Скорочено “Міщанин у дворянстві” Мольєра
Здавалося б, чого ще потрібно поважному буржуа р-ну Журдену? Гроші, сім’я, здоров’я – все, що тільки можна побажати, у нього є. Але ж ні, заманулося Журдену стати аристократом, уподібнитися знатним панам. Манія його чинила масу незручностей і хвилювань домочадцям, зате була на руку сонмі кравців, перукарів і вчителів, що обіцяли за допомогою свого мистецтва зробити з Журдена блискучого знатного кавалера. Ось і тепер двоє вчителів – танців і музики – разом зі своїми учнями чекали появи господаря будинку.
Журден запросив їх з тим,
Щоб прийняти це запрошення Журдена переконали запевнення вчителів у тому, що кожен знатний пан неодмінно навчається і музиці, і танців. До прийдешнього прийому вчителем музики був підготовлений пасторальний діалог. Журдену він, загалом-то, сподобався: якщо вже не можна обійтися без цих вічних пастушків і пастушок – добре, нехай собі співають. Представлений вчителем танців і його учнями балет припав Журдену зовсім до душі. Окрилені успіхом у наймача, вчителі вирішили кувати залізо, поки гаряче: музикант порадив Журдену обов’язково влаштовувати щотижневі домашні концерти, як це робиться, за його словами, у всіх аристократичних будинках; вчитель танців тут же почав навчати його вишуканість з танців – менует. Вправи у витончених тілорухи перервав вчитель фехтування, викладач науки наук – вміння наносити удари, а самому таких не отримувати. Вчитель танців і його колега-музикант дружно не погодилися із заявою фехтувальника про безумовному пріоритеті вміння битися над їх освяченими століттями мистецтвами.
Народ підібрався захоплюється, слово за слово – і пару хвилин потому між трьома педагогами зав’язалася бійка. Коли прийшов учитель філософії, Журден зрадів – кому як не філософу остережеш, що б’ються. Той охоче взявся за справу примирення: згадав Сенеку, застеріг противників від гніву, такому, що принижує людську гідність, порадив зайнятися філософією, цією найпершою з наук. Тут він переборщив. Його стали бити нарівні з іншими. Пошарпаний, але все ж уникнув каліцтв учитель філософії, в кінці кінців, зміг приступити до уроку. Оскільки Журден відмовився займатися як логікою – слова там аж надто хитромудрі, – так і етикою – до чого йому наука стримувати пристрасті, якщо все одно, коли вже розійдеться, ніщо його не зупинить, – вчений чоловік став посвячувати його в таємниці правопису.
Практикуючись у вимові голосних звуків, Журден радів, як дитина, але коли перші захоплення минули, він розкрив вчителю філософії великий секрет: він, Журден, закоханий в якусь великосвітських даму, і йому потрібно написати цій пані записочку. Філософу це було пари дрібниць – в прозі, у віршах чи. Однак Журден попросив його обійтися без цих самих прози і віршів. Чи знав поважний буржуа, що тут його чекало одне із самих приголомшливих в житті відкриттів – виявляється, коли він кричав служниці: “Ніколь, подай туфлі і нічний ковпак”, з вуст його, подумати тільки, виходила чистісінька проза! Втім, і в області словесності Журден був все ж таки не ликом шитий – як не старався вчитель філософії, йому не вдалося поліпшити складений Журденом текст: “Прекрасна маркіза! Ваші прекрасні очі обіцяють мені смерть від кохання “.