Скорочено “Вибрана критика” Ходасевича

Гумилев і Блок Це люди різних поетичних поколінь. Блок – символіст, Гумилев – ворог символізму. Для Блоку його поезія – духовний подвиг, невіддільний від його життя, для Гумилева – форма літературної діяльності. Блок – поет завжди, Гумилев – лише коли писав вірші. Гумилев мав відмінний літературний смак, було що те дитяче в його стриженій голові, у його поставі, скоріше гімназичної. Блок уважав своє слово про Пушкіна останнім

Він заповів суспільству й російській літературі зберігати пушкінську спадщину – волю. Гумилев

добре розбирався в поезії й цінував Блоку, його “прихований двигун” і душевно-духовний зміст були начебто Гумилеву далекі. Блоку ж у Гумилеве зачіпала “пустоватость, непотрібність, зовнішність”. Акмеизм здавався Блоку розкладанням “брюсовщины”. Адже вплив Гумилева на літературну молодь ріс і цей вплив Блок уважав пагубним

Незабаром ворожнеча пробилася назовні. “Цех поетів” – спочатку був у літературному змісті безпартійним. Але акмеисты заволоділи ним, коли акмеизм скінчився “Цех” стих. В 1921 році Гумилев хоче його воскресити. Зі слів Мандельштама я зрозумів, що “перевибори”

були підбудовані деякими членами “Цеху”, які хотіли встати на шлях комерції, Блоку не сподобалися ці вибори й у першому номері “Літературної газети” Блок пише статтю, спрямовану проти Гумилева й “Цеху”.

Московський літературно-художній кружок Перший вівторок присвячений поезії Фета, доповідь читав Брюсов. Жвава частина вечора пройшла в їдальні. У кружку проходили бої молодої літератури зі старої

Була в кружка бібліотека із читальнею, де було багато коштовних видань. Брюсов захотів видавати”Вісті” кружка. Пролеткульт В 1918 році я читав лекції про Пушкіна студентської строкатої аудиторії. Я можу засвідчити ряд прекрасних якостей російської робочої аудиторії – справжнє прагнення до знання й інтелектуальну чесність

Нам почали заважати. При Пролеткульті хотіли видавати журнал “Гори” за редакцією студентів. Про символізм Був на лекції Аненнского, де лектор дав короткий огляд російського символізму. Все сказане було історично вірно, але лектор знав символізм по книгах, символізм не вивчений і не прочитаний

Того хто дихав повітрям символізму, назавжди вже чимсь відзначений. Занадто багато чого свідомо будувалося на переклику переживань, думок, тим. Написане завжди було або ставало для символістів реальною життєвою подією. Письменник не відчужується від людини, частина творчої енергії й частина внутрішнього досвіду втілювалася у Творчості, а частина – недовтілювалася, витікала в життя, подібно тому як витікає електрика при поганій ізоляції

Це і є недовтіленість символізму, для символіста письменник і людина суть окружність і багатокутник, одночасно й описані й уписані друг вдруга.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Скорочено “Вибрана критика” Ходасевича