Страждання молодого Вертера характеристика образа Вертера
Вертер – герой роману Гете, що став першим добутком нової німецької літератури, що відразу ж знайшло європейський резонанс. Особистість В. украй суперечлива, його свідомість розколота; він – у постійному розладі й з навколишніми, і із самим собою. В., як і сам молодий Гете і його друзі, представляють те покоління що бунтує разночинной молоді, величезні творчі можливості й життєві вимоги якої обумовили їхній непримиренний конфлікт із відсталим суспільним укладом. Доля В. є свого роду гіперболою: всі протиріччя загострені в ній до краю, і
Першої ж сторінки роману перейняті почуттям радісного, пантеїстичного за духом, злиття В. зі стихіями природи. Але саме тому, що В. є повною мірою “природною людиною” (як його мислили просвітителі), вона пред’являє суворі, часом непомірні вимоги до свого оточення й до суспільства. В. із всі зростаючою відразою бачить навколо себе “боротьбу дрібних честолюбий”, випробовує “нудьгу в суспільстві мерзенних людишек, що кишать
В. почуває себе найкраще в суспільстві простих людей і дітей. Він наділений більшими знаннями, один час намагається зробити кар’єру (служить у якогось посланника), йому захищає освіченого графа ДО. Але посланник виявляється дрібним, причепливим педантом, граф К. (на догоду своїм знатним гостям, що не терплять присутності різночинців) кривдить В. В. пориває з ними, а коло його друзів і знайомих усе більше рідіє Поступово все людське життя починає представлятися йому якимось заздалегідь відомим круговоротом. Любов тому й з’являється єдиною відрадою для В. , що вона не піддається механічно встановленому порядку.
Любов для В. – це торжество живого життя, живої природи над мертвими умовностями (не випадково Лотта, як і В. , – “дитя природи”, їй далекі умовності й удавання). Разом з тим все поводження Лотти відзначене печаткою подвійності й коливань: почуваючи чарівність В. і силу його любові, вона не може порвати з Альбертом, своїм нареченим; та ж двоїста гра триває й після заміжжя Лотти. Мінути емоційного, стихійного тяжіння друг до друга чергуються з болісними розлуками.
Потроху В. приходить до твердого переконання, що йому не дане здійснити своє життєве покликання, що він усіма знедолений, і це штовхає його до фатального рішення