Такий різний Маяковський
Десь прочитав і запам’ятав: “Люди – це їхні здійснені бажання”. І якщо це так, то розповісти про Маяковського – це розповісти про його бажання. В автобіографії він сказав: “Я поет. Цим і цікавий. Про це і пишу”. Почнімо й ми з першого його бажання стати поетом. Сталося це під час перебувати в одиночній камері Бутирської тюрми за участь у революційній діяльності. Узагаліалі революція і поезія якось були для нього пов’язані. Маяковський був з революцією нерозлучним.
Где глаз людей обрывается куцый, Главою голодных орд В
Це з поеми “Хмара у штанях”, де, за словами автора, чотири її частини, чотири крики: “Геть! (Долой!)”. Молода людина, він бажає щастя всім голодним і пригнобленим – усім, за шмат хліба продає себе “жирним”. Це бажання залишилось у нього на життя, від перших рядків і до останнього.
На крыше стаял скатертный снег. Пить есть в ресторанной выси Большие крошки уборщик негр, Маленькие крошки – крысы. “Хмарочос у розрізі”
Заради них, “каторжан міста-лепрозорію, де золото і бруд навели проказу”, він
А вы мне, люди, и те, что обидели, Вы мне всего дороже и ближе. Видели, Как собака бьющую руку лижет?
Двометровий здоровань-городянин з Ручищами й іноді недобрими очима любив братів наших менших. Не думаю, що він вважав їх за братів, а любив усе живе й тепле, тому що… воно живе й тепле.
Я люблю зверье. Увидишь собачонку (тут, у булочной одна, сплошная плешь), из себя и то готов достать печенку: Мне не жалко, дорогая, ешь…
І навіть листи до коханої підписував: “Твій Щен”. “Я любил…” Так, він кохав. Звісна річ, бачив її не такою, якою була, а якою могла б бути. Не стала. Не дала щастя. Не відпустила до іншої. А він простив і вмить, перед смертю назвав її своєю сім’єю, хоча родини так і не було. Мабуть, це і є певне прощення гріхів, помилок якоїсь людини іншою.
Поки був живий, він активно втручався в життя і робив те, що було потрібно для життя: малював плакати і писав до них влучні й стислі текстовки, у рекламі, був газетярем. І взагалі був дуже жадібний до доброї справи, іяк з’ясувалося, що дитячої літератури замало, написав цілу книжку. З однієї її колись починалось виховання дитини – майбутнього громадянина: Что такое хорошо и что такое плохо? Він любив цю справу – писати. І любив мріяти про ті часи, коли на всьому світі не буде ошуканих і ображених, твердо покладав надію на свою державу, мрії Маяковського не здійснилась ні тоді, ні за наших часів, зоряними вечорами я дивлюсь у вікно, і мені видно наше місто і зоряне небо над ним. І наче здалеку приходять вірші:
Ты посмотри, какая в мире тишь. Ночь обложила небо звездной данью. В такие вот часы встаешь и говоришь Векам, Истории И мирозданью…
(2 votes, average: 3.50 out of 5)