Скорочено “Щасливчик Джим” Эмиса

Джим Діксон, головний герой роману, працює викладачем історії в англійському провінційному університеті. Викладає він там перший рік і ще не зарахований на роботу остаточно, а проходить випробний термін. Але із самого початку він робить на своїх колег погане враження. Ще б. У перші ж дні свого перебування на факультеті він умудряється травмувати професори англійської мови. Йому б пересуватися спокійно так статечно, як покладено поважаючий себе викладачеві солідного англійського університету, а він… Виходячи з бібліотеки, Діксон піддає

маленький круглий камінчик, що валяється на тротуарі, і той, описуючи в повітрі дугу ярдів у п’ятнадцять, зрозуміло, зустрічає на своєму шляху коліно професори

Діксону отут би вибачитися, а він замість цього спочатку з жахом і подивом спостерігає за траєкторією польоту каменю, а потім неспішно віддаляється. Вибачитися в нього забракло духу – як завжди в подібних випадках. Не проходить і двох днів після цієї події, як на першому ж засіданні факультету він, проходячи повз стілець архіваріуса, спотикається й перекидає стілець саме в ту мінуту, коли вчений чоловік мав намір на нього сісти. Потім Дикий сон критикує

роботу з історії одного зі студентів, а пізніше він довідається, що це дослідження було написано із благословення й за порадою професора історії Уэлча, від якого залежить його подальша доля, тому що саме Уэлч вирішує, залишиться Діксон викладати в цьому чи університеті ні. Треба сказати, що колеги роблять на Діксону теж не найкраще враження

Але робити нема чого. У штат потрапити всім хочеться. Тому, подумки малюючи карикатури на своїх товаришів по службі й будуючи смішні пики, Діксон віддає чималу данину лицемірству й намагається виглядати як усе. І навіть, намагаючись згладити дурне враження від власної персони, займається науковою працею, пише статтю “Вплив економічних факторів на розвиток суднобудівної майстерності в період з 1450 по 1485 р.”. Правда, Діксон розуміє безглуздість своїх псевдонаукових штудий і про себе відзначає, що стаття його не заслуговує нічого, крім декількох міцних і нецензурних виражень

Один раз Уэлч запрошує Діксону приїхати до нього на уик-энд і допомогти в організації музичного вечора. А ще він дає йому завдання підготувати до кінця семестру лекцію на тему “Стара добра Англія”. У будинку Уэлча Діксон зустрічає Маргарет, що також викладає в університеті. Три тижні назад вона намагалася покінчити життя самогубством через невдалий роман з якимось Кэчпоулом. Після того як Маргарет вийшла з лікарні, вона живе в Уэлчей, у будинку професора і його дружини

Діксон почав зустрічатися з Маргарет незабаром після того, як став викладати в університеті. Спочатку він просто із чемності прийняв запрошення Маргарет зайти до неї на чашку кава, а потім він раптом, сам не розуміючи, як це відбулося, виявився людиною, якого “усюди бачать із Маргарет”. При цьому він не є коханцем Маргарет, а як би відіграє роль утішника, від якої вже не ладь і звільнитися. На музичний вечір до Уэлчу Діксон приходить тільки тому, що є залежним від професора й хоче зробити на нього гарне враження

Туди ж приїжджає й син професора, Бертран, у супроводі Христини Кэллеген, племінниці якогось Джулиуса Гір-Эркварта, до якого Бертран сподівається надійти на службу. Діксон приймає неї за іншу жінку, за колишню наречену Бертрана. Тобто знову неприємне непорозуміння, у результаті якого в Діксону із самого початку не складаються відносини із сином професора

Розлютований і розстроєний, Джим непомітно йде з будинку Уэлчей і йде в пивну. Назад він вертається пізно ввечері, неабияк п’яний. Він заходить у кімнату до Маргарет і вперше намагається приставати до неї. Маргарет виганяє Діксону, і той спускається на перший поверх у буфет, де до вже випитого додає ще полбутылки портвейну. У результаті, піднявшись до себе в кімнату й заснувши із запаленою сигаретою, пропалює постільну білизну, килим і тумбочку. Ранком Діксон спускається в їдальню, зустрічає там Христину й розповідає їй про невелику нічну пожежу в нього спальні

Христина піднімається разом з Діксоном наверх і допомагає йому замести сліди пожежі. Потім Джим повідомляє хазяїв, що до нього зненацька приїхали батьки й що він змушений виїхати. У другий раз Діксон зустрічається із Христиною на літньому балі в університеті, куди він прийшов разом з Маргарет. А Христина перебуває там у суспільстві Бертрана й свого дядька, Джулиуса Гір-Эркварта. Протягом усього вечора Бертран розмовляє винятково з дядьків Христини

Маргарет також намагається привернути увагу Гір-Эркварта. Діксон бачить, що Христині, так само як і йому, нудно на цьому балі, і він пропонує їй виїхати й викликається неї проводити. По дорозі в таксі в них виникає щира розмова, і Христина запитує в Діксону ради, чи коштує їй виходити заміж за Бертрана. Діксон дає негативна відповідь, уточнюючи, що Христина йому подобається, а Бертран немає. Коли вони під’їжджають до будинку Уэлчей, де дівчина перебуває в гостях, Джим просить шофера почекати, а сам іде проводжати Христину до будинку. Вони влазять у будинок через вікно

Виявившись у кімнаті, молоді люди в перший раз цілуються, потім Діксон зізнається Христині в любові. Ідучи, Джим домовляється із Христиною про наступну зустріч. Через кілька днів професор Уэлч знову запрошує Діксону до себе повечеряти. Однак коли Джим приїжджає до професора, той, вибачаючись, повідомляє, що відбулося непорозуміння й що він у цей вечір іде в театр. Джим зустрічає в Уэлчей Бертрана.

Молоді люди серйозно сваряться через те, що Діксон того разу відвіз Христину з літнього балу. Вертаючись додому, Діксон міркує про безперспективність своїх зустрічей із Христиною й навіть намагається скасувати побачення. Вони проте зустрічаються, і Христина говорить Джиму, що їм не треба більше бачитися, адже вона пов’язана з Бертраном. Однак через якийсь час, у той момент, коли Джим готується до лекції на тему “Стара добра Англія”, у його кімнату входить Бертран і грубо говорить йому, щоб він більше не смів зустрічатися із Христиною. І отут Діксон, що було вже й сам вирішив не зустрічатися з дівчиною, на зло Бертрану, говорить, що в нього серйозні наміри

Бертран б’є Діксону по особі, і починається бійка, у якій Джим в остаточному підсумку бере гору, збиваючи супротивника з ніг, а потім выпроваживает його з кімнати. У той день, коли Діксону потрібно було читати його лекцію, він з ранку випиває полдюжины порцій скроні зі своїм сусідом Біллом Аткинсоном. Потім на прийомі перед лекцією випиває ще кілька келихів хересу

А перед самим виходом на трибуну Джима зустрічає Джулиус Гір-Эркварт і пригощає його нерозбавленим шотландським скроні. У результаті Джим Діксон намагається читати лекцію зовсім п’яний. Але в нього нічого не виходить. Він лише смішить публіку, у точності повторюючи інтонації професора Уэлча й декана

Зрештою випитий алкоголь, хвилювання й жара беруть своє, і він непритомніє. На наступний ранок він одержує листа від професора Уэлча, де той радить Діксону виїхати. А вдень йому дзвонить Джулиус Гір-Эркварт і пропонує місце особистого секретаря

Це саме те місце, якого домагався Бертран у дядька Христини. Джима, природно, охоплює захват. У той же день Діксону попадається Кэчпоул, і в розмові з ним з’ясовується, що Маргарет просто розіграла сцену спроби самогубства, прийнявши безпечну дозу снотворного. А потім Джим вертається до себе, де його чекає Білл Аткинсон, щоб повідомити: він тільки що розмовляв по телефоні із Христиною, та їде і їй потрібно передати Діксону щось дуже важливе

Джим кидається на вокзал, знаходить там Христину, що повідомляє його, що порвала з Бертраном: виявляється, Бертран продовжує зустрічатися зі своєю давньою коханкою. Діксон повідомляє її свою новину, мов, відтепер він буде працювати в її дядька й готовий слідом за Христиною поїхати в Лондон. Взявшись під руки, молоді люди гордо проходять повз сімейство, що оторопіло Уэлчей.

Німа сцена


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Скорочено “Щасливчик Джим” Эмиса

Categories: Скорочені твори

Links