Психологічна майстерність і художня досконалість новели М. Коцюбинського “Іntermezzo”

Людська душа завжди цікавила всіх письменників. Але особливого звучання вона набула у творчості М. Коцюбинського. Він ніби зливається зі своїми героями і тим самим без видимих зусиль, у ненав’язливий спосіб навертає читача у свою віру, у світ своїх переконань та ідеалів.

Ці визначальні риси нової прози М. Коцюбинського були притаманні всьому художньому світу його героїв. Особливо по-новому вони розкрились у новелі “Іntermezzo”. Хоча критики й досі сперечаються щодо проблематики і жанрових особливостей твору. Безумовно, водночас це

і соціально-психологічна, політична новела, і лірична симфонія, і лірична драма у прозі, і пейзажна новела, і філософський трактат. Це – своєрідна стенограма психологічних станів ліричного героя, його почувань і настроїв. У ритмічному ключі у ній розповідається про людину, яку втомило місто, вона прагне усамітнення в кононівських полях. Митець сам трактує свій психологічний стан: “Я утомився, мене втомили люди… Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! Викинуть разом із сміттям і тих, що смітять. Нехай увійдуть у хату чистота й спокій”.

Автор не конкретизує ні соціального стану свого героя, ні його професії.

Людина втекла від людини, зробила собі перепочинок для втомленої душі.

Тому в зображальну систему новели М. Коцюбинський не вводить більше ніяких “людей”, натовпу, гомону. Допоміжними образами-символами стають: “моя утома”, “ниви у червні”, “сонце”, “три білих вівчарки” тошо. Характерно, що всі ці образи індивідуалізовані, як і людські постаті. Ліричний герой прагне спілкуватися з природою, безмежжям степу, “симфонією поля”. І цей чистий, сонцесяйний світ природи є своєрідним прийомом – антитезою сірого і гамірливого світу міста.

Пейзажу новелі теж ніби оживає. Він відображає складний внутрішній світ героя, зміну його настроїв, думок, почувань.

Саме у пейзажі, за словами і. Франка, “якнайбільше живої крові і нервів самого автора. Природа – не статична, а динамічна – вся в русі і змінах настрою”.

Якими чудовими художніми засобами М. Коцюбинський розкриває її чарівний світ! Згадаймо деякі з них, наприклад: “киплять… срібноволосі вівса”, “пливе блакитними річками льон”, “біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл”. Ця неземна краса, освітлена сонцем, створює позитивний настрій, торкає в душі найпотаємніші струни, що звучать, як “співуча арфа”, і водночас відроджує в ній те, що було приглушене людським горем і неспокоєм: “Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…”

Це спілкування з природою, краса і гармонія довкілля знову відроджує в душі ліричного героя потребу у спілкуванні з людиною. Рефрен “говори, говори!” підсилює неспокій в душі людини, він готовий до бою проти гнобителів. Своє місце у цій боротьбі патріот бачить у перших лавах: “Говори, говори. Розпечи гнівом небесну баню…, шоб були блискавка й грім. Освіжи небо і землю. Погаси сонце и засвіти друге на небі”. М. Коцюбинський виявляє солідарність зі своїм ліричним героєм, він упевнений – треба бути на передньому краю боротьби народу за правду і справедливість.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Психологічна майстерність і художня досконалість новели М. Коцюбинського “Іntermezzo”

Categories: Шкільні твори

Links