Скорочено “Неаполь – місто мільйонерів” Филиппо

Амедео, парубок років двадцяти п’яти, працює в газовій компанії, а його сестра Марія Розарію допомагає матері будинку. Ранком, коли Амедео збирається на роботу, обурюючись на батька, съевшего його порцію макаронів, на вулиці чутні голосні лементи: це Амалия Йовине лає свою сусідку донну Виченцу, що вирішила створити їй конкуренцію й теж відкрила кав’ярню в будинку навпроти, причому бере за чашку кава на поллиры дешевше. У кав’ярню до Амалии приходять перші відвідувачі: Эррико Красавчик і Пеппе Домкрат. Це два шофери, що ледарюють внаслідок

заборони користуватися автотранспортом

Зовнішність Эррико Красавчика виправдує його прізвисько – він гарний, гарний у дусі неаполітанської вулиці, йому років тридцять п’ять, він міцної будови, охоче й добродушно посміхається, але завжди з видом заступника. Він робить враження симпатичного шахрая. Пеппе Домкрат більше вульгарний і не так хитрий, але зате сильніше, він може підняти автомобіль одним плечем, за що йому й дали прізвисько Домкрат

Він більше слухає й міркує. Слідом за ними входить дон Рикардо. Це заможний службовець, бухгалтер. Він тримається скромно, але сдостоинством.

Усе

з повагою відповідають на його вітання. Він прийшов придбати в Амалии деякі продукти для хворої дружини й дітей. Через недостачу грошей йому доводиться розстатися із золотою сережкою дружини, у яку вправлений діамант. Дон Дженнаро здивований, що в їхньому будинку є продукти, які неможливо дістати по картках. Він проти того, щоб у його сім’ї хтось займався спекуляцією

Амалия, однак, відповідає, що з перепродажу нічого не має, а просто робить послугу Эррико Красавчикові, що залишає в неї партії товару. От і недавно він привіз велику кількість продуктів, серед яких сир, цукор, борошно, свиняче сало й два центнери кава, що Амалия засипала в нижній матрац. Вбігає переляканий Амедео, що вже встиг зі своїм приятелем Федерико відправитися, на роботу, і повідомляє, що донна Виченца через годину після сварки з Амалией вирішила підставити конкурентку й донести на неї карабінерам. Її погрози чула й донна Аделаїда, сусідка Амалии, що тепер у всіх подробицях переказує мовлення донни Виченцы. Сімейство Йовине, однак, не панікує, а починає здійснювати заздалегідь підготовлений план, метою якого є введення карабінерів взаблуждение.

Дон Дженнаро укладається в постіль і зображує небіжчика. Інші прикидаються глибоко скорбними родичами, а двоє молодих людей навіть переодягаються монашенками. Незабаром входить бригадир карабінерів Чаппа зі своїми двома помічниками. Це людина років п’ятдесятьох

Він знає свою справу; життя й служба загартували його душу. Він прекрасно розуміє, що в певних випадках, особливо в Неаполе, потрібно зробити вигляд, що “дещо” не зауважуєш. Він іронічно відзначає, що в Неаполе останнім часом розвелося занадто багато небіжчиків. Прямо епідемія!

Потім, переходячи вже на офіційний тон, пропонує всім припинити маскарад. Він просить “небіжчика” устати й загрожує в противному випадку надягти на нього наручники. Ніхто не бажає здаватися першим і припиняти розіграш. Чаппа не ризикує торкати “небіжчика”, але обіцяє, що піде тільки тоді, коли віднесуть небіжчика

Видали лунає сигнал сирени, возвещающий про наліт ворожої авіації. Помічники Чаппы тікають у притулок, деякі з компанії, що зібралася в кімнаті, випливають за ними. Тоді Чаппа, піднесений витримкою донна Дженнаро, обіцяє йому, що якщо той устане, то він не стане не заарештовувати його, не робити обшук. Дженнаро встає, і бригадир, задоволений тим, що не помилився, стримує своє слово. Потім під искреннее замилування присутніх великодушним бригадиром Чаппа йде

Наступні події п’єси відбуваються вже після висадження англо-американських військ. Кімната донни Амалии блищить чистотою й розкішшю. Сама Амалия теж стала зовсім інший: вона ошатна, обвішана коштовностями й виглядає моложе. Вона готується до дня народження Эррико Красавчика, що будуть святкувати віче ром у неї вкофейне.

По жвавому русі в провулку створюється враження, що наступила “воля” і їстівні припаси продаються удосталь. Дон Дженнаро пропав півтора року тому назад після одного з нальотів авіації. З тих пор про нього нічого не було чутно. За Марією Розарией заходять дві подруги, з якими вона збирається ввечері піти на побачення

Дівчини зустрічаються з американськими солдатами й упевнені, що вийдуть за них заміж, коли їхні кохані зберуть всі необхідні для весілля документи. Можливість, що молоді люди виїдуть в Америку без них, дівчин не лякає; з їхніх переглядань і недомовок видно, що через певну, недозволену рису у відносинах зі своїми коханими дівчини вже переступили, Вони йдуть. У кав’ярні з’являється Эррико. Тепер він архімільйонер і одягнений шикарно.

Те, що він кумир жінок кварталу, йому добре відомо й лестить його самолюбству. Він веде з Амалией справи, але подобається вона йому і як жінка. Він бажає переговорити з нею про щось важливому, але їм постійно хтось заважає

У приміщення заходить дон Риккардо, він схуд, сполотнів, одягнений бідно, вид у нього жалюгідний. Кілька місяців назад він втратив роботу й тепер ледь зводить кінці з кінцями. Колись у нього було дві квартири й будинок. Квартири він змушений був продати (їх купила Амалия), а будинок закласти (гроші в стан із правом викупу протягом напівроку дала йому також вона). Строк викупу пройшов, але Риккардо просить Амалию піти на поступки й продовжити його. Та звертається з ним безжалісно й різко, нагадуючи йому про часи, коли він зі своєю сім’єю користувався дорогими магазинами, а її діти їли юшку з горохової лушпайки

Риккардо принижений і, бурмочучи щось, іде. Красавчик же в черговий раз пробує переконати Амалию стати його коханій. Амалия небайдужа до Красавчика, але піддатися своєму бажанню не може. Три дні назад вона одержала листа, адресоване Дженнаро, від людини, що весь останній рік був з ним. Дженнаро повинен повернутися

Їхню бесіду переривають появившийся раптово з вулиці Федерико, а потім і Амедео. Марія Розарію смутна вертається з побачення, що не відбулося: її коханий уже виїхав в Америку. Вона зізнається матері, що зробила непоправну провину; мати влаштовує дочки скандал і б’є її. На порозі будинку з’являється дон Дженнаро, за яким уже треба ціла юрба вражених сусідів. Він був у конц таборі, біг, пройшов по всій Європі й тепер радий, що повернувся додому й бачить рідних. Під час святкування дня народження ніхто не бажає чути про те, що довелося пережити Дженнаро, і він під прийменником утоми йде в кімнату Критучче.

Наступного дня до дівчинки викликають лікаря, що говорить, що якщо не дістати одних ліків, то дівчинка вмре. Ніхто не може дістати цих ліків. Навіть на чорному ринку його немає. Амалия в розпачі. Довідавшись про те, що Йовине потрібно рятувати дитини, у кав’ярню приходить Риккардо, у якого випадково виявилися потрібні ліки, і безкоштовно віддає його Амалии. Поводження й слова Риккардо змушують її задуматися про своє безсердечне поводження по відношенню кнему.

Дженнаро збільшує її роздирання, називаючи божевіллям її пожену за більшими грошима, за коштовностями. Амедео, що зв’язався з Пеппе Домкратом і допомагав йому гнати машини, одумується, прислухавшись до слів батька, і щасливо уникає в’язниці, хоча бригадир Чалпа й чекав його на місці злочину. Марію Розарію, що зізнався батькові у своєму гріху, Дженнаро прощає. Амалии він також полегшує душу й вселяє віру, що вона. ще зможе стати чималою людиною