Світ казковий, світ квітковий
ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ
Світ казковий, світ квітковий…
З дитинства люблю поратися з бабусею у садочку і на клумбі. Моя бабуся живе на околиці міста, має крихітну ділянку землі, яку використовує мудро і виважено. Особливо мене дивує її уміння розміщати квіти, поєднувати їх у кольорах і ароматах. А ще моя бабуся знає все про квіти, які вирощує і які дорогі її серцю. Ось стелеться до ганку вічнозелений барвінок, зустрічаючи бабусиних гостей ніжно-блакитними квіточками. Листя його залишається зеленим і морозної зимової, і спекотної
Далі на клумбі синіють наче вирізані з шовку волошки. Неможливо уявити український хлібний лан без цих скромних польових квітів. Хоча народна мудрість застерігає: “Де волошки, там хліба трошки”. Бабуся на це посміхається і говорить:
Є на бабусиній клумбі й маленький острівець чебрецю. Традиційно пучечок цього духмяного зілля брали у подорож. Його гострий, гарячий аромат нагадував про тепло рідної домівки, відновлював сили і зміцнював дух. Наші далекі пращури під час жертовних ритуалів кидали у вогонь чебрець, який виділяв духмяний дим. Використовує бабуся чебрець і в лікувальних цілях.
Узагалі все у бабусі в садочку до ладу, все має свою символіку, своє значення, все використовується для чаїв, для ліків, для аромату і просто для хорошого настрою. Такий собі маленький храм душі української. Бабуся не любителька сучасних гібридів, садових квітів, заморських див. Усе має бути просто, природно і вишукано, щоб перебувати в гармонії з природою. Навіть кущик полину – і той живе під бабусиним захистом, адже порив вітру приносить його неповторний духмяний аромат.
Як же вільно дихається у бабусиному квітковому храмі!