Суспільно-побутові думи
Суспільно-побутові Думи є своєрідним продовженням думової традиції. Написані здебільшого в період Руїни – час занепаду національної свідомості та посилення національно-політичного гніту, вони не містять згадок про конкретні історичні особи чи історичні події. У них знову діють безіменні герої-козаки, але вже не в лицарських походах, боях і перемогах, а в побутових ситуаціях. Тут змальовуються явища суспільного та родинного життя, стосунки козака зі своєю ріднею – сестрою, матір´ю (“Козак-нетяга і сестра”, “Сестра та брат”,
Повністю зберігаючи усталену віками традицію, елементи побудови думи, художньо-виражальні засоби, ці Твори не мають переможного козацького пафосу. Знову повертаються елементи плачу: сестра плаче, відправляючи брата у військо, мати – дізнавшись про те, що син загинув чи потрапив у полон. Часом уривки дум є справжніми зразками народних голосінь. Уже в заспівах цих творів звучать нотки трагічності – слова сестри порівнюються
Прошу тебе, – через бистрії ріки білим лебедоньком припливи, Через широкії степи – малим-невеличким перепелоньком перебіжи, Через темні луги – ясним соколоньком перелети, А в моїм дворі – сивим голубоньком сядь-пади, Жалібненько загуди, – Тугу мою, брате, розділи.
(“Сестра і брат”)
Слова брата є поетичною алегорією, що виражає неможливість зарадити біді і провіщає, що вони ніколи не зустрінуться знову:
Не виглядай мене, сестро, ні з чистого поля,
Ні з буйної войни,
Ні з славного люду Запорожжа,
А возьми ти жовтого піску в жменю,
Посій його на білому камені;
Як буде жовтий пісок на білому камені сходити.
Хрещатим барвінком у три ряди встилати,
Хрещатий барвінок голубим цвітом процвітати;
Будуть, сестро, о Петрі бистрі ріки замерзати,
А об Різдві калина в лугах білим цвітом процвітати,
То тоді вже буду в ваш дом гостем прибувати.
Як бачимо, думи повернулися до своїх прадавніх витоків – голосінь з усіма їх атрибутами – ліризмом, насиченою образністю, вираженою алегоріями-символами, високим рівнем поетизації думки, де епічний елемент поступається місцем ліричному – висловлення думок, почуттів, переживань героїв. У цих творах герой національного епосу – передусім людина, а не воїн – носій високих моральних якостей та етичних принципів. І хоч життя козака минало у військових битвах, пожежах і складних обставинах, – його серце не зчерствіло, він здатний на глибокі почуття, велику любов до матері, батька, сестри, нареченої. У цих думах втілились найвищі моральні цінності українського народу. Думами кінця 18 ст. завершується розвиток цього жанру. Якщо окремі зразки дум і з´являлися після 18 ст., то більшість учених схильні вважати їх майстерними поетичними стилізаціями, тому не зараховують до текстів народної Творчості. Тим більше це можна сказати про “думи”, які видавалися за шедеври народної творчості в радянські часи.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)