Скорочено Сирано де Бержерак Ростана е
Ім’я Сирано де Бержерака, поета, письменника, філософа, сучасника Ришелье й мушкетерів, у наші дні відомо насамперед завдяки Ростану, втім, його персонаж має досить відносну подібність із історичним Сирано. Отже, у театрі прем’єра, у головній ролі – посередній актор Монфлери. Але поет і бретер гасконец Сирано де Бержерак заборонив цьому “пустейшему із блазнів” з’являтися на сцені, і, тільки-но в залі лунає грізний голос Сирано, актор боягузливо тікає зі сцени. У відшкодування збитку за зірваний спектакль Сирано великодушно віддає
Об’єктом глузувань служить ніс гасконца – не блещущий красою Сирано є власником величезного носа. Але на їхні жалюгідні гостроти Сирано відповідає блискучим монологом про носи, потім дає одному нахабі ляпас, а іншого викликає на дуель Як щирий поет, він б’ється, одночасно декламуючи поему про свій двобій, і на очах у піднесених глядачів попадає в супротивника “наприкінці посилки”. Публіка розходиться. Сирано сумний – він закоханий у свою кузину, дотепну красуню Роксану,
У серце Сирано спалахує божевільна надія. Він призначає побачення в кондитерській шанувальника муз Рагно. Вбігає вічно п’яний поет Линьер і повідомляє, що “по дорозі до будинку” його підстерігає сотня найманих убивць. Оголивши шпагу, Сирано йде його проводжати До Рагно, кондитерові, що обожнює Поетів, приходить Сирано.
Рагно розпитує його про вчорашній бій: весь Париж тільки й говорить, що про доблесть Сирано, що сразились із цілою бандою найманих убивць і разогнавшего їх. Але Сирано не розташований говорити про себе: чекаючи Роксани він пише їй лист – визнання в любові. Приходить Роксана. Вона повідомляє кузена, що полюбила красеня Кристиана де Невиллета. Вражений Сирано робко намагається натякнути, що обранець її може виявитися “дурній барана”, але Роксана не вірить йому.
Кристиан одержав призначення в полк гасконских гвардійців, де служить Сирано. “Мене вчора жахливо налякали оповіданнями про те, як до новачків твердий гасконский ваш загін…” – говорить вона й просить Сирано стати заступником Кристиана.
Сирано погоджується. Довідавшись, що Сирано – двоюрідний брат Роксани, Кристиан благає простити його за всі “носи” і зізнається, що любить кузину Сирано повідомляє, що почуття Кристиана знайшли відгук у серце дівчини й вона чекає від нього листа. Прохання Роксани лякає Кристиана: він з тих, “чиї мовлення не вміють” у дівицях “збудити любов, торкнутися їхньої мрії”. Сирано пропонує Кристиану стати його розумом і для початку дає йому лист, написаний їм до Роксани, але ще не підписане. Листами Сирано Кристиан завойовує любов капризухи Роксани Вона призначає йому нічне побачення.
Коштуючи під балконом, Кристиан щось незрозуміло белькоче, і Роксана вже готова піти. На допомогу закоханому красеневі приходить Сирано. Сховавшись серед листя, він шепотить упоительние слова любові, голосно повторювані Кристианом. Заворожена віршами Сирано, Роксана погоджується подарувати улюбленому поцілунок.
Любові Роксани також домагається могутній граф де Гиш, командуючий полком, де служать Сирано й Кристиан. Де Гиш посилає до Роксани капуцина з листом, де просить у неї побачення перед відходом на війну. Роксана ж, читаючи лист, змінює його зміст і переконує ченця, що в ньому втримується наказ обвінчати її із Кристианом де Невиллетом. Поки святий батько робить шлюбний обряд, Сирано, надягши маску, грає із себе безумця, щоб затримати де Рингу.
Нарешті процедура завершена, і втомлений Сирано відкидає непотрібну більше маску. Переконавшись, що він обманутий, розлютований де Гиш наказує Сирано й Кристиану негайно відправлятися в казарму: на світанку полк виступає впоход. “До шлюбної ночі їм досить далеко!..
” – глумливо додає він, дивлячись на Кристиана, що заключили в обійми Роксану. Передова. Полк гасконских гвардійців з усіх боків оточений ворогом.
Солдати голодують Сирано всіма силами намагається підтримати в них бадьорість духу. Сам він, без ведена Кристиана, щоранку пробирається через ворожі пости, щоб відправити черговий лист Роксані: Кристиан обіцяв писати їй щодня… Зненацька в табір приїжджає Роксана: слова “я їду до друга серця!
” служили їй паролем, і ворог пропустив її карету. Обіймаючи здивованого Кристиана, Роксана зізнається: його “листа чудові” перетворили її, і якщо спочатку “у легкодумстві своєму” вона полюбила його за красу, те тепер вона “захоплена” “красотою незримої”: “Залишилася б вірна своєї любові, коли б, по мановенью жезла якої-небудь чарівниці, зникла вся краса твоя!..” Кристиан у жаху: визнання Роксани означає, що вона любить не його. Асирано. Кристиан розповідає про всім Сирано й збирається зізнатися Роксані у своєму обмані.
Перед Сирано знову миготить примара щастя. Але ворожа куля вбиває Кристиана, і він умирає на руках Роксани, не встигши їй нічого сказати. На груди в нього Роксана знаходить прощальний лист, написаний від імені Кристиана зневіреної Сирано. Горе Роксани безмежно, і шляхетний Сирано вирішує зберегти таємницю Кристиана. Пройшло десять років.
Роксана живе в монастирі й носить жалобу Раз у тиждень, завжди в те саме час, неї відвідує Сирано – повідомляє її останні новини. Поет бідний, він нажив собі безліч ворогів, і от один раз “страшна колода впала раптом з вікна й голову розбило там проходили випадково Сирано”. Нещастя трапляється в той же день, коли Сирано звичайно відвідує Роксану. Роксана здивована – Сирано спізнюється вперше.
Нарешті з’являється смертельно блідий де Бержерак. Вислухавши жартівливі докори кузини, він просить неї дозволити йому прочитати прощальний лист Кристиана. Забувшись, він починає читати його вголос. Роксана в здивуванні дивиться на Сирано: на вулиці зовсім стемніло… Отут вона нарешті розуміє, яку роль добровільно грає Сирано от уже десять років…
“Так чому ж ви сьогодні раптом вирішили зламати секрету свого печатка? ” – у розпачі вопрошает вона. Сирано знімає капелюх: голова його обв’язана “У суботу, вересня шістнадцятого дня, поет де Бержерак убитий рукою лиходія”, – глузливим тоном вимовляє він.
“ПРО, Боже! Я все життя любила одного, і дорога ця істота тепер удруге я втрачаю! ” – ламаючи руки, викликує Роксана. Сирано ж, вихопивши шпагу, починає наносити удари невидимим ворогам – неправди, підлості, наклепу – і вмирає зі шпагою вруке.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)