Своєрідність індивідуального стилю Івана Кочерги
Художні твори пишуть люди, які мають письменницький талант. Бувають винятки, але то можна скоріше назвати бездарною графоманією. Справжні митці від природи наділені підвищеною вразливістю, здатністю спостерігати, сильною, яскравою уявою, багатою фантазією, умінням за допомогою художнього слова відтворити свої враження в життєправдивих образах. Не може також розвиватися талант без глибокого вивчення світової культури, науки, філософії. “Талант – це труд”, – так сказав відомий український поет А. Малишко.
Художня творчість сугубо
Своєрідним і неповторним є авторський стиль відомого українського драматурга Івана Антоновича Кочерги. Майбутній письменник одержав гарну освіту: він закінчив гімназію, потім юридичний факультет Київського університету. Робота з документами, можливість користуватися архівами дозволили йому поринути у світ наших предків. Саме тому його твори на історичну тематику є тісним переплетінням історичної достовірності й авторської вигадки.
Знання судочинства, цехового життя, мови тих часів дало можливість драматургу створити такі шедеври, в яких уже помітна рука зрілого майстра, як драматичні поеми “Свіччине весілля” (1930) та “Ярослав Мудрий” (1944). Ми дійсно ніби опиняємося у цеховому Києві, беремо участь у повстанні під проводом Свічки, потім вибудовуємо державу разом з Ярославом Мудрим. Мабуть, найважливіше те, що ми віримо письменнику, читаючи його твір.
Персонажі І. Кочерги – люди незвичайної сили духу, яких перш за все турбує життя країни та інших людей. Вони здатні на подвиг. Це харизматичні особистості, яким під силу підняти народ, переконати його й повести за собою. Таким є князь Ярослав, у якого багато ворогів, та княжі вчинки, турботи про добробут народу роблять і Микиту, і Журейка його прибічниками, ладними полягти за князя. Такий Іван Свічка – відчайдушний борець за права майстрів Києва: з трагічної весільної свічки йому вдалося розпалити полум’я повстання.
Письменник любить своїх персонажів, мабуть, тому він нагороджує їх обов’язковим щасливим фіналом. Це особлива прикмета стилю І. Кочерги.
Багата й прекрасна мова творів драматурга. Він вдало використовує давні діалекти, просторіччя, цехові жаргони. Ми одразу можемо розрізнити, хто говорить – князь чи простолюдин, палкий патріот чи хвалькуватий боягуз. І. Кочерга вміє індивідуалізувати мовлення своїх персонажів.
Отже, своєрідність індивідуального стилю І. Кочерги полягає в умінні автора добирати цікавий матеріал, створювати характери персонажів і талановитому використанні засобів мови.