“Ти назавжди у відповіді за ті, кого приручив” (По казці Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”)

/ варіант Антуан де Сент-Екзюпері не писав спеціально для дітей. І взагалі, за професією він був не письменником, а чудовим льотчиком. Однак його прекрасні добутки, такі як “Нічний політ”, “Планета людей”, “Військовий льотчик”, і, звичайно ж, ” Маленький принц “, поза всяким сумнівом, належать до кращого, що було написано у Франції в XX столітті. В “Маленькому принці” Сент-Екзюпері звертається рівною мірою до усім – маленьким і більшим, – хто хоче задуматися над життям і спробувати зрозуміти, що ж у ній має теперішню

цінність. От чому цю казку, у якій письменник вертається до своїх улюблених думок, але виражає їх по-новому, тобто образно й узагальнено, прийнято називати філософською

Виявляється, і про дуже серйозні й глибокі речі можна говорити зовсім просто й зрозуміло, особливо, якщо мати почуття гумору. “Намалюєш удава, що проглотили слона, а дорослі говорять – капелюх”, – журиться автор “Маленького принца”, розповідаючи, чому, замість того, щоб стати художником, як він хотів, йому довелося вибрати іншу професію – він навчився водити літаки. – “Дорослим завжди все потрібно пояснювати…

Я вже

не говорив з ними ні про удавів, ні про джунглі, ні про зірки… Я говорив з ними про гру в бридж і про гольф, про політика й про краватки… Дорослі дуже люблять цифри

Коли розповідаєш їм, що в тебе новий друг, вони ніколи не запитають про самому головний: “Який у нього голос? У які ігри він любить грати? Чи ловить він метеликів?” Вони запитують: “Скільки йому років? Скільки в нього братів?

Скільки він важить? Скільки заробляє його батько?” Саме собою зрозуміло, що, озиваючись так про дорослий, Сент-Екзюпері має на увазі не всіх дорослих, а тільки тих, хто забув, що колись були дітьми, тих, хто називає себе “серйозними людьми”, тих, хто увесь час складає цифри, як “людина з багряною особою”, жодного разу за все своє життя не понюхало квітки, жодного разу не подивився на зірку й ніколи нікого не любив, тих, хто подібно одному королеві, думає, що керує цілої вселеної, тих, хто живе нудно, одноманітно й, по суті, нещасливо. Маленький принц – це “забавний чоловічок, що, як потім з’ясовується, з дуже маленької планетки.

Такий маленької, що, пересуваючи стілець, там можна було в будь-яку годину любуватися заходом, а разросшиеся баобаби могли неї розірвати на частині своїми коріннями. Маленький принц, як гарний, розумний хазяїн своєї планети, висапував баобаби, прочищав вулкани й доглядав за улюбленою красунею-трояндою. Але вона кривдила його колкостями й капризами, він страждав і одного чудового дня вирішив піти

На всіх планетах, на яких Маленький принц попадав під час своїх мандрівок, він і справді почував себе інопланетянином (уже не в буквальному, а в переносному значенні), настільки незрозумілим, безглуздим і просто нудним здавалося йому там усе, що він бачив. Він побував у короля, що віддавав лише ті веління, які не могли не виконуватися; у людини, що хотів, щоб всі його почитали, хвалили, без кінця повторюючи, що він гарніше, ошатніше, богаче й розумніше всіх, хоча він був єдиним мешканцем цієї планети; у ліхтарника, що тільки й робив, що гасив і запалював ліхтар, виконуючи угоду, що давним-давно втратив усякий зміст; у вченого, що уткнулся в книги, а навколо себе нічого не бачив, та й не хотів бачити… І Маленький принц не переставав дивуватися, якими дивними речами зайняті всі ці люди! А його простодушні, наївні питання ще більше оголювали їхню сліпоту, марнославство, егоїзм, жадібність, байдужість… Дивлячись на мир очами Маленького принца, ми розуміємо, що засуджує Сент-Екзюпері, що він ненавидить, і не можемо не розділяти його почуття

Але адже в цій казці головне не ненависть, а любов, і, хоча вона написана в жартівливо-іронічному тоні, зміст її не в тім, щоб висміювати й викривати. У пустелі Сахарі, але разом з тим і в пустелі сучасного миру, серед “серйозних ділових людей”, Маленький принц нескінченно самотній. Недарма говорять: самотній, як у пустелі! “Я шукаю друзів”, – говорить він Лисові

А Лис відповідає: “Якщо хочеш, щоб у тебе був друг, приручи мене”, – і пояснює: “Приручити – означає прив’язати до себе… Ти для мене поки всього лише маленький хлопчик, точно такий же, як Сто тисяч інших хлопчиків. І ти мені не потрібний. І я тобі не потрібний. Для тебе я всього тільки лисиця, точно така ж, як сто тисяч інших лисиць

Але якщо ти мене приручиш, ми станемо потрібні один одному. Ти будеш для мене єдиний у цілому світлі. І я буду для тебе один у цілому світлі”. Маленький принц розуміє слова мудрого Лиса: “Є одна троянда… напевно, вона мене приручила…

” “Приручити” мовою Сент-Екзюпері значить сильно прив’язатися до кого, випробовувати до іншої істоти ніжність, любов, почуття відповідальності за його долю. Але разом з тим це означає розширити рамки свого миру, побачити й відчути те, що колись було недоступно. Приручений Лис, наприклад, стає зовсім іншим, чим був до цього

Колись для нього існували тільки мисливці й кури, переслідувачі й переслідувані. І тоді він на все дивився з погляду своєї користі й був сліпий до безкорисливої краси. поле, Що Колоситься, скажемо, залишало його зовсім байдужим, оскільки хліб його не цікавив

Але коли його приручив Маленький принц, золоті колосся пшениці стали йому нагадувати золотаву копицю волось друга, і він полюбив їхній шелест на вітрі. Точно так само для оповідача оживають зірки, і він чує в небі дзенькіт срібних дзвіночків, що нагадує йому сміх Маленького принца. Коли ми когось приручили, Ми почуваємо себе відразу богатыми – стільки нових вражень і переживань! – тому що всі, рішуче всі навколо нагадує про улюбленому, прирученому нами істоті і є “подарунком серця”, як та вода з колодязя, що “народилася з довгого шляху під зірками, зі скрипу ворота, із зусиль моїх рук”, щоб угамувати спрагу Маленького принца

“Серйозні, ділові люди” не одержують таких подарунків. Так вони були б і нездатні їх оцінити. Тому Маленькому принцові стає ясно, що їхня могутність і багатство лише гадані, насправді ж вони неспроможні й злиденні. Адже він тепер знає, що твоїм стає тільки те, чому ти віддавав всю свою душу

Саме в цьому й полягає різниця між трояндою, що він залишив на своїй планеті, і тими трояндами, які він знайшов на землі. “Ви гарні, але порожні, – говорить їм Маленький принц. – Заради вас не захочеться вмерти. Звичайно, випадковий перехожий, подивившись на мою троянду, скаже, що вона точно така ж, як ви. Але мені вона дорожче всіх вас. Адже її, а не вас я поливав щодня. Її, а не вас покривал скляним ковпаком

Її загороджував ширмою, оберігаючи від вітру… Вона – моя… Я відповідаю за мою троянду”. Так, Маленький принц не зрячи повторював слова Лиса, щоб їх краще запам’ятати: “…ти назавжди у відповіді за всіх, кого приручив”. Слова ці й справді варто запам’ятатися

Запам’ятати серцем. Адже в цьому й полягає секрет, що Лис дарує на прощання Маленькому принцові: “Зірко одне лише серце”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


“Ти назавжди у відповіді за ті, кого приручив” (По казці Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”)

Categories: Нові твори

Links