Скорочено “Уже написаний Вертер” Катаєва
…Він спить, і йому бачиться, що він на дачному полустанку і йому треба перейти полотно, на якому зупинився поїзд. Потрібно піднятися, пройти через тамбур, і виявишся на іншій стороні. Однак він виявляє, що інших дверей ні, а поїзд рушає й набирає хід, стрибати пізно, і поїзд несе його усе далі. Він у просторі сновидіння й потроху начебто починає пригадувати встречающееся на шляху: і цей високий будинок, і клумби петуній, і лиховісний, темного цегли гараж. У воріт його коштує людина, помахивающий маузером
Це Наум Безстрашний спостерігає, як
Колишній юнкер – артилерист, Дмитрик працює в Изогите, малюючи плакати й гасла. Як і інші службовці,
Думка Дмитрика гарячково билася. Чому взяли тільки його? Що вони знають? Так, він передав лист, але адже міг і не мати подання про його зміст. У зборах на маяку не брав участь, тільки був присутній, і те раз. Чому ж все-таки не взяли Інгу?
…У семиэтажном будинку панували неприродна тиша й безлюддя. Лише на площадці шостого поверху попався конвойний з дівчиною в гімназичному платті: перша в місті красуня Венгржановская, узята разом із братом, учасником польсько-англійської змови. …Слідчий повідомив, що всі, хто був на маяку, уже в підвалі, і змусив підписати готовий протокол, щоб не втрачати часу
Уночі Дмитрик чув, як гриміли запори й викрикували прізвища: Прокудин! Тло Дидерихс! Венгржановская!
Він згадав, що в гаража змушують роздягатися, не відокремлюючи чоловіків від жінок… Лариса Германівна, довідавшись про арешт сина, кинулася до колишнього есера по ім’ю Серафім Лось. Колись вони разом з нинішнім предгубчека, теж колишнім есером, Максом Маркиным бігли з посилання. Лосеві вдалося в ім’я старої дружби впросити його “подарувати йому життя цього хлопчика”.
Маркин обіцяв і викликав Ангела Смерті. “Постріл піде в стіну, – сказав той, – а юнкера покажемо як виведеного у витрату”. Ранком Лариса Германівна знайшла в газеті в списку розстріляних Димино ім’я. Вона знову побігла до Лося, а Дмитрик тим часом іншою дорогою прийшов на квартиру, де вони жили з Інгою. “Хто тебе випустив?
” – запитала вона чоловіка, що повернувся. Маркин! Вона так і думала. Він колишній лівий есер
Контра пролізла й в органи! Але ще подивимося, хто кого. Тільки тепер Дмитрик зрозумів, хто перед ним і чому так добре був обізнаний слідчий. Інга тим часом відправилася в саму шикарну в місті готель, де в номері люкс жив уповноважений Троцкого Наум Безстрашний, що колись убив германського посла Мірбаха, щоб зірвати Брестський мир. Тоді він був лівим есером, тепер же троцькістом, закоханим у Льва Давидовича
“Громадянка Лазарєва! Ви арештовані”, – зненацька вирік той, і, не встигши отямитися від несподіванки й жаху, Інга виявилася в підвалі. Дмитрик тим часом прийшов до матері на дачу, але застав її мертвої. Викликаний сусід доктор нічим уже не міг допомогти, крім як радою зараз же зникнути, хоч у Румунію. І от він уже старий
Він лежить на солом’яному матраці в табірному лазареті, задихаючись від кашлю, з рожевою піною на губах. У загасаючій свідомості проходять картини й бачення. Серед них знову клумби, гараж, Наум Безстрашний, вогнем і мечем стверджуючу всесвітню революцію, і четверо голих: троє чоловіків і жінка з ледве короткими ногами й добре розвиненим тазом… Людині з маузером важко поки представити себе в підвалі будинку на Лубянской площі плазуючої на колінах і що цілує начищені кремом чоботи навколишніх його людей. Проте пізніше його взяли на місці злочину при переході границі з листом від Троцкого Крадеку.
Його вштовхнули в підвал, поставили особою до цегельної стіни. Посипався червоний пил, і він зник з життя. “Напевно, ви не мерзнете, змітаючи людини. Що ж, мученики догмата, ви теж – жертви століття”, як сказав поет
(1 votes, average: 5.00 out of 5)