Скорочено “Відтепер і вовек” Джонса
Серед великої кількості досить колоритних представників скофилдского гарнізону виділяються рядовий Анджело Маджио й сержант Милт Тербер. Перший, як і Роберт Пруит, приймає в багнети найменші зазіхання на його “вільне я” і в результаті попадає у військову в’язницю, що славиться своєю непримиренністю до баламутів. Сержант Тербер, навпроти, ненавидячи офіцерство і як інститут і як суму конкретних осіб, пручається по-своєму – бездоганним знанням своїх обов’язків і високим професіоналізмом, що робить його просто незамінним у роті.
Розставшись зі своєю колишньою коханкою Вайолет, що утомилася від невизначеності їхніх відносин, він закохується в красуню Альме
“У минулому, – говорить він, – страх перед владою був усього лише оборотною негативною стороною позитивного морального кодексу “честь, патріотизм, служба…”. Але от восторжествував практицизм, наступила ера машин, і все змінилося. Машина позбавила сенсу… старий кодекс
Неможливо змусити людину добровільно прикувати себе до машини, затверджуючи, що ця справа його честі. Людина не дурень. Таким чином, від цього кодексу збереглася тепер тільки негативна його сторона, що придбала силу закону
Страх перед владою, що була лише побічним елементом, тепер перетворився в основу, тому що нічого іншого не залишилося”. Ця формула, що увібрала в себе численні міркування про волю й примус, точно визначає суть происходящего в романі. Події розвиваються по наростаючі. У результаті сутички з п’яним сержантом Пруит попадає під військовий трибунал і виявляється в тій самій в’язниці, де нудиться його друг Маджио. Тюремне начальство – це збіговисько страшенних садистів, але в остаточному підсумку тамтешній режим є лише ще більш ємний і наочний символ антилюдського характеру військової машини, який її бачить автор
Досить швидко Пруит виявляється в знаменитому штрафному бараку номер два, де втримуються ті, кого тюремні влади вважають безперспективними й виправленню не підметами. Це свого роду еліта, хоронителі споконвіку американського духу непокори. Втім, ідилія волі в бараку особливого режиму кінчається швидко. Анджело Маджио вживає розпачливу спробу звільнитися – він симулює божевілля. Ще один стовп “сполучника непокірливих”, Джек Маллой, робить втечу, причому так вдало, що його не можуть знайти
Однак третьому із друзів Пруита доводиться несолодко: він стає жертвою садистів-тюремників. Пруит дає клятву вбити його головного мучителя, сержанта Джадсона, і незабаром після виходу на волю здійснює задумане. Однак той чинить завзятий опір і, перш ніж загинути, сам наносить важке ножове поранення Пруиту. Бідолаха не може повернутися в роту в такому виді і є до своїй знайомій Альме. Якось раз у місті він зіштовхується з Тебером, що вмовляє його повернутися, запевняючи, що ніхто й не думає підозрювати його в загибелі Джадсона й найстрашніше, що йому загрожує, – це ще два місяці в’язниці
Але Пруит не готовий заплатити таку ціну за відновлення відносин з армією. Він заявляє, що у в’язницю більше не повернеться. Нічого іншого Тербер запропонувати йому не в змозі, і їхні шляхи розходяться. Наступає сьоме грудня 1941 р., коли японські ВВС завдали масованого удару по американській військовій базі на Гавайях. На сором своєму, Пруит виявляє, що під час цього нальоту, що обернувся загибеллю тисяч його товаришів по зброї, вона мирно спав у своєї подруги Альмы.
Він уживає спробу розшукати своїх, але зустріч із військовим патрулем виявляється фатальною. Розуміючи, чим може обернутися арешт, Пруит намагається врятуватися втечею, але автоматна черга перериває його заколотне життя. Милт Тербер стає офіцером, а Карен Хомс, остаточно переконавшись у безглуздості спільного життя із чоловіком, забирає сина й вертається в Америку. На кораблі вона знайомиться з молодою й гарною жінкою, що також вертається в Америку. За її словами, при нальоті в неї загинув тут наречений
Вона розповідає про те, як він намагався під бомбуванням повести літак в укриття, але пряме влучення поклало кінець його героїчним зусиллям. Коли жінка називає ім’я героя-нареченого – Чи Роберт Пруит, Карен розуміє, що все це чистої води вимисел і що перед нею повія Альма Шмидт. Син Карен, що мріє про військову кар’єру, запитує мати, чи правда, що Війна ця скінчиться до того, як він вивчиться на офіцера й зможе теж прийняти в ній участь. Побачивши прикрість на особі сина після її слів про те, що він навряд чи встигне показати себе на цій війні, вона не без іронії запевняє його, що якщо він спізниться на цю, те зате цілком може взяти участь вследующей.
“Правда?” – запитав він снадеждой.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)