Фольклорні мотиви й героїчні легенди в бельгійській літературі

Ця стаття не дає повного подання про розвиток бельгійських і нідерландської дитячих літератур. Історія дитячої літератури цих країн ще мало вивчена, а перекладів на російську мову є небагато. Однак і тут є книги, які стали всесвітньо відомі. Про їх, головним чином, і піде мовлення. Об’єднано ці літератури не випадково. Протягом декількох сторіч, у середні століття, Бельгія входила до складу Нідерландів. Так що при етнічній і язиковій розмаїтості населення, все-таки фольклорні мотиви й героїчні легенди, що існували на єдиній території, харчували

майбутню літературу. Пізніше, в XIX столітті, коли обоє держави знайшли самостійність, література кожної країни, зрозуміло, придбала національні риси.

Населення Бельгії розділено на дві частини. Одна частина – менша, говорить французькою мовою, інша – на фламандському. Фламандська дитяча література в нас зовсім не вивчена. Навіть бельгійські письменники й літературознавці переважно пишуть про дитячу літературу, що видається французькою мовою. Природно, що на бельгійську літературу через спільність мови вплинула література сусідньої Франції. Втім, у середні століття для всіх європейських країн були

характерні лицарські романи й поезія.

Де Багаття народилося в сім’ї священнослужителя. Юнакові обіцяли блискучу духовну кар’єру. Однак він відхилив всі наполягання ища й надійшов у Брюссельський університет. Відразу ж після його закінчення Шарль Де Багаття цілком присвячує себе літературі. Його цікавлять добутку народної Творчості. Він ретельно вивчає легенди й казки, стародавні рукописи, історію своєї країни. В 1857 році він видає перший збірник – “Фламандські легенди”. У них молодий письменник виступає не тільки як збирач, але і як письменник, творчо переосмисли дающий фольклорні добутки. У цей період Костера цікавлять не тільки самі сюжети, але й архаїчна народна Мова, що він продовжує вивчати й після надходження на службу в Брюссельський архів.

Те, що Багаття вибрав героєм своєї книги Уленшпигеля, свідчить про його демократичні погляди й симпатії до простого народу. ” Легенда про Уленшпигеле й Ламме Гудзаке й про їхні пригоди, відважних, забавній і славетних у Фландрії й інших країнах”, написана Шарлем Де Костером, побачила світло в 1867 році.

Автор надзвичайно талановито відтворює й історичні події, що происшли у Фландрії в XVI столітті, і дух епохи Відродження. Недарма багато дослідників зіставляють “Легенду про Уленшпигеле” з “Гаргантюа й Пантагрюелем” Рабле. Уленшпигель – відважний герой, душа повстання гезов, “дух Фландрії”, як називає його сам автор, і в той же час це типова людина епохи Відродження, що відмітає святенництво, прагне насолодитися всім тим, що дає людині життя. Він цілком тверезо ставиться до життя, спритний, дотепний, весел, непримиренний стосовно ворогів. Попіл Класу стукає в його серце: Це фраза має буквальне й переносне значення. Буквально – Тиль носить на груди мішечок з попелом, що він зібрав, коли інквізиція спалила на багатті його батька, обвинуваченого в єресі. Мішечок ударяється в груди, щохвилини нагадуючи про помсту. У переносному значенні – це гнів проти тиранів. Сам Де Багаття в “Передмові Сови” написав: “Ваше дзеркало – добродії селяни й дворяни, керовані й управителі; дзеркало дурості, нісенітниці й злочинів цілої епохи…” Злочину епохи і є суть оповідання, боротьба проти злочинів – пафос книги й пафос героя.

Хоча легенда присвячена подвигам Уленшпигеля, герой не самотній. З ним поруч настільки ж яскраві особистості, що втілюють людські страсті й трагедії, люди із плоті й крові й ім’я їм – легіон. Але серед цього легіону прорисовуються, як писав Ромен Ролан, типи “високого поетичного й символічного значення”: Клас – батько Тиля, Сооткин – мати, Нелі – кохана й Ламма Гудзак – друг. Вони символізують мужність, розум, серце, відданість.

Грізні події повстання перемежовуються зі сценами чисто возрожденческого характеру – обжерливістю й узливаннями, гульбою й бродяжництвом. Але самі ліричні, самі поетичні й цнотливі сторінки книги – прекрасна, одухотворена любов Нелі й Тиля. Ця поетичність почуттів проходить через всі бурхливі події століття, “тому що любов і дух Фландрії не старіють”. “Легенда про Уленшпигеле” була захоплено прийнята демократичним читачем і стала фактом не тільки бельгійської літератури. Вона надихала письменників і художників, про неї написане багато прекрасних рядків, як про книгу великого значення, що прославляє волю. Про її цивільні й поетичні достоїнства говорили Ромен Ролан і К.. Паустовский, про цю книгу написано багато досліджень. Подібно іншим великим книгам, таким як “Дон Кихот” Сервантеса або ” Робинзон Крузо ” Дефо, “Легенда про Уленшпигеле” стала надбанням юного читача. У нас вона видається звичайно в серії “Шкільна бібліотека” у скороченому перекладі А. Горнфельда.

Поет і драматург, представник бельгійського символізму, Метерлинк був популярний у Росії на початку XX століття. Звернувшись до казкового сюжету, Метерлинк відступає від філософських позицій символізму, пов’язаних із твердженням тлінності життя й невір’ям у людське щастя. “Синій птах” – п’єса, що присвячена проблемі пошуків щастя. Діти бідного дроворуба відправляються на пошуки синього птаха, що символізує щастя. Однак ні в країні минулого, ні в царстві ночі, ні в лазоревом царстві вони не знаходять синього птаха. При світлі дня, тобто в повсякденному житті, птаха втрачають синій колір. Людина знаходить щастя не в чарівних країнах, а будинку, у добрих справах, у чуйності до чужого горя, у радості спілкування з улюбленими людьми.

Жанр казки дозволяє Метерлинку одушевити всі предмети, виявити їх “характери”, віддавши перевагу тим персонажам, які зберігають вірність своїм почуттям навіть у самих небезпечних обставинах (пес Тило, душу Світла, Вода). Завдяки твердженню перемоги добра, радості життя в дусі народної казки, “Синій птах” стала класичною п’єсою для дитячого Iригеля молодшого віку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Фольклорні мотиви й героїчні легенди в бельгійській літературі

Categories: Нові твори

Links