова; Марей в “Мужики Марее” Ф. М. Достоєвського) дозволяє виділити образ Ф. у певний історико – культурний феномен. Старовинна лівреї і білі...
  12. Центральний персонаж героїчної комедії “Сирано де Бержерак” У французькій драматичній літературі, до появи на рубежі XIX і XX вв. “нової драми”, історики театру нерідко відзначають три імена, що дають подання про еволюції поняття героя: Сид, Лоренцаччо й Сирано. Останній до того ж підбиває підсумок пошукам романтичного героя, якому французька драматургія віддавали настільки щедру данину протягом усього XIX...
  13. Центральний персонаж добутку Н. Г. Чернишевського “Що робити?” Рахметов відрізняється від інших героїв роману так само, як сам роман Чернишевського – від тради ционних психологічних романів. У журналі “Епоха”, що издавались М. М. і Ф. М. Достоєвськими, про Рахметове писали як про “якийсь кабінетний міф, що подорожує так само легко по факультетах, як і по Європі” (Н. Соловйов)....
  14. Центральний персонаж роману Л. Н. Толстого “Ганна Каренина” Прототипом цього образа став нащадок родовитого дворянського сімейства, чиновник і поміщик Василь Степанович Перфильев, стародавній друг Толстого. Письменник був причетний до його долі, мав ясне подання про його особистість, щиросердечний склад, про його “чесноти й гріхи” і “легких захопленнях”. Використав Толстой і листи дружини Перфильева, Параски Федорівни, і рукопис її...
  15. Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” Макар Долгорукий – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Підліток” (1875), юридичний батько Аркадія Долгорукого (Підлітка), колишній кріпак Вер-сшова. П’ятдесяти років одружився на вісімнадцятирічній дворової Софії Андрєєвої, “круглої сироті”, виконуючи обіцянку, дану її батькові, “виростити і взяти за себе”. Після того, як дружина зійшлася з Версилова, став мандрівником, але зв’язків...
  16. Центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” Баушан центральний персонаж оповідання Т. Манна “Хазяїн і собака” (1918), короткошерста німецька лягава, “якщо поставитися до такого визначення не дуже прискіпливо, а прийняти його з належною крупицею гумору”. Історія Б. невіддільна від історії його господаря – письменника. Т. Манн, який визначив в одному з листів жанр цієї історії як “прозаїчну...
  17. Центральний персонаж комедії А. Н. Островського “Ліс” Провінційний актор, комік Щасливців “парний” персонаж до трагіка Несчастливцеву, як Санчо Панса – до Дон Кихоту. Життєвий практицизм, здоровий глузд, тверезе-іронічне й проникливе сприйняття дійсності роблять його “земним” персонажем, контрастним стосовно “піднесеного” Несчастливцеву. Природжений актор, Щасливців упевнено й артистично театралізує своє життєве поводження в рамках свого комічного амплуа. Майстер фарсових...
  18. Зосима – центральний персонаж роману Ф. М. Достоєвського “Брати Карамазови Це згадка вказує на близькість двох образів, що відбили прагнення Достоєвського відобразити фігуру сучасного подвижника і вчителя-християнина (раніше ця задача вирішувалася при створенні образу Тихона в “Бісах”). Навчання Макара Долгорукова і старця З. дуже близькі. Д. С. Мережковський у своїй роботі “Л. Толстой і Достоєвський”, розмірковуючи над змістом цих образів,...
  19. Гомункулус – центральний персонаж другої частини трагедії Й. В. Гете “Фауст” Винахід Г., людиноподібної істоти, вирощеного в колбі шляхом хімічних реакцій, – коронна ідея середньовічної алхімії, що володіла умами протягом кількох століть. Данина цієї ідеї заплатили чи не всі представники “магічного природознавства”, в їх числі – Парацельс, з працями якого Гете був добре знайомий. У трагедії творцем Г. виявляється учень Фауста,...
  20. Астров – центральний персонаж “сцен із сільського життя” А. П. Чехова “Дядя Ваня” Образ А. відзначений у п’єсі особливим авторським ставленням, пов’язаних з професією героя: лікар в творах Чехова завжди виділений в особливу “касту”, до якої належав і сам Чехов. Повітовий лікар А. не з чуток знає російську провінцію. Він стикається з нею в повсякденному лікарській практиці: “У хатах народ покотом Бруд, сморід,...
Тарелкін – центральний персонаж драми А. В. Сухово-Кобиліна “Дело”
«
»