Скорочено ВЕРЕСОВИЙ МЕД – РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН
РОВЕРТ ЛЬЮЇС СТІВЕНСОН
ВЕРЕСОВИЙ МЕД
(укр. переклад – Вересовий трунок1)
Із вересового квіту
Пикти2 варили давно
Трунок, за мед солодший,
Міцніший, аніж вино.
1 Верес – вічнозелений низенький кущик із дуже дрібним і численним листям та лілово-рожевими квітками; трунок – тут: напій.
2 Пикти – найдавніший з відомих народів, які населяли Шотландію (перша згадка про них датується 297 р. н. е.).
Варили і випивали
Той чарівний напій
І в темрявих підземеллях
Долі раділи своїй.
Та ось володар шотландський
Жахались його вороги! –
Пішов на пиктів оружно,
Щоб знищити їх до ноги.
Він гнав їх, неначе ланей,
По вересових горбах,
Мчав по тілах спогорда,
Сіяв і смерть, і жах.
І знову настало літо,
Верес ізнов червонів,
Та трунок медовий варити
Вже більше ніхто не вмів.
В могилках, немов дитячих,
На кожній червоній горі,
Лежали під квітом червоним
Поснулі навік броварі1.
Їхав король шотландський
По вересовій землі;
Дзинчали завзято бджоли,
Курликали журавлі.
Та був можновладець похмурий,
Думу він думав свою:
“Владар вересового
Чом з вересу трунку не п’ю? “
Раптом васал2 королівський
Натрапив на дивний схов:
1 Бровар – майстер з виготовлення пива.
2 Васал – у середньовічній Європі феодал, який одержував від могутнішого феодала земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей.
В розколині між камінням
Двох броварів знайшов.
Витягли бідних пиктів
Миттю на білий світ –
Батька старого і сина,
Хлопця отрочих літ.
Дивився король на бранців,
Сидячи у сідлі;
Мовчки дивились на нього
Ті броварі малі.
Король наказав їх поставить
На кручі й мовив; –
Старий, ти сина й себе порятуєш,
Лиш тайну трунку відкрий.
Глянули вниз і вгору
Батько старий і син:
Довкола – червоний верес,
Під ними – клекіт пучин.
І пикта голос тоненький
Почув шотландський король:
– Два слова лише, володарю,
Тобі сказати дозволь:
Старість життя цінує.
Щоб жити, я все зроблю
І тайну трунку відкрию, –
Так він сказав королю.
Немов горобчик цвірінькав,
Мова лилася дзвінка:
– Відкрив би тобі таємницю,
Боюся лише синка.
Смерть його не лякає,
Життя не цінує він.
He смію я честь продавати,
Як в очі дивиться син.
Зв’яжіть його мідно, владарю,
І киньте в кипучі нурти1,
І я таємницю відкрию,
Що клявся повік берегти.
І хлопця скрутили міцно,
І дужий вояк розгойдав
Мале, мов дитяче, тіло,
І в буруни2 послав.
Крик бідолахи останній
Поглинули хвилі злі.
А батько стояв на кручі –
Останній пикт на землі.
– Владарю, казав я правду:
Від сина чекав біди,
Не вірив у мужність хлопця,
Який ще не мав бороди.
Мене ж не злякає тортура.
Смерть мені не страшна,
І вересового трунку
Зі мною помре таїна!
Коментар
Роберта Льюїса Стівенсона завжди хвилювала доля рідної батьківщини – маленької Шотландії, народ якої складав численні пісні та легенди про своє героїчне минуле. Одна з таких давніх легенд стала основою балади “Вересовий мед”, в якій розповідається про легендарний народ – пиктів.
Пикти мужньо боролися проти загарбників, інколи перемагали, інколи програвали великі битви, втрачали величезні території, але знову і знову ставали на захист рідної землі. У IX ст. пиктів остаточно підкорили скотти (шотландці), вони змішалися з представниками інших народностей, втратили власну мову і перестали існувати як окремий народ.
1 Нурт – те саме, що вир.
2 Буруни – навальні пінисті хвилі.
Літописи й легенди зображують пиктів як надзвичайно сміливих і мужніх воїнів. Завойовники, вражені їхньою сміливістю, так і не розгадали таємниці, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги.
Стівенсон використав легендарне уявлення про пиктів і побудував сюжетну канву своєї балади навколо ще однієї таємниці пиктів – відомого тільки їм способу приготування вересового меду. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона такою чарівною силою виступають уславлені поетом риси характеру мужніх пиктів.
Український переклад балади, який зробив поет Є. Крижевич, дещо відрізняється від оригіналу. Він має назву не “Вересовий мед”, а “Вересовий трунок”. Слово “трунок”, використане перекладачем для позначення чарівного напою, має спільний корінь з іншим словом – “отрута”. Таке словосполучення у назві має наштовхнути читача на думку, що таємниця виготовлення напою “отруїла” перемогу шотландського короля, звела її нанівець, адже моральна перемога виявилась на боці останнього пикта.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)