Скорочено роману Легенда про Уленшпигеле й Ламме Гудзаке, про їх доблесні, забавні й славетні діяння у Фландрії й інших краях Шарля де Костера

Книгу випереджає “Передмову сови”, у якому дається двояке тлумачення ім’я “Уленшпигель”. По одній версії воно означає “я – ваше дзеркало”, по іншійій – “сова й дзеркало”. Дія у романі відбувається у Фландрії в XVІ в. У місті Дамме в сім’ї вугляра Клааса народився син – Тиль Уленшпигель. Він виростає веселим і бешкетним хлопцем, і найчастіше витівки його далеко не необразливі.

Якось у компанії Уленшпигель заявляє, що заупокійні молитви вигідні тільки попам, а один із присутніх доносить на гострослова й обвинувачує

його в єресі. Уленшпигеля виганяють із Фландрії на три роки, протягом яких він повинен зробити паломництво в Рим і одержати в тата відпущення гріхів. У Дамме залишаються засмучені батьки, Клаас і Сооткин. Але більше всіх засмучується подружка Тиля, Нелі, дочка доброї чаклунки Катлини. Народжений в один час із Уленшпигелем король Пилип ІІ росте хворобливим, зніженим і жорстоким.

Побачивши, що Пилип спалив на багатті свою ручну мавпочку, імператор Карл хоче покарати сина, але за нього заступається архієпископ: “Його високість одного чудового дня стане великим сожигателем єретиків”. І дійсно,

на квітучій землі Фландрії один за іншим загоряються багаття, за допомогою яких церква охороняє свою чистоту від єретиків. Катлину обвинувачують у тім, що вона навела псування на сусідську корову (насправді Катлина просто не зуміла неї вилікувати). Її піддають катуванням, від яких вона ушкоджується в розумі. Уленшпигель, пробувши покладений строк у вигнанні, перепробувавши масу занять, лукавлячи й махлюючи, одержує відпущення гріхів і вертається в Дамме.

Напередодні його повернення Клаас посаджений у в’язницю за обвинуваченням у єресі. На нього доніс сусід, старшина рибників Йост Грейнстювер, поласившись на гроші, прислані Клаасу братом Клааса спалюють на багатті. Після його смерті Сооткин і Уленшпигель приходять на місце страть і беруть небагато попелу – звідти, де на місці серця полум’я випалило глибоку діру.

Сооткин шиє мішечок із червоний і чорний шовки, і Уленшпигель із тих пор носить його на шиї, час від часу повторюючи: “Попіл Клааса б’ється об мої груди”. Удову й сина страченого піддають катуванням, щоб довідатися, де заховані гроші, але ті мовчать Катлине, умастившейся чудодійною маззю, відкривається бачення: вугляр Клаас і імператор Карл з’являються перед Христом, що сидить на престолі зоряному. Душу трудівника Клааса Матерь Божа підносить у найвищу з горних обителей, і там, обмитий ангелами, він стає юним і прекрасним.

А душу імператора Карла, жорстокого деспота й тирана, разорителя своєї країни, відправляється в пекло. Катлину по ночах відвідує коханець, “чорний біс”, як вона його називає. Свій прихід він возвещает лементом орлана.

Біс вимагає в Катлини гроші, і один раз вона проговорюється йому, що гроші Сооткина й Уленшпигеля заховані в колодязя У цю же ніч, обпоївши Катлину снотворним, коханець убиває собаку й краде гроші. Від горя Сооткин занедужує й умирає. Уленшпигель хоче помститися рибникові, але, зустрівши його й побачивши, наскільки той мерзенний і жалюгідний, кидає його в канал. Уленшпигель приходить до Катлине за радою “Попіл Клааса б’ється об мої груди, я хочу врятувати землю Фландрскую, – говорить Тиль.

– Я запитував Творця неба й землі, але він мені нічого не відповів”. Катлина обіцяє йому допомогти, але за умови, що дівчина, що його любить, візьме його із собою на шабаш весняних парфумів, “на Великдень соків землі”. Випивши чудодійної рідини, Нелі й Уленшпигель присутні на весняному святі парфумів Парфуми виявляють смертних і перекидають їх один іншому, поки ті не виявляються перед престолом пануючи.

Уленшпигель знаходить у собі холоднокровність і мужність розповісти, що привело його сюди бажання врятувати свій знівечений край. У відповідь цар і цариця парфумів, а за ними й всі інші починають співати, і з їхньої пісень треба, що Уленшпигелю “у смерті, у крові, у розрусі, у сльозах” варто шукати Сімох. Уленшпигель і Нелі не в силах зрозуміти зміст пісні, і безжалісна рука одного з парфумів скидає їх у прірву. Тиль приходить у себе й бачить лежачу поруч Нелі. Уленшпигель іде на пошуки Сімох Попутником його стає добродушний товстун, аматор смачно поїсти й випити, Ламме Гудзак, що розшукує його дружину, що залишила.

Нелі проводжає Уленшпигеля й ніяк не може розстатися з ним. Король Пилип засновує в Нідерландах іспанську інквізицію. По всій країні займається вогонь народного гніву Повсталі за незалежність іменують себе гезами, тобто жебраками.

Уленшпигель і Ламме приєднуються до гезам. Уленшпигель усюди, де тільки може, сіяє буру й піднімає народ проти катів, що терзають рідний край. Герцог Альба зі своїми військами лютует.

Уже страчені граф егмонт і граф Горн. Принц Оранский, на прізвисько Мовчазний, набирає військо. Уленшпигель вербує для нього солдат Він ділить із військом Мовчазного перемоги й поразки.

Один раз він говорить про себе: “Я родом із прекрасної Фландрії <... > Я и живописець, і селянин, я й дворянин, я й скульптор. І мандрую по белу світла, славлячи все доброю й прекрасне, а над дурістю регочучи до упаду”.

Але Уленшпигель ще й втручається в хід подій, караючи лиходіїв і допомагаючи скривдженим. Він виводить на чисту воду продажного Спелле, що погубили велику кількість людей, у тому числі брата дівчини Боолкин, Михилькина. Думки Уленшпигеля часто вертаються до Нелі й до рідного міста Дамме. У цей час на околицях міста з’являється перевертень, волк-человекоубийца.

Один раз від нього ледве врятувалася Катлина. Виявившись у Дамме, Уленшпигель вирішує піймати перевертня й ставить на нього капкан. Убивцею, що оббирав свої жертви, виявляється той же рибник, Йост Грейпстювер, що колись погубив Клааса.

Він “перекушував” шиї тим, кого йому вдавалося підстерегти, за допомогою вафельниці з довгими гострими зубами по боках Рибника судять і присуджують до спалення. Король Пилип розважається, граючи на “клавесині”, ящику з кішками. Коли король ударяв по клавіші, вона колола кішку, і тварина нявкала й пищала від болю. Але король не сміявся, як не сміявся й підсилаючи вбивць, як не сміявся, задовольняючи свою хтивість Тиль Уленшпигель і Ламме Гудзак починають служити на кораблі адмірала Довготелесого. А в Дамме Катлина довідається свого улюбленого, “чорного біса”, у свиті нового намісника міста.

Той відрікається від її, але Нелі розповідає привселюдно про зв’язок Катлини й Гансу, як його кличе бідна божевільна, і про те, що він убив свого приятеля Гилберта біля гатей. Намісник затримує Иооса Даммана, він же Ганс, він же коханий “біс” Катлини. Катлина, думаючи, що допомагає Гансу, знаходить закопане тіло,.

Її теж містять у в’язницю й, як і Даммана, піддають катуванням. Нелі приносить у суд знайдене нею лист Даммана Катлине, а ще одне його лист виявлений у сумці покійного Гилберта. Даммана визнають винним – і в чаклунстві, і в убивстві.

Його спалюють на багатті. Катлину ж випробовують водою в каналі. Вона тоне, тобто виявляється не відьмою, але після того, як її без почуттів, що закоцюбнула, витягають із води, не може оправитися й на третій день умирає. Осиротілій Нелі перебирається в Голландію.

Уленшпигель стає митецьким каноніром і відмінним воїном. Він спритний і невтомний “У мене немає тіла, у мене є тільки дух, – відповідає Тиль на розпити, – а моя подруга Нелі схожа на мене. Дух Фландрії, Любов Фландрії – ми ніколи не вмремо”.

Уленшпигель заступається за ченців, яких повинні були відпустити, після того як вони здалися, але не відпустили. “Слово солдата – закон”, – заявляє він і стоїть на своєму, хоча заступництво ледве не коштує йому життя. Від шибениці Уленшпигеля рятує Нелі, оголосивши, що бере його в чоловіки – по місцевих звичаях це можливо. Вона стає свирельщицей на кораблі, де служить Уленшпигель.

Гези терплять ряд невдач. Нелі, Уленшпигель й Ламме попадають у полон і разом з іншими укладені в колишньому монастирі. Але бранців звільняють, і Уленшпигель із Нелі й Ламме вертаються на корабель. Ламме роблять корабельним коком.

Уленшпигель призначений капітаном корабля. Перемога знову посміхається гезам. Скликані в Гаазі Генеральні Штати скидають короля Пилипа. Нідерланди стають вільними.

А незабаром найманий убивця всаджує три кулі в груди принца Оранского. Уленшпигель і Нелі залишають корабель. Вони не втратили ні юності, ні сили, ні краси, тому що любов і дух Фландрії не старіють. Уленшпигель стає, сторожем і начальником вежі Віялі Один раз Нелі й Уленшпигель знову умащаются чарівним зіллям і бачать перетворених Сімох.

Гординя стала Шляхетною гордістю, Скнарість перетворила в Ощадливість, Гнів – у Жвавість, Обжерливість – в Апетит, Заздрість – у Змагання, Лінь – у Мрію поетів і мудреців. А Похіть, що сиділа на козі, перетворилася в Любов. Опам’ятавшись, Нелі в жаху бачить, що Уленшпигель не приходить у себе.

Оказавшиеся неподалік бургомістр і священик з радісним лементом: “Слава Богові! Великий Гез умер!” – кидаються ховати Тиля. Могила засипана, священик читає заупокійну молитву, але раптом пісок ворушиться й Уленшпигель встає з могили. “Нікому не вдасться поховати Уленшпигеля, дух нашої Фландрії, і Нелі, серце її!

Фландрія теж може заснути, але вмерти вона ніколи не вмре! Підемо, Нелі!” – із цими словами Уленшпигель, обійнявши Нелі, іде