Скорочено “Людин, що був Четвергом” Честертона
У невеликому кафі, куди Грегори привів Сайма, столик, за яким вони сиділи, раптово опускається в підземелля за допомогою таємничого механізму. Стіни бункера відливають металевим блиском – вони так обвішані бомбами, рушницями й пістолетами, що не залишається ніякого вільного місця. Через мінуту тут повинне відбутися збори розпачливих анархістів-терористів. У Європейську Раду Анархії, сім членів якого носять імена днів тижня й очолюються Неділею, на сьогоднішніх зборах повинні обрати нового Четверга на місце вибулого, і їм повинен стати
– “Чудово. Я агент поліції з відділу по боротьбі з анархістами”. – “Проклятье!” На нараді Сайм, видаючи себе за представника самої Неділі, відводить кандидатуру Грегори й пропонує замість нього самого себе
Дарма Грегори скрипить зубами й кидає невиразні люті репліки. Сайм стає Четвергом. У свій час він став поліцейським агентом, тому що був зачарований метафізичною
Кожний член Ради анархістів має яку-небудь похмуру чудність, але найбільш дивний і навіть кошмарний Неділя. Це людина незвичайної зовнішності: він величезний, схожий на надуту кулю, слонообразен, товщина його перевершує всяку уяву. Згідно уведеною Неділею надзвичайним правилам конспірації, засідання проходить на очах у публіки, на балконі розкішного ресторану
З пекельним апетитом Неділя поглинає величезні порції вишуканої їжі, але відмовляється обговорювати замах, тому що серед них, повідомляє він, перебуває агент поліції. Сайм ледве стримує себе, очікуючи провалу, але Неділя вказує на Вівторка. Вівторок, розпачливий терорист із зовнішністю дикуна, родом з Польщі й із прізвищем Гоголь, втрачає перуки й зі страшними погрозами виганяє. На вулиці Сайм виявляє стеження за собою. Це П’ятниця – професор де Вормс, немічний старий з довгою білою бородою
Але, як з’ясовується, переміщається він незвичайно прудко, від нього просто неможливо втекти. Четвер укривається в кафі, але П’ятниця раптово виявляється за його столиком. “Зізнайтеся, ви агент поліції, так само як Вівторок і так само як… я”, – професор пред’являє блакитну картку Відділу по боротьбі з анархістами. Сайм із полегшенням пред’являє свою. Вони направляються до Суботи – докторові Буллю, людині, особа якого перекручено страшними чорними окулярами, що змушують будувати найжахливіші припущення про злочинність його натури
Але виявляється, коштує Суботі на хвилинку зняти окуляри, як все волшебно змінюється: з’являється особа милого парубка, у якому Вівторок і Четвер відразу довідаються свого. Блакитні картки пред’явлені. Тепер уже троє ворогів анархізму кидаються в погоню за Середовищем
Це маркіз Сент-Эсташ, зовнішність якого викриває таємничі пороки, успадковані із глибини століть. Саме йому, очевидно, доручена злочинна акція в Парижу. Наздогнавши його на французькому березі, Сайм викликає маркіза на дуель, під час якої з’ясовується, що зовнішність Середовища – це митецький грим, а під ним ховається інспектор лондонської поліції, власник блакитної картки секретного агента. Тепер їх уже четверо, але вони відразу виявляють, що їх переслідує ціла юрба анархістів на чолі з похмурим Понеділком – секретарем Ради Анархії. Подальше розвертається як щирий кошмар
Юрба переслідувачів стає всі многочисленней, причому на сторону ворога переходять ті, від кого цього ніяк не можна було очікувати, ті, хто спочатку надавав допомогу нещасним переслідуваним поліцейським, – старий бретонський селянин, солідний доктор-француз, начальник жандармерії невеликого містечка. Виявляється воістину всемогутня влада злочинної Неділі – усе куплено, усе розбещено, усе валить, усе на стороні зла. Чутний шум юрби переслідувачів, мчаться коні, тріскотять постріли, свистять кулі, автомобіль урізається в ліхтарний стовп, і нарешті торжествуючий Понеділок заявляє детективам: “Ви арештовані!” – і пред’являє блакитну картку… Він переслідував їх, уважаючи, що женеться за анархістами. Вернувшиеся в Лондон уже всі “шість днів тижня” (до них приєднується й Вівторок) сподіваються разом упоратися зі страшною Неділею
Коли вони приходять у його будинок, він викликує: “Так ви хоч догадалися, хто я? Я та людина в темній кімнаті, що прийняв вас у детективи!” Потім гігантський товстун легко стрибає з балкона, підстрибує, як м’яч, і швидко підхоплюється в кеб. Три кеби з детективами несуться в погоню. Неділя корчить їм смішні пики й устигає кидати записочки, зміст яких зводиться приблизно до “Люблю, цілу, але дотримуюся колишньої думки
Ваш дядюшка Питер” або до чого-небудь подібному. Далі Неділя проробляє наступні ефектні атракціони: перестрибує на ходу з кеба в пожежну машину, спритно, як величезний сірий кіт, перелазить через огорожу лондонського зоосаду, мчиться по місту верхи на слоні (може бути, це кращий його номер) і, нарешті, піднімається в повітря в гондолі повітряної кулі. Боже, як дивний ця людина! Такий товстий і такого легкий, він подібний до слона й повітряній кулі й чимсь схожий на дзвенячу і яскраву пожежну машину. Шестеро бредуть тепер без дороги по лондонських передмістях, відшукуючи місце, де опустилася повітряна куля. Вони утомилися, одяг їх запилений і розірвана, а думки заповнені таємницею Неділі
Кожний бачить його по-своєму. Тут є й страх, і замилування, і здивування, але всі знаходять у ньому широту, уподобленность повноті світобудови, розливу його стихій. Але от їх зустрічає слуга в лівреї, запрошуючи в маєток пана Неділі. Вони відпочивають у прекрасному будинку. Їх одягають у чудові багатобарвні, маскарадні, символічні одяги
Вони запрошені до стола, накритому в чудовому райському саду. З’являється Неділя, вона спокійний, тихий і повний достоїнства. Сліпуча простота істини відкривається перед ними. Неділя – це відпочинок Господень, це День Сьомий, день виконаного утвору
Він втілює завершення порядку у видимому безладді, у веселощах і торжестві вічно, що обновляється норми. А самі вони – дні праці, будні, які у вічному бігу й погоні заслуговують відпочинок і спокій. Перед ними, перед невблаганною ясністю порядку, відмінюється зрештою й метафізичний бунтар-анархіст, рыжекудрый Люцифер – Грегори, а великий Неділя росте, розширюючись, зливаючись із усією повнотою Божого миру
Як дивно, що ця мрія відвідала поета Габриэля Сайма в той час, як він спокійно гуляв по алеях Шафранного парку, бовтаючи про дрібниці зі своїм приятелем, рудим Грегори, але ясність, знайдена в цьому сні, не залишала його, і завдяки їй він раптом побачив у грат саду у світлі зорі руду дівчину, що рвала бузок з несвідомою величчю юності, щоб поставити букет на стіл, коли наступить час сніданку
(2 votes, average: 3.50 out of 5)