Скорочено КОРОЛІВСЬКИЙ ТИГР – ОСТАП ВИШНЯ
ЗАБИВ У БЕНГАЛІЇ (ДАТА)
ВЛАСНОРУЧНО ЛОРД СЕСІЛЬ-КИСІЛЬ
А потім уже в палаті лордів.
Клопотний, одне слово, для нас із вами такий спосіб охотиться на тигрів.
Проте його нам, як мисливцям, знати треба! Для цього й пишемо!
Непоганий і такий іще спосіб.
Викопується величезна й глибочезна яма на стежці, якою тигри до Брамапутри ходять воду пити… зверху добре маскується… Налізли й сидіть тихо-тихо.
Ось іде тигр. Він не зовсім іще очухався після сну, потягається, позіхає, чухає за вухом. Ну, й не помітить, коли: шелесть у яму!
Залоскотаний тигр мертвіший од мертвого.
Ще про один спосіб охоти на тигрів трохи клопітний… через те, що перед тим, як його вживати, тривалої треба треніровки в перегонах на чималі дистанції.
Коли вже ви у своїх вправах дійдете такого стану, що випереджатимете кунделя, – тоді вже можна їхати до Бенгалії на тигра.
Порошків із тигрячих пазурів уживати при цьому способі охоти категорично не слід, бо, як ми знаємо, порошки ті, закріпляючи, надають охотникові хоробрості, а тут треба не хоробрості, а якраз навпаки.
Приїздите ви в Бенгалію, знаходите
Вийшовши на галявину, зразу біжіть!
Тигр, розуміється, за вами.
Хоч який би був сухий степ, – все одно настане момент, коли тигр розчахнеться й упаде.
Тоді ви зразу на його і кинджал йому в серце.
Тигр – ваш!
Охота на тигра, як бачите, небезпечна і клопітна. А найтрудніше в їй це те, що заполювати бенгальського тигра можна тільки в Бенгалії, а туди дуже далеко їхати.
Будемо сподіватися, що з часом чи Бенгалія до нас наблизиться, чи ми наблизимося до Бенгалії, бо клімат як спостерігають тепер досвідчені географи, міняється.
От – тоді ми пополюємо!
Бо заздалегідь уже будемо знати всі способи охоти на тигра, з якими оце ми вас познайомили.
Письменник-гуморист Остап Вишня був затятим мисливцем і рибалкою. Він надзвичайно любив рідну природу, ліси, поля, річки, чарівні краєвиди українського степу. Серед усієї цієї краси письменник відпочивав душею, відволікався від міської суєти, а повертаючись, писав дотепні усмішки про мисливців і рибалок. У 1958 році виходить збірка “Мисливські усмішки” (“Заєць”, “Лисиця”, “Лось”, “Дика гуска”, “Як варити і їсти суп із дикої качки”, “Сом”, “Бенгальський тигр” та ін.), що стала по-справжньому унікальним явищем не тільки в українській, але й у світовій літературі. Головне, що відрізняє ці твори, – оригінальний синтез народного анекдоту і пейзажної лірики, дотепні, художньо неповторні діалоги, по-народному соковита мова.
Ліричний герой мисливських усмішок Остапа Вишні, який зазвичай є й оповідачем, – веселий, дотепний, трохи хитруватий, трохи сентиментальний. Він, як і сам автор, із ніжністю й замилуванням спостерігає за навколишньою природою, спілкується з нею, бо душа в нього лірична, поетична, сповнена почуття гумору. Сам він завжди готовий до нових вражень, нових пригод і ніколи не відмовиться поділитися досвідом, згадати веселі побрехеньки про мисливські й рибальські пригоди, як то способи полювання на диких качок, бенгальського тигра чи ловлі сома.
“Мисливські усмішки” Остапа Вишні, попри свою назву, вчать не нищити живу природу, а любити й захищати її, зберігаючи для наступних поколінь.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)