Який він різний, цей Маяковський!

Я – поет. Цим і цікавий.

В. Маяковський. “Я сам”

Маяковський вражає. Маяковський відштовхує. Маяковський приваблює. Маяковський – лірик. Маяковський – нахаба. І це ще не все. Багато чого можна сказати про поета Володимира Маяковського. Але навіщо? Він сам про себе все сказав у статті “Про різних Маяковських”: “Я – нахаба… Я – цинік… Я – рекламіст… Так от, панове, …сподіваюсь, після такого зізнання у вас відпала потреба доводити, що я зовсім непривабливий”. Справді, у цій статті Маяковський у свої

двадцять два роки дав таку відсіч усім, хто хотів його знеславити, розкритикувати, що потреба така просто відпадає. Ніхто б не посмів сказати вголос, що він “мікрокефал із низьким і вузьким лобом, який блідо прикрашає пара невиразних вилинялих очей”. Може, говорили про нього й не таке, але між собою, на кухні, у коридорах редакцій тощо. А Маяковський виніс усе на загальне прочитання. Гірше сказати не можна. Поет ніби заявляє: все, що можна було сказати поганого, вже сказано. Можна поставити крапку, а тепер “прочитайте абсолютно незнайомого Маяковського”.

І ось відгук Максима Горького: “Я читав його книгу

віршів. Якийсь вірш мене зупинив. ВІН НАПИСАНИЙ СПРАВЖНІМИ СЛОВАМИ”. Мені здається, що ця особливість Маяковського – писати справжніми словами – була однією з причин його популярності та непопулярності. Пояснюю свою думку. Популярності – тому що написано простими, зрозумілими словами, так говорять зазвичай люди між собою на вулиці; і для молоді, яка тоді жила революцією, бажанням стерти старий світ і побудувати новий, поет Маяковський став рупором свого часу. “Я вмить закреслив карту буднів, хлюпнувши фарбами зі склянок”, – пише поет. І це приваблює молодь, яка хоче закреслити старе життя й починати щось нове. А непопулярним Маяковський міг бути тому, що перевертав усі правила поезії догори ногами. Адже поезія – це високе мистецтво. Ніжне, прекрасне, чарівливе – це асоціюється з поезією. І раптом – грубощі: “Ось ви, мужчина, У вас в вусах капуста…” А ще й справді нахабний поет: осмілюється бути “на ти” із Пушкіним, Наполеоном, із Сонцем, із Богом. Це вже занадто. Манія величі!

Але з іншого боку: якби не було таких, як Маяковський, про кого б ми зараз говорили? Якби усі були однакові, вони б нам не запам’яталися. От, наприклад, Маяковський говорить про вірші свої і Блока: “У мене з десяти віршів – п’ять хороших, три середніх і два поганих. У Блока з десяти віршів – вісім поганих і два гарних, але таких гарних мені, напевне, не написати”. Багато хто не міг зрозуміти такого зухвальства, і мало хто дочитувався до суті: насправді поет Блока ставить вище себе! Маяковський не повторює когось. Він намагається бути оригінальним, яскравим, самобутнім. Він не просто крикун. Це – талант. Трудар. Він називає себе фабрикою. Поет навіть норму установив для себе: якщо робітник працює на заводі вісім годин на день, то і його норма має бути хоча б вісім рядків на день. Це крім того, що Маяковський працює у “Вікнах РОСТа”, у газеті, їздить з виступами в різні міста… Молодому, неспокійному, йому хочеться бути причетним до всього – до історії, до життя країни. Він не просто описує події, які вирують навколо нього і в ньому, він живе цим життям і переживає його кожною клітиною свого тіла: “Я сьогодні буду гра – ти на флейті, На власному хребті”. Так, Маяковський фантазер, від нього можна чекати заяв – ляпасів (наприклад, скинути Пушкіна і Достоєвського з Корабля Сучасності), ексцентричних вчинків (підвісити рояль під стелю), незвичайних можливостей (відрубати хвости у комет, висмикнути собі живі нерви, пити чай з хмариною, говорити зі скрипкою), але його фантазії – це метафора, це вибух емоцій. Без такої яскравості не можна показати напружені відчуття. Поет був різним. І він відчував свою “різність” і “нетакість” (дозвольте і мені вигадати нове слово!) Як можна не помітити його болю у вірші “Дешевий розпродаж” або “Як я перетворився на собаку”? Він не може знайти серед людей розуміння, не може дочекатися простого людського слова – навіть за корону не купиш, не випросиш його у людей.

Для мене поет Маяковський цікавий тим, що був сміливий. Жбурляв в обличчя сучасності свою сміливу думку, хотів швидше змінити життя Землі на краще. Я теж цього хочу! І всі цього хочуть! Але поет не просто хотів, він показував, що треба щось робити. І я абсолютно погоджуюся зі словами Л. Кассіля: “Такі люди не відходять у минуле. Вони ведуть у майбутнє”. Маяковський – поет, який зумів ноктюрн зіграти “на флейті заржавілих ринв”!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Який він різний, цей Маяковський!

Categories: Шкільні твори

Links