Скорочено оповідання Маленький принц Антуана де Сент-Екзюпері
Леонові Вершу, Коли він був маленьким (Адже всі дорослі спочатку були дітьми, Тільки мало хто з них про це пам’ятає). 1 Коли оповідачеві було шість років, він побачив у книзі картинку, де удав ковтав хижого звіра. Хлопчик задумався й намалював щось, дуже напоминающее капелюх. Це був малюнок № 1. – чи Не страшно вам?
– запитав хлопчик. – Хіба капелюх страшна? – запитали його у відповідь.
Але це був зовсім не капелюх, а удав, що проковтнув слона. Малюнок № 2 зображував удава зсередини. “Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а
Якщо йому хтось із дорослих здавався понятливее інших, він показував йому свій малюнок № 1. “Але вони всі відповідали: “Це капелюх”. І льотчик “уже не говорив з ними ні про удавів, ні про джунглі, ні про зірки”. 2 Один раз оповідачеві довелося здійснити змушену посадку в Сахарі. Льотчик був один: ні пасажирів, ні механіка.
Він вирішив полагодити літак сам, адже інакше довелося
Я підхопився, начебто наді ною гримнув грім. Протер ока”. Замість опису, автор малює нам портрет незвичайного серйозного маляти.
Зовсім не було схоже, що він заблудився. Відговорюючись невмінням малювати, льотчик малює “удава зовні”. І хлопчик відразу вгадує, що це саме удав, що проковтнув слона!
Тільки в маляти будинку всі дуже маленьке. Йому не потрібний занадто небезпечний удав і занадто великий слон. Баранчики, яких малює льотчик, маляті теж не подобаються: один занадто кволий, інший занадто великий, третій занадто старий. Тоді, втративши терпіння, льотчик малює просто ящик з отворами. І хлопчик бачить у ящику саме такого баранчика, як треба: – Смотри-ка!
Він заснув… 3, 4 Хлопчик розглядає літак: – Так ти теж упав з неба? У розмові з’ясовується, що планета маляти й сама дуже мала: “Якщо йти все прямо й прямо, далеко не підеш…
” Для дорослих, які люблять цифри, повідомляється, що планета зветься “астероїд Б-612” “Але ми, ті, хто розуміє, що таке життя, ми, звичайно, сміємося над номерами й цифрами!” Зі смутком зізнається автор, що сам він все-таки не вміє побачити баранчика крізь стінки ящика. “Може бути, я небагато схожий на дорослі. Напевно, я старію”. 5 Маля розповідає про свою планету не всі підряд, а коли до слова прийдуть.
Так, наприклад, з’ясовується, що планету долають злобливі насіння баобабів. Це такі більші дерева, що вони можуть розірвати планету на частині. От якби баранчик їв баобаби, коли вони тільки починають іти в ріст!
– Є таке тверде правило, – сказав мені після Маленький принц. – Устав поутру, умився, опорядився – і відразу ж упорядкуй свою планету… Якщо волю дати баобабам, лиха не минути.
Оповідач малює маленьку планетку, що розривають страшні дерева. Він хоче донести до всіх, “що це страшно важливо й невідкладно”. 6 “Про Маленький принц! Потроху я зрозумів, як сумна й одноманітна було твоє життя. Довгий час у тебе була лише одна розвага – любуватися заходом ” .
На маленької планетке досить тільки пересунути стілець на кілька кроків – і можна не чекати, коли сонце почне опускатися за обрій. Коли дуже смутно, добре подивитися, як заходить сонце. Один раз за один день маля бачило захід сорок три рази. Представляєте, як йому було смутно?
7 Завдяки баранчикові оповідач довідався секрет Маленького принца. Хлопчик поцікавився, навіщо квітам шипи. Адже баранчики їдять всі квіти – навіть ті, у яких шипи?
Льотчик намагається відвернути у своєму літаку неслухняну гайку й відповідає перше, що спало на думку: – Квіти випускають шипи просто від злості. – Не вірю я тобі! Квіти слабкі.
І простодушні. І вони намагаються додати собі хоробрості. Вони думають, якщо в них шипи, їх усе бояться.
Льотчик не хоче замислюватися. Йому ніколи. Він зайнятий серйозною справою. – Серйозною справою?
– не на жарт розсердився принц. І розповідає про одну планету, де жила “людина з багряною особою”, Вона був зайнятий “серйозною справою”: складав цифри. І прямо роздувався від гордості. “А насправді він не людина.
Він гриб”. Те, що баранчики й квіти воюють один з одним, куди важливіше всіх цифр у світі. – Якщо любиш квітку – єдиний, якого більше немає на жодній з багатьох мільйонів зірок… Отож: якщо баранчик його з’їсть, це однаково як якби всі зірки разом згасли!
Хлопчик розридався. І льотчик, забувши про неслухняну гайку, колише його й обіцяє зробити для баранчика намордник, намалювати дляцветка броню… “Як покликати, щоб він почув, як наздогнати його душу, що вислизає від мене? Адже вона така таємнича й незвідана, ця країна зліз…” 8 На планеті Маленького принца завжди росли тільки прості скромні квіти.
І раптом на невідомому паростку (маля було стривожено: а раптом це новий різновид баобаба? ) з’явився величезний бутон. Невідома гостя все чепурилася.
Наряджалася, приміряючи пелюстки. Один раз ранком ці пелюстки розкрилися. – Ах, я зовсім розпатлана…
– сказала красуня. Маленький принц не міг стримати захвату: – Як ви прекрасні! – Так, правда? І помітьте, я народилася разом із сонцем… Красуня не страждала надлишком скромності, була горда й уразлива, примхлива й вимоглива.
Вона говорила, що з її чотирма шипами їй не страшні тигри, і відразу вимагала поставити ширму від протягів і накрити її ковпаком від вечірньої прохолоді. Принц приймав її слова занадто близько до серця. Він розсердився – і вирішив покинути планету. Тепер він про це жалує: – Треба було просто дивитися на троянду й насолоджуватися її ароматом.
Ніколи не потрібно слухати, що говорять квіти! Але я тоді був занадто молодий, я не вмів любити… 9 Маленький принц зібрався летіти з перелітними птахами.
Він ретельніше звичайного прибрав свою планету, вичистив маленькі вулкани, на яких було так зручно розігрівати вечерю, вирвав паростки баобабів і попрощався із красунею трояндою. Вона зненацька попросила в нього прощення. Ні слова докору!
Принц був дуже здивований. Вона попросила більше не накривати її ковпаком. Потім додала: – Так не тягни ж, це нестерпно! Вирішив піти – так іди.
Вона не хотіла, щоб Маленький принц бачив, як вона плаче. Це була дуже горда квітка. 10 Принц подорожує по найближчим до його планети астероїдам. На першому астероїді жив король. Це був дуже мудрий король.
Він віддавав підданим тільки ті накази, які вони могли виконати. Адже якщо віддаєш такі накази, то тобі все коряться беззаперечно. От схотілося Маленькому принцові позіхнути, – і король відразу повелів йому позіхати.
“Влада насамперед повинна бути розумної. Якщо ти повелиш своєму народу кинутися в море, він улаштує революцію”, – зовсім правильно затверджує король. Хлопчикові стає нудно на маленької планетке короля без підданих і він прощається з королем, що хотів би його затримати. Але раз принц без коливань зібрався в шлях, то король кричить йому вслід: – Призначаю тебе послом! 11-14 На другій планеті принц зустрічає честолюбця.
Він просить хлопчика ляскати в ладоши, а сам розкланюється. Без визнання того, що він самий розумний, гарний і богатий на цій планеті, де більше-те нікого й ні, ця людина жити не може. – Ну, довставь мені задоволення, однаково захоплюйся мною!
– Я захоплююся, – відповів Маленький принц, – але що тобі від цього за радість? І відправився в шлях. На наступній планеті жив п’яниця, що пив тому, що йому совісно. А совісно йому було тому, що він п’є. І він хотів усе забути.
Маленький принц пошкодував бідолаху й покинув планету, ще раз переконавшись у тім, що дорослі – “дуже, дуже дивний народ”. На четвертій планеті ділова людина вважає зірки з любові до цифр. Він навіть не знає, що ці “маленькі блискучі штучки” називаються зірками.
Ділова людина думає, що він володіє цими небесними тілами – адже до нього ніхто про це не додумався. Маленький принц говорить серйозній людині, що на своїй планеті він поливає квітку й прочищає вулкани – і від цього є користь. “А зіркам від тебе немає ніякої користі… ” І простодушний хлопчик продовжує шлях, залишивши ділової людини зі здивовано відкритим ротом.
П’ята планета була сама маленька. На ній містилися тільки ліхтар так ліхтарник. Щохвилини ліхтарник запалював ліхтар: “Добрий вечір!
” І після закінчення мінути гасив його: “Добрий день! ” Колись планета оберталася повільно – і ліхтарник по угоді запалював ліхтар увечері й гасив його ранком. Він устигав виспаться – найбільше на світі він любить спати. А тепер за тридцять мінут на планеті проходить цілий місяць. Але угода є угода…
Хлопчик розуміє, що ця безглузда людина все-таки не так безглузда, як всі, кого він зустрів раніше. “Коли він запалює свій ліхтар – начебто народжується ще одна зірка або квітка… З усіх їх він один, по-моєму, не смішний. Може бути, тому, що він думає не тільки про себе…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)