“Смерть” – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР
ШАРЛЬ БОДЛЕР (1821-1867)
ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА”
“Смерть”
Логічним закінченням подорожі духу в пошуках земного раю в збірці “Квіти зла” є цикл Смерть”, особливо його останній вірш. Протягом усієї збірки ліричний герой (як і кожна нормальна людина) відчуває непідробний жах перед смертю. У цьому циклі смерть зображена як кінець людського життя, яке здається таким тривалим на початку й таким коротким наприкінці:
Дитині, вдивленій у мапи та естампи,
Всі явлені світи – огром жаданих мрій.
Який великий світ у миготінні
В зіницях пам’яті – який же він малий!
“Подорож”. Переклад М. Москаленка
Здавалося б, останній вірш цього циклу має бути наскрізь просякнутий якщо не абсолютним песимізмом, то принаймні легкою меланхолією. Натомість ми відчуваємо динаміку, дивну енергію, яка не має нічого спільного, скажімо, з оптимізмом чи ентузіазмом. Цей вірш звеличує людину, перетворюючись на дивний гімн мандрівникам, чия душа – “корабель, що в край Ікара лине”, тобто вгору, до Сонця, людину, яку не зламали ні “одвічного гріха видовище нудне”, ні “оазиси жахів серед пустель нудьги”, людину,
Отже, чи можна назвати Бодлера поетом зла? Ось як він сам про це каже: “Тільки сягаючи найглибших прірв падіння, уява за законом протилежності запалює світоч найвищих ідеалів. Квіти чеснот у фантазії поета не можуть розквітати без квітів зла, так само, як світло тим яскравіше, чим різкіші тіні”.