Скорочено Кінське прізвище Чехова А. П
У відставного генерал-майора Булдеева розболілися зуби. Усі, хто тільки міг, радили йому народні засоби: він полоскав рот Горелкою, “прикладав до хворого зуба-тютюнову кіптяву, опій, скипидар, гас, мазав щоку йодом, у вухах у нього була вата, змочена в спирті, але все це або не допомагало, або викликало нудоту”. Рвати зуб генерал відмовився. Прикажчик порадив йому полікувати зуб змовою. Один акцизний чиновник відмінно заговорював зуби: пошепче, поплюет – і як рукою зніметься Але він виїхав до тещі в Саратов. Однак якщо послати йому депешу,
А гроші можна буде послати поштою. Генерал називав цю витівку шарлатанством, але сил терпіти не було, і він зважився писати в Саратов. І Отут з’ясувалося, що прикажчик забув прізвище знахаря. – Така ще просте прізвище…
Немов як би кінська… Коби-Лин? Ні, не Кобилин.
Постійте… Жеребців нешто? Ні, і не Жеребцов. Пам’ятаю, прізвище кінська, а яка – з голови вибило…
І отут усі почали ворожити: – Жеребятников? – Жеребчиков? – Ослюків… Жеребкин…
Всі не те! – Лошадкин… Кобилкин… Корінний…
– Корінників? – запитала генеральша.
Пристяжкин… Ні, не те! Забув! Усе в будинку стали винаходити прізвища.
“Перебрали всі віки, підлоги й породи коней, згадали гриву, копита, збрую… У будинку, у саду, у людській і кухні люди ходили з кута в кут і, почухуючи чола, шукали прізвище… – Тато! – кричали з дитячої. – Тройкин!
Уздечкин!” Всю ніч промучився генерал, а ранком приїхав доктор і вирвав зуб. Біль негайно затих Доктор запитав у прикажчика, чи не продасть того йому для коней гарного вівса. І отут прикажчик згадав: “Овсов!
” Але пізно. Сердитий генерал скрутив йому дві дулі: – Не потрібно мені тепер твого кінського прізвища! Накося!