Досить тривалі відносини зв’язують де Вальмона, головного героя, з його кореспонденткою, пані де Мертей. Вона дотепна, чарівна й у спілкуванні із протилежною підлогою не менш досвідчена, чим він. Отже, на початку оповідання з листа маркізи де Мертей з Парижа, адресованого віконтові де Вальмону, що проживає влітку в замку в тіточки де Розмонд, ми довідаємося про задуману нею підступній інтризі. Маркіза, бажаючи помститися її коханцеві, що кинув, графові Жеркуру, пропонує Вальмону спокусити майбутню наречену графа, п’ятнадцятирічну Сесилию
Воланж, вихованку монастиря, дохід якої становить шістдесят тисяч ліврів. Але віконт відмовляє на це привабливе речення, тому що захоплено президентшею де Турвель і не має наміру зупинятися на полпути, оскільки ця дама, доброчесна дружина, набагато більше притягальна для Вальмона й перемога над нею принесе йому незрівнянно більше задоволення, чим соблазнение пансіонерки. Пані де Турвель, скромна й благочестива, наслышанная про незліченні романи Вальмона, із самого початку приймає залицяння світського лева з побоюванням і недовірою. Але хитрому жінколюбові все-таки вдається розташувати до себе недотрогу.
Виявивши, що слуга президентші на прохання своєї пані стежить за ним, він використовує це у своїх інтересах. Вибравши підходящий момент, на очах у здивованої юрби, серед якої, звичайно ж, виявляється й слуга, віконт рятує від руйнування сім’ю бідняка, щедро обдаровуючи її великою сумою грошей. Вражений слуга доповідає про побачений пані, і розрахунок Вальмона виявляється вірним, тому що в той же вечір де Турвель обдаровує віконта ніжним поглядом, оцінивши його доброту, але проте дивуючись: яким образом у ньому уживаются розпуста й шляхетність. Віконт продовжує настання й закидає пані де Турвель листами, сповненими ніжністю й любов’ю, при цьому із задоволенням переказуючи їхній зміст маркізі де Мертей, що вкрай незадоволена цим його захопленням і наполегливо радить залишити цю навіжену витівку. Але Вальмон уже захоплений погонею за тим сп’янінням, що снисходит на людину, коли в усьому світі залишаються тільки двоє – він і його любов. Це стан, природно, не може тривати вічно, але коли воно наступає, воно ні із чим не порівнянне. Вальмон прагне саме до цих відчуттів – він бабій, він розпусник, на його рахунку багато перемог, але лише тому, що він мріє випробувати більше глибокі почуття. Починаючи волочитися за над міру соромливою дружиною судді, “божественною святенницею” пані де Турвель, віконт не припускає, що, по іронії долі, це саме та жінка, що він шукав все життя. Меж тим ми довідаємося історію молодих закоханих, Сесилии Воланж і кавалера Дансени, які виявилися залученими в інтриги Вальмона й Мертей. Дансени, учитель музики, що дає Сесилии уроки співу, закохується в дівчину й не без підстави сподівається на взаємність. За вихованням почуттів двох молодих людей з інтересом спостерігає маркіза де Мертей. Сесилия зачарована цією жінкою й у відвертих бесідах перевіряє їй всі свої таємниці, проявляючи перші пориви недосвідченого серця. Маркіза зацікавлена в тім, щоб шлюб Сесилии й графа де Жеркура не відбувся, тому вона всіляко заохочує це раптово спаленіле почуття. Саме маркіза влаштовує молодим побачення наодинці, выпроваживая пані Воланж із будинку під різними пристойними приводами. Але спритна звідниця незадоволена повільністю Дансени, вона чекає від нього більше рішучих дій, тому звертається до Вальмону із проханням зайнятися недосвідченим красенем і дати йому науку любові. В одному з листів пані де Мертей викладає свою історію й свої життєві правила. Чудова де Мертей – жінка, що змогла завоювати собі місце у вищому світлі французької монархії завдяки своїй зовнішності, зухвалості й дотепності. З юного років вона уважно прислухається до всього, що від її бажають приховати. Ця цікавість навчила маркіза мистецтву вдавання, і щирий образ її думок стала лише її таємницею, людям же показувалося тільки те, що було вигідно. Після смерті чоловіка вдова на рік їде в Село, а по закінченні жалоби вертається в столицю. Насамперед вона піклується про те, щоб прослыть непереможної, але досягає цього досить оригінальним способом. Ошуканка приймає залицяння тільки тих чоловіків, які їй байдужні, тому вчинити опір невдачливим шанувальникам не коштує їй ніякої праці; численним коханцям же, перед якими маркіза причиняється скромницею, вона забороняє проявляти до неї увага на людях, тому в суспільстві в неї репутація жінки недоступної й благочестивої. Г-Жа де Мертей
(2 votes, average: 4.50 out of 5)