Скорочено ЛЕЛЕКА – ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО
Лелеко, біла лелеко,
Ти твориш загадку про саму себе за ознакою:
Та, хто мостить своє гніздо на хаті,
Ти твориш загадку про саму себе за ознакою:
Та, хто літає далеко,
Та, хто літає далеко по жабенят для лелеченят:
На річку, на озеро, до ставка, на луки, на болото –
Ти твориш загадку про саму себе за ознакою:
Та, на кого ми замовляли майбутній урожай
Навесні, удень Благовіщення, 7 квітня;
Ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті,
Ти, біла лелеко, мостиш своє гніздо на хаті
І приносиш у той двір щастя:
Господар
Ти, біла лелеко, змостиш у них на стрісі гніздо,
Пильно оберігає його – дітям своїм каже:
Не можна розоряти твого, біла лелеко, гнізда,
Не можна видирати твоїх, біла лелеко, яєць,
Не можна видирати твоїх, біла лелеко, лелеченят,
Не можна займати тебе, біла лелеко, саму
І твого лелечича,
Не можна убивати тебе, біла лелеко, саму
І твого лелечича, і твоїх лелеченят,
Не можна навіть лазити до твого, біла лелеко, гнізда,
Не можна навіть брати у руки
Твоїх, біла лелеко, яєць,
Не можна навіть брати у руки
Твоїх, біла лелеко, лелеченят,
Не можна
Тебе, біла лелеко, з гнізда,
Не можна навіть подовгу задивлятися
На тебе, біла лелеко, як ти сидиш у своєму гнізді! –
Бо ти, біла лелеко, є птахом,
На якого ми замовляли майбутній урожай
Навесні, у день Благовіщення, 7 квітня:
Як твоє, біла лелеко, гніздо буде цілим, не розореним,
Як твоїх, біла лелеко, яєць ніхто не видере,
Як твоїх, біла лелеко, лелеченят ніхто не видере,
Як тебе, біла лелеко, і твого лелечича ніхто не займатиме,
Як тебе, біла лелеко, і твого лелечича,
І твоїх лелеченят ніхто не вбиватиме,
Як ніхто навіть не полізе
До твого, біла лелеко, гнізда,
Як ніхто навіть не візьме у руки
Твоїх, біла лелеко, яєць,
Як ніхто навіть не візьме у руки
Твоїх, біла лелеко, лелеченят,
Як ніхто навіть не вилякає
Тебе, біла лелеко, з гнізда,
Як ніхто навіть не задивлятиметься подовгу
На тебе, біла лелеко, як ти сидітимеш у гнізді,
Так і наша засіяна житом нива розвиватиметься (…)
Василь Голобородько – один із найбільших українських поетів-інтелектуалістів; поет глибоко оригінальний в усьому: і в сюжетно-композиційній структурі своїх поезій, і в особливостях суб’єктної їх організації, і в трансформації фольклорних образів та мотивів,
У своїх віршах Василь Голобородько не шукає прямої відповіді на пекучі проблеми буття, його поезія – це своєрідний погляд на людину “з середини, в матеріалі національної психіки й чуттєвості, ожилих та оновлених архетипах народної художності” (І. Дзюба).
Світ поезій Василя Голобородька змушує читача звернутись до себе, до своєї історії, вимагає бути уважними до того, що відбувається навколо, що чекає нас завтра. Читаючи вірші поета, можна помітити небуденність його художнього слова. Сам поет про власну творчість говорить: “…процес народження вірша схований для мене, я не знаю, чому зупиняюся душею саме на цих виразах… Крик птаха у природі і стан закоханості людини не мають нічого спільного, але в мові позначені одним виразом. Я схотів написати вірша щоб виправдати якраз оте переносне його значення “. І далі: “Буває, напишеш вірша і не знаєш, з чого він народився. Скажімо, проаналізувавши потім уже “Міждо мир хрещений”, я зрозумів, що він побудований на слові “хрести”, яке має безліч значень – хреститися, озивати когось, бити нагайкою тощо – на цьому він виріс. Може я хотів написати про щось, але увага моя зупинилась на ньому… Моє слово не вогнисте, в моїй поезії – метелики, бджоли. Але я засвідчую перед світом, Богом і людьми: тут Україна, і ви українці”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)