Скорочено “Захист Чика” Искандера
У Чика трапилася жахлива неприємність. Учитель російської мови Акакий Македонович сказав, щоб він привів у школу кого-небудь із батьків. У вчителя була звичка у віршованій формі писати правила граматики, а учні повинні були заучувати цей вірш, а заодно й правило. Акакий Македонович пишався своїм віршованим дарунком, учні ж посміювалися. Цього разу вірш був таке, що Чик просто трясся від сміху. І вчитель не витримав: “Що там смішного, Чик?” Оскільки Чик ще не мав подання про авторське самолюбство, він узявся пояснити, чим смішні ці вірші
И
Тяжкі роздуми не заважали Чику спостерігати за життям їхнього двору. За тим, як повернувся з роботи торговець ласощами Алихан і сидить зараз, опустивши ноги в тазик з гарячою
Невеликий словник дядька Коли, по підрахунках Чика, становили біля вісімдесятьох слів з абхазького, турецької й російської мов. З перехожим заговорив Багатий Кравець, і от отут Чика осінила геніальна ідея: у школу він поведе дядька Колю. Треба тільки виманити його із двору
Найкращий спосіб – пообіцяти лимонад. Найбільше на світі дядько Коля любить лимонад. Але де взяти гроші? Удома не попросиш
Гроші потрібно випросити в приятеля Оника. Але що запропонувати замість? І Чик згадав про тенісний м’яч, що застряг на даху в ринви, – повинен же його колись змити дощ. Чик підійшов до Онику: “Мене конче потрібні сорок копійок. Я тобі продаю тенісний м’яч”. – “А що, він уже викотився?
” – “Ні, – чесно сказав Чик, – але незабаром почнуться зливи, і він обов’язково вискочить”. – “Все-таки неясно, викотиться чи ні”. – “Викотиться, – переконано сказав Чик. – Якщо тобі шкода грошей, так я в тебе потім викуплю м’яч”. – “А коли викупиш?” – оживився Оник, “Не знаю. Але адже чим довше я не буду викуповувати, тим довше ти будеш користуватися безкоштовним м’ячем”.
Оник побіг за грошима. На наступний ранок, вибравши момент, Чик підійшов до дядька Колеві, показав гроші й голосно сказав: “Лимонад”. “Лимонад?
– зраділо перепитав дядько. – Пішли”. І додав по-турецки: “Хлопчик гарний”. На вулиці Чик вийняв з портфеля заздалегідь упакований батьківський піджак
“Можна?” – запитав дядько й радісно подивився на Чика. Дядюшку розпирала радість. У магазині продавець Месроп відкрив дві пляшки лимонаду. Дядько швидко налив у склянку жовтий вируючий лимонад і так само швидко випився
Після першої пляшки він зробив перепочинок і, злегка сп’янівши від випитого, спробував пояснити продавцеві, що Чик досить добрий хлопчик. Після другої пляшки дядько був у захваті, і коли вони вийшли з магазина, Чик показав убік школи: “Підемо в школу”. Перед учительською на відкритій веранді прогулювалися вчителі
“Здрастуйте, Акакий Македонович, – сказав Чик. – Це мій дядько. Він погано чує”. Учитель, взявши під руку дядька, початків прогулюватися по веранді. До Чика доносилися слова: “Що він знайшов смішного в цих віршах?..
Позначається вплив вулиці”. По особі дядька було помітно, що він задоволений розмовою, що веде з ним серйозна доросла людина. “Вулиця, вулиця”, – повторив дядько по-російському знайоме слово
“Сподіваюся, Чик, ти усвідомив своє поводження”, – зупинився нарешті проти нього вчитель. “Так”, – відповів Чик. “Не сховаю, – продовжив учитель, – твій дядько здався мені дивним”. – “Він малограмотний”. – “Так це помітно”. І Чик почав вести дядька знадвору школи
Раптово дядько зупинився в стовпчика й почав мити руки. Чик нишком оглянувся й, зустрівши здивований погляд Акакия Македоновича, злегка знизав плечима, як би сповіщаючи, що неосвічені люди завжди миють руки, як тільки попадається їм під руки який-небудь стовпчик. Нарешті Чик вивів дядька на вулицю й направив його убік будинку
Швидкою ходою дядько віддалявся. Продзвенів дзвінок, і щасливий Чик побіг у свій клас
(1 votes, average: 5.00 out of 5)