“Сплін та ідеал” – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР

ШАРЛЬ БОДЛЕР (1821-1867)

ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА”

“Сплін та ідеал”

Цикл “Сплін та ідеал” – центральний і найбільший у збірці – має складну структуру. “Ми можемо говорити про тематичне групування віршів, своєрідну медитацію на певну тему: муза, ідеал, краса, сплін тощо, і про окремі підцикли: І-ХХІ – вступний філософський; ХХІІ-ХХХІХ – цикл Жанни Дюваль; XL-XLVIII – Аполлонії Сабатьє; XLIX-LVII – Марі Добрен1; LVIII-XCIV – філософські поезії на випадок або “Нові квіти зла”.

Назва циклу акцентує увагу на основній

темі: трагічна несумісність дійсності та ідеалу. Вона проявляється вже у вірші “Благословення”, коли мати проклинає свого новонародженого сина-поета. Ця тема певною мірою є складовою широкої теми – стосунків Поета і Юрби (сонет “Альбатрос”),

Несподіване тлумачення протиставлення дійсності й ідеалу знаходимо в зображенні Музи – споконвічної супутниці Поета:

Щоб заробить на хліб, немов дитина в хорі,

Співати мусиш ти мольби й псалми суворі,

Не віруючи в них, або юрбі на сміх

Являти мусиш ти, циркачко зголодніла,

В невидимих сльозах принади свого тіла

І реготатися із болестей

своїх.

“Продажна муза”. Переклад Д. Павличка

Певним ідеалом може бути кохання:

Коли, склепивши зір, в осінні вечори

Грудей твоїх палких я пахощі вдихаю,

Щасливі береги незвіданого краю

З’являються мені, як сонце з-за гори.

“Екзотичний аромат”. Переклад Д. Павличка

Проте кохання у віршах Бодлера дисгармонійне, як і все життя навколо; воно радше пекельне, аніж райське:

Вимолюю твого жалю, моя кохана,

З безодні темної, куди мій дух упав;

Тут ніч надовкруги, – крізь тьму пливуть, як плав,

Прокляття, стогони, хула безперестанна.

“De profundis clamavi”2. Переклад Д. Павличка

1 Поезії, що входять до “жіночих” циклів, були присвячені конкретним жінкам, чиї імена згодом і отримали.

2 3 глибини волаю (латин.).

У розумінні Бодлера, кохання – де двобій (про що свідчить уже сама назва вірша), у якому учасників чекає загибель і, зрештою, пекло:

Там – пекло! Друзі там! Котімся й ми на дно,

Моя вчителько, без докорів сумління,

Щоб наших зненавид увічнити шаління!

“Duellum”1. Переклад Д. Павличка

І все ж таки спогади про кохану – це спогади про Ідеал:

Так, чиста й сяюча, ясна моя Богине,

Твій вид у спогаді переді мною лине,

Над оргій рештками, над чадом марноти.

“Духовне світання”. Переклад Д. Павличка

Поета надихали на вірші про кохання різні за характером і вдачею жінки. Критики так пишуть про їхню роль у житті Бодлера: якусь називають добрим ангелом-захисником, якусь – злим демоном. Пригадаємо слова Т. Готьє: “Різноманітні жінки виникають у глибині віршів Бодлера, але їм не можна дати імена. Це типи, а не особистості. Вони відтворюють “вічну жіночність”, а кохання, яке відчуває до них поет, – це Кохання взагалі, а не конкретне кохання”.

Кохання, яке не змогло захистити від спліну, має хоча б трохи приглушити страх смерті:

Жахна могила жде, так дайте ж на коліна

Покласти вам своє затьмарене чоло,

Тужити, що пройшла пора жарка й промінна, .

Відчути осені згасаюче тепло.

“Осіння пісня”. Переклад Д. Павличка

Жах смерті й “лютий сплін” стають наскрізними темами збірки. Якщо “світова скорбота” романтиків була викликана переважно недосконалістю світу, то бодлерівський сплін виникає насамперед із внутрішнього самовідчуття:

1 Двобій (латин.).

І довгий катафалк з блискучими дверима

Проходить у душі; подолана давно

Надія хлипає, й розпука нещадима

Встромляє в череп мій прачорне знамено.

“Сплін” (“Як небеса тяжать, мов покришка сталева.,.”).

Шарль Бодлер підкреслює швидкоплинність людського життя, невблаганність часу:

Всі радощі втечуть, як сільфи голубі,

За обрій, в тінь куліс, погасне світу диво…

Дивися – кожна мить відкушує жаждиво

Шматочок розкоші, дарований тобі.

Немов комар їдкий, секунда за годину

Тобі три тисячі шістсот разі/в бринить: –

Тоненьким хоботком незрима, підла мить,

Я висмоктала вже твого життя частину І

“Годинник”. Переклад Д. Павличка


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2.50 out of 5)

“Сплін та ідеал” – ЗБІРКА “КВІТИ ЗЛА” – ШАРЛЬ БОДЛЕР