Скорочено ДО МАНЛІЯ ТОРКВАТА (4, 7) – КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК
КВІНТ ГОРАЦІЙ ФЛАКК
ДО МАНЛІЯ ТОРКВАТА (4, 7)
Збігли струмками сніги…
Уже зеленіють долини,
Закучерявився гай.
В свіжім убранні земля, і ріки, що в повідь гриміли,
В ложе вертаються знов.
Грації й німфи, одкинувши шати й серпанки прозорі,
Йдуть у веснянім танку…
Все на землі перемінне – так кажуть нам роки текучі
Й сутінь померклого дня.
Тільки повіє весною, і літо уже на порозі;
Літо перейде – і глянь:
Осінь розсипала овочі стиглі; за осінню слідом
Мертва ступає зима.
1 Головний жрець
2 Авфід або Ауфід – ріка в Апулії, поблизу якої народився Горацій.
3 Давн – міфічний цар Апулії.
4 В оригіналі “еолійський твір”, тобто поезія, бо мова йде про еолійських поетів Алкея й Сапфо, метри яких Горацій справді перший розробив у римській літературі.
5 Переможців на Дельфійських іграх нагороджували лавровим вінком.
Місяця круг защербиться і знову пливе, повновидий, –
Смертним віднови нема.
В темнім житлі, де владика
Будем ми – порох і тінь.
Хто тобі скаже – докинуть до інших могутні безсмертні
Ще один, завтрашній, день?
Тож потішай свою душу! не хочеш, то візьме нащадок
Спадки незбуті твої.
А як умер ти, і Мінос-суддя проказав урочисто
Праведний присуд тобі,
Вже не воскреснеш, Торквате! безсила побожність і рід твій.
І красномовство твоє!
Бо від підземної тьми не звільнила свого Іполита
Навіть Діана сама.
Навіть могутній Тесей не подужав зірвать з Піріфоя
Вічних Аїдових пут.