Скорочено “Студенти” Гарін-Михайлівський
Перше враження Теми від Петербурга було сильне й приємне, але потім воно змінилося почуттям самітності, нудьги й відчуження. Очікування початку навчального року в університеті стає для Карташева томливим, але ще більш тяжким виявляється враження від “бездонного хаосу першої лекції”. Карташев, що читав Бойля, Чернишевського, Добролюбова й, по власних поданнях, що досягло неймовірних висот ученості, не розуміє те, про що говориться на лекціях. Не маючи регулярного й рівноправного спілкування, Карташев перебуває в подавленому стані через
Пізніше Корнєв познайомить і Карташева з учасниками цього кружка, серед яких виявиться давній гімназичний друг Карташева Іванов. Але на початку перебування в Петербурзі старі друзі
Плани Карташева надолужити упущене, посилено займатися – читати Гегеля й інших – залишаються нереалізованими, а всі вчені заняття закінчуються спільним із Шацким читанням Рокамболю, автора популярних авантюрних романів, і участю в різноманітних розвагах і містифікаціях Шацкого, що прославились ними ще в гімназичну пору. Пригоди петербурзького періоду Шацкого, а разом з ним і його нового приятеля Карташева, виявляються менш необразливими. Фінансові справи друзів через часте відвідування театру оперети й інших розважальних закладів незабаром приходять у жалюгідний стан
Після продажу всіх мало-мальськи коштовних речей як Шацкого й Карташева, так і зовсім бідує Ларио, після кількаразових звертань за допомогою до родичів у Карташева утвориться досить значний борг, з яким він не в змозі розплатитися самостійно. Але поступово розваги набридають Темі; Шацкий перетворюється для нього в “колишнього “ідіота” (його гімназичне прізвисько), а після великої сварки між приятелями Карташев переїжджає на нову квартиру, вирішує кардинально змінити свій спосіб життя, більше спілкується з Корнєвим. Поїздки в оперету переміняються оперними спектаклями (опера – давнє захоплення Корнєва), а на столі Карташева замість Рокамболю з’являється томик Гете. Після тривалої перерви Тема пише лист рідним, де розповідає про свої пригоди із Шацким, при цьому випробувавши теперішній творчий підйом, Карташев замислюється про те, “не чи письменник він”. Він багато працює й, хоча мучимо сумнівами щодо власного таланта й цінності своїх “писань”, вирішується показати написане Корнєву
Друг висловлює зважене й відповідальне судження. Він уважає, що Тема вже “розібрався в сумбурі життя”, але ще не має “філософської підстави” для творчості, і називає його “мозольних справ майстром”. Збентежений оцінками друга, Тема все-таки вертається до письменницьких досвідів у період здачі іспитів. У нього народжується задум повести про нужденного студента, що, не витримавши свого тяжкого становища, на Великдень викидається з вікна
Закінчивши повість, він відносить її в журнал “Справа”, а через два тижні довідається про відмову редакції друкувати її. Крім того, Тема, не здавши перший же іспит, подає прохання про звільнення з університету. Знову зближається із Шацким. Розділяючи його “теорію практики життя”, подає документи в інститут, де вчиться його друг, також вирішивши стати інженером
Накупивши гімназичних підручників по математиці, Карташев зайнявся тим, що “уважав уже зданим назавжди в архів життя”. Безладний спосіб життя Шацкого приводить до того, що він важко занедужує. Тільки завдяки зусиллям Карташева Шацкий одержує медичну допомогу, а Ларио, з яким приятелі в цей час досить активно спілкуються, – місце гувернера, що, однак, не сприяє поліпшенню його матеріального становища
Незабаром після виключення з технологічного інституту, що відбувся внаслідок студентських безладь і що коштували Ларио й прочим студентам висновку в пересильній в’язниці, його видворяють із Петербурга. А Карташев і Шацкий здають іспити: Тема – вступний, а Шацкий – на другий курс. Карташев відправляється на кілька днів до рідних, де все виявляються задоволені його рішучим учинком і хором пророкують блискуче майбутнє
Після повернення до Петербурга Тему очікувало звичайне інститутське життя: лекції, роботи в креслярські. Не примкнувши однозначно до жодного з інститутських кружків, які були більше схильні “убік шумування серцевого, чим розумового”, Карташев віддає перевагу так званим “охолощенным” – фатоватому інститутській більшості. Незважаючи на свою ще гімназичну репутацію “червоного”, Тема переходить на сторону “вихованих хлопчиків”, по вираженню Корнєва, виступивши проти провокування безладь на інститутському балі. Втім, незабаром всі інститутські справи відходять на другий план
Карташев довідається, що всі його численні любовні пригоди не пройшли даром і він хворий сифілісом. Він перебуває в стані, близькому до самогубства, але з будинку приходить рятівна допомога. Приїжджає брат матері – “найдобріший дядько Митя”, – який, заплативши всі борги племінника, неабияк наспорившись із ним про Бога й розходження поглядів “батьків” і “дітей”, відвозить його додому на лікування
“Норовистий супутник” приїжджає в рідний будинок з відчуттям арештованого. Подавлений стан збільшується тим, що Карташев, готовий до будь-яких материнських докорів, виявляється абсолютно розгубленим перед почуттям фізичної відрази, що він викликав в Аглаїди Василівни, При цьому гостре бажання жити сполучається в Карташева з повним розпачем і “тупою байдужістю” до всього що відбувається й особливо до подальшої своєї долі. Саме в такому стані автор залишає свого героя наприкінці третьої частини тетралогії
(2 votes, average: 3.50 out of 5)