Скорочено “Смерть комівояжера” Міллера
Шістдесятирічний комівояжер Вилли Ломен із двома більшими валізами йде до свого нью-йоркського будиночка, затиснутому між хмарочосами. Він дуже виснажений і небагато наляканий: виїхавши ранком зі зразками товарів, так і не добрався до місця – машину увесь час заносило, він не міг упоратися з керуванням, і от повернувся додому, нічого не продавши. Дружина Лінда благає Вилли домовитися з хазяїном, щоб той дозволив чоловікові працювати в Нью-Йорку: у його віці важко бути роз’їзним агентом. У житті Вилли дійсно наступив переломний момент:
Вилли в баченнях часто є старший брат Бен – у сімнадцять років він пішов з будинку, а вже до двадцяти казково розбагатів на алмазних копальнях Африки. Для Вилли брат – живе втілення американської мрії. Він хоче, щоб сини, особливо старший, Биф, теж превстигли в житті. Але Биф, що прекрасно вчився в школі, що була зірка футбольної команди, на якімсь витку свого життя по незрозумілій для батька причині раптом знітився, злякався
Джерела настільки сумного положення справ криються в минулому. Постійно ориентируемый батьком на те, що в житті його обов’язково чекає успіх – він адже такий чарівний, а – помни, синок! – в Америці вище всього цінується чарівність, – Биф запускає навчання, одержує низький бал по математиці, і йому не дають атестата. На довершення всього, коли він у розпачі мчиться до батька в сусіднє місто, де той продає товар, то знаходить його в номері зі сторонньою жінкою. Можна сказати, що тоді для Бифа валить мир, відбувається крах усіх цінностей
Адже батько для нього – ідеал, він вірив кожному його слову, а той, виходить, завжди брехав. Так Биф залишився недоучкою й, поскитавшись по країні, повернувся додому, тішачи себе ілюзіями, що його колишній хазяїн, якийсь Оливер, що торгує спортивними товарами, почтет за щастя взяти його знову на роботу. Однак той навіть не довідається Бифа й, вийшовши з кабінету, проходить мимо. Биф, у якого вже заздалегідь замовлений столик у ресторані, де він з батьком і братом Хэппи збирається “обмити” пристрій на роботу, сконфужений, збентежений і майже роздавлений
У ресторані, чекаючи батька, він говорить Хэппи, що збирається розповісти тому всі, як є. Нехай батько хоч раз у житті подивиться правді в очі й зрозуміє, що син не створений для комерції. Все лихо в тім, містить Биф, що нас у сім’ї не привчали хапати
Хазяї завжди глузували з батька: цей романтик бізнесу, що ставить у главу кута людські відносини, а не користь, саме із цієї причини часто залишався в програші. “Ми не потрібні в цьому бедламі”, – горестно додає Биф. Він не хоче жити серед оманних ілюзій, як батько, а сподівається знайти по-справжньому своє місце у світі. Для нього широка посмішка комівояжера й до блиску начищені черевики – зовсім не символ щастя. Хэппи лякає настрой брата
Сам він теж деякого досяг і, хоча гордо йменує себе заступником боса, насправді тільки “помічник одного з помічників”. Хэппи, схоже, повторює долю батька – будує повітряні замки, сподіваючись, що оптимізм і білозуба посмішка обов’язково приведуть до багатства. Хэппи благає Бифа збрехати батькові, сказати, що Оливер його довідався, добре прийняв і прийшов у захват, що той вертається до нього на роботу
А потім поступово все саме собою забудеться. Якийсь час Бифу вдається грати перед батьком щасливого претендента на роботу в комерційному підприємстві, але, як звичайно, дешевий оптимізм батька й набір стандартних фраз начебто: “У діловому світі головне – зовнішність і чарівність – у цьому запорука успіху” – роблять свою справу: він зривається й говорить правду: Оливер його не прийняв, більше того, пройшовши мимо, не довідався. Такий удар Вилли важко перенести. З лементом “Ти все робиш мені на зло” він дає синові ляпас
Биф тікає, Хэппи треба за ним. Яскраві бачення, картини миготять перед покинутим батьком: брат Бен, що кличе його в джунглі, звідки можна вийти багатієм; Биф-Підліток перед вирішальним футбольним матчем, з обожнюванням взирающий на батька й ловящий кожне його слово; регочуча жінка, що усе той же Биф застав у номері Вилли. Офіціант, почуваючи, що з відвідувачем діється щось негарне, допомагає Вилли одягтися й вийти на вулицю. Той збуджено повторює, що йому потрібно терміново купити насіння
Лінда зустрічає пізно, що повернулися додому синів, у великому хвилюванні. Як могли вони кинути батька одного? Він у дуже поганій формі, хіба вони не бачать? Вона може сказати більше – їхній батько сам шукає смерті. Невже вони думають, що всі ці негаразди з машиною, постійні аварії – випадкові?
А от що вона знайшла на кухні: гумову трубку, прироблену до пальника. Їхній батько явно подумує про самогубство. Сьогодні ввечері він повернувся додому дуже збуджений, сказав, що йому потрібно терміново посадити в саду моркву, буряк, латук. Взяв із собою мотику, ліхтарик і сіяє вночі насіння, розмірить грядки
“Краще б ти пішов з будинку, синок, – смутно говорить Бифу Лінда, – не треба терзати батька”. Биф просить дозволу в матері поговорити з батьком востаннє. Він і сам зрозумів, що йому потрібно жити окремо: не може він намагатися, як батько, увесь час стрибнути вище голови. Треба навчитися приймати себе таким, який ти є. А тим часом Вилли працює в саду – маленький чоловічок, затиснутий у лещатах життя, як його будиночок меж хмарочосів. Сьогодні, напевно, самий нещасний день у житті Вилли – поза тим що його, як непотрібну річ, кинули в ресторані сини, хазяїн попросив його піти сработы.
Ні, звичайно, він був зовсім не грубий, просто сказав, що, на його думку, Ломену важко справлятися через неважливий стан здоров’я зі своїми обов’язками – але зміст-те один! Викинули! Сьогодні до нього знову з’явився покійний брат. Вилли радиться з ним: якщо страхова компанія не запідозрить самогубства, сім’я одержить після його смерті по страховці кругленьку суму – двадцять тисяч доларів. Як Бен думає: коштує гра свіч?
Биф такий талановитий – із цими грошима син зуміє розгорнутися. Брат погоджується: двадцять тисяч – це здорово, хоча сам учинок боягузливий. Дружина й сини входять під час цієї розмови: вони вже звикли, що Вилли увесь час розмовляє з кимсь невидимим, і не дивуються
Прощаючись із батьком, Биф не витримує й плаче, а Вилли здивовано проводить по його заплаканій особі руками. “Биф мене любить, Лінда”, – захоплено говорить він. Тепер Вилли, як ніколи, переконаний, що надходить правильно, і, коли всі йдуть спати, потихеньку вислизає з будинку й сідає в машину, щоб цього разу напевно зустрітися зі смертю… Маленький кораблик, що шукав тихої пристані, – згадує про нього Лінда
(2 votes, average: 3.50 out of 5)