Скорочено казки Король-Олень Гоцци ДО

ДІЯ I Якось у місто Сепендипп прийшов великий маг і чарівник Дурандарте. Король цього міста, Дерамо, прийняв гостя з небувалою розкішшю й люб’язністю, за що вдячний чарівник відкрив йому дві дивні магічні таємниці. Як ні могутній був Дурандарте, по вироку бога фей Демогоргона йому довелося звернутися в Папугу, і вірний слуга Чиголотти відніс його в розташований неподалік від Сепендиппа Рончислапский ліс. Однак у належний момент Дурандарте обіцяв з’явитися, щоб покарати зрадництво, викликане одним з його чудесних подарунків.

Король

Дерамо не одружений У свій час він розмовляв у потайном кабінеті із двома тисячами семистами сорока вісьма принцес і шляхетних дівиць, але ні одну з них не побажав бачити своєю королевою. Тепер хитрий перший міністр Тарталья наспівав йому, що, мол, народ незадоволений відсутністю спадкоємця престолу, можливі хвилювання… Король погодився влаштувати нове випробування, до якого цього разу були допущені дівчини всіх станів.

Тарталья задоволений, що Дерамо почув його доводам, тому що він розраховує, що королевою стане його дочка Клариче. По жеребі їй випало першої йти в потайной кабінет, але Клариче аж ніяк

не рада й просить батька позбавити її від випробування – вона любить Леандро, сина другого міністра Панталоне, і, крім того, їй не хочеться перебігати дорогу своїй кращій подрузі, сестрі Леандро Анджеле, без розуму закоханої в короля. Тарталья, загрожуючи дочки отрутою, все-таки змушує її піти в потайной кабінет. Сказ його викликаний не тільки непокорою Клариче, але й звісткою про любов до Дерамо Анджели – сам міністр давно вже палко бажає роздобути дівчину собі в дружин. Анджела теж не хоче проходити випробування в потайном кабінеті, але в неї на те своєї причини Вона впевнена, що король відкине її і її любов, а такої ганьби й приниження їй не пережити.

Батько, Панталоне, і радий би позбавити Анджелу від тяжкої для неї процедури, але це, на жаль, не в його силах. Ще одну претендентку на руку й серце виявляє собою сестра дворецького Смеральдина. Ця особа не блищить красотою й тонкістю обходження, зате цілком упевнена в успіху – справді, ну хто зможе встояти проти її розкішного вбрання в східному смаку й прочитаних до місця віршів Тассо й Ариосто?

Багато хто намагалися зрозуміти, у чому ж зміст випробування, але марне, тому що ніхто, крім Дерамо, не знав про захований у кабінеті чудесному подарунку мага Дурандарте – чарівній статуї, що безпомилково викриває неправда й лицемірство жінок. Звернені до Дерамо мовлення Клариче статуя визнає щирим доти, поки у відповідь на питання короля, чи не віддано вже її серце комусь іншому, воно не відповідає “ні”. Отут воно починає будувати гримаси, і Дерамо розуміє, що дівчина бреше. Коли в кабінет входять Смеральдина, уже перші її слова змушують статую корчитися від сміху Самовпевнена особа навіть тарахкається в непритомність від нібито переповняють її почуттів; її виносять.

Яке ж виявляється здивування короля, коли протягом всієї його довгої бесіди з Анджелой статуя не здригнулася жодним мускулом. Торкнутий щирістю її слів про любов до нього, Дерамо скликає придворних і врочисто повідомляє Анджелу своєю нареченою, а потім, щоб уникнути спокус, власноручно розбиває статуя. Панталоне сповнений подяки до володаря за зроблену його дочки честь Тарталья ж, хоч і будує задоволену міну, відчуває в серце пекельну лють і почуває, що готово на будь-які злодіяння.

ДІЯ II Тарталья на чому світло коштує сварить Клариче за те, що вона відкрила королеві свою любов до Леандро й того самим не дозволила батькові стати королівським тестем і одночасно зруйнувала його, Тартальи, мрії про одруження на Анджеле. Але все-таки хитрий міністр сподівається, що ще не все для нього загублене, і тому у відповідь на прохання Анджели й Леандро благословити їхній сполучник умовляє молодих людей злегка почекати. Ледь вийшовши із храму, де він сполучався шлюбом з Анджелой, Дерамо влаштовує веселе королівське полювання в Рончислапском лісу. І от вони виявляються у відокремленому місці вдвох з Тартальей, що задумав недобре: убити короля, захопити місто й силою взяти в дружин Анджелу. Лише випадковість заважає йому вистрілити Дерамо в спину.

Будучи людиною проникливим, Дерамо зауважує, що в душі його міністра діється щось негарне, і прямо запитує Тарталью, чим той незадоволений. У відповідь хитрий царедворець приймається ремствувати, що, незважаючи на тридцять років вірної служби, король не вважає його гідним повної своєї довіри, наприклад хоча б – не повідав про чудесні дарунки Дурандарте. Добросердий Дерамо, бажаючи утішити Тарталью, розповідає йому про другий з подарунків мага – пекельному заклятті Той, хто прочитає це закляття над тілом мертвого звіра або людини, умре, а дух його переселиться в неживе тіло; ті ж чарівні слова дозволяють людині повернутися в колишню свою оболонку.

На словах Тарталья безумно вдячний королеві, а насправді в душі його вже дозрів диявольський план. Коли Дерамо з Тартальей трапляється вбити двох оленів, міністр умовляє короля продемонструвати дію закляття. Дерамо вимовляє його, переселяється в тіло оленя й убегаетв ліс. Тарталья повторює заклятье над неживим тілом короля – і от він уже не перший міністр, а монарх.

Власний труп Тарталья обезглавлює й закидає в кущі, а за Королем-Оленем споряджає поженуся Зустрінутий їм старий-селянин, до свого нещастя, не бачив ніякого оленя, за що одержує від лютого Тартальи кулю й умирає на місці. Придворні уражені зміною, що відбулася з їхнім шляхетним паном, його злостивістю й брутальністю мовлень, але звичайно ж не можуть запідозрити підміни. До сліз уражена зміною в чоловіку й Анджела. Труффальдино тим часом знаходить у лісі обезголовлене тіло Тартальи й приносить у палац звістка про вбивство першого міністра.

Тарталья використовує випадок дати волю своїй скаженій вдачі й велить кинути в темницю всіх, хто брав участь вохоте. У лісі Труффальдино попався не тільки труп Тартальи, але й мовець Папуга. Маг Дурандарте – а це був саме він, сам злетів у руки ловчему – порадив йому віднести себе в палац до королеви, та, мол, щедро нагородить Труффальдино за такого рідкого птаха. Дерамо, пішовши від погоні, натикається на тіло вбитого Тартальей старого й вирішує, що вуж краще йому жити в людському обличчі, ніж у тілі оленя.

Він вимовляє закляття й звертається в старого-селянина. ДІЯ III Труффальдино приносить Папуги королеві, але, всупереч очікуванням ловчего, Анджела не відвалює йому за птаха купу золота. На серце в Анджели сум’яття й туга, тому вона просить Труффальдино вийти, а коли той починає упорствовать, навіть – що так не схоже на неї – грозить викинути його з балкона. Поки вони сперечаються, з’являється стражник і на виконання наказу Тартальи вистачає Труффальдино й тягне втемницу.

Дерамо в образі старого все-таки проникає у свій палац і, улучив момент, заговорює з Анджелой. Та спочатку жахається, потім випробовує зніяковілість – адже, як ні виродливий старий, розмовляє він голосом чоловіка. Дерамо намагається переконати Анджелу в тім, що це й впрямь він.

У мовленнях старого королева поступово розпізнає піднесені думки й почуття, настільки властиві королеві; остаточно її сумніви розвіюються, коли Дерамо нагадує про ранкову ніжну розмову між ними. Тепер, коли Анджела визнала у виродливому старому короля, вони разом придумують, як повернути Дерамо його колишнє обличчя й покарати підлого першого міністра. Якийсь час через зустрівши Тарталью, Анджела причиняється, що вона от-от готова перемінити своє прохолодне відношення й відповісти взаємністю – для цього не вистачає малого.

Тарталья готовий виконати все, що вона не попросить: наказує випустити з темниці безневинно заточених туди Панталоне й Бригеллу, благословляє шлюб Клариче й Леандро… Третє ж прохання Анджели – показати дія заклинання Дурандарте й вселитися в мертвого оленя – Тарталья обіцяє тільки після того, як королева ощасливить його своїми пещеннями. Це не входить у плани Анджели з Дерамо; дівчина впирається, Тарталья силою тягне неї в задні покои. Не в силах винести такого видовища, Дерамо виходить із укриття й кидається на Тарталью.

Той піднімає на короля меч і раптом чує гул землетрусу – це маг Дурандарте скидає пташині пір’я й з’являється у своєму теперішнім обличчі. Дотиком жезла чарівник повертає Дерамо його колишній вид, а Тарталью, викривши його підлість і зрадництво, перетворює у виродливе, рогате чудовиська. У люті й розпачі Тарталья молить, щоб його пристрілили на місці, але з волі Дурандарте йому має бути вмерти не від кулі, а від сорому й ганьби. Не відразу проходить заціпеніння, що вразило всіх, хто бачив чудеса Дурандарте.

Але тепер, коли зрадництво покаране й справедливість восторжествувала, настав час починати готування до веселого весільного бенкету