Скорочено БІБЛІЯ – ПЕРЕКЛАДНА ЛІТЕРАТУРА

(Фрагменти)

Біблія – де збірник релігійних книг, створених у різні часи. Вона несе у собі головні загальнолюдські моральні ідеали, має висотку художню цінність. Для віруючих Біблія є Священним Писанням, одкровенням самого Бога.

Складається Біблія з двох основних частин – Старого та Нового Завітів.

Старий Завіт написаний до народження Ісуса Христа. Його сторінки присвячені легендам, що, здається, були відомі нам завжди (легенди про створення світу, про перших людей Адама і Єву, про Всесвітній потоп на землі, про Вавилонську вежу

У Новому Завіті розповідається в основному про життя і вчення Ісуса Христа, посланця Божого, який прийшов у світ, щоб врятувати людство від зла. Притчі Ісуса, що сповіщають про найважливіші і біблійські події і вчать мудрості та виваженості у вчинках, мають велику цінність.

Притчі та легенди Біблії невеличкі за обсягом, проте багаті своєю образністю. Лише кількома штрихами створюється у них цікава, різнобарвна картина світу.

Легенда про створення світу

Колись була лише вода та небо. По воді ходив Бог, а в небі був ще хтось. Якось Бог побачив його й спитав, хто він такий. А той відповів –

Запропонував йому Бог ходити разом. Той погодився.

Якось забажав Бог створити землю і відправив Чорта дістати землі зі дна моря. При цьому наказав промовити: “В ім’я Господнє і моє”. Чорт нирнув на саме дно, вхопив жменю землі, але сказав “в ім’я моє, а не господнє”. А коли винирнув, то вода вимила всю землю”. Бог догадався і насварив Чорта. Вдруге нирнув чорт – і все повторилося. На третій раз нирнув Чорт і сказав, як треба. А коли винирнув, то трішки землі залишилось під нігтями. Благословив Бог ту землю, кинув її на воду та й постала перша суша 2 м2.

Бог ліг на неї і заснув. А чорт вирішив вбити Господа…

Коли Бог спав, Чорт почав котити його до води, але земля почала рости і чорт ніяк не міг докотити Бога до води. Котив Чорт Бога у різні боки, а земля все збільшувалась і збільшувалась, поки не набрала сучасних обрисів.

Коли Бог прокинувся, то розповів про сон, у якому він котився з боку в бік. Чорт лише мовчав…

І створив Бог світло, і назвав його “день”, а темряву назвав “ніч”. Землю назвав землею, а воду морем. Далі на землі виросла трава, дерева. Потім Бог створив риб, плазунів, птахів.

Пізніше було створення людини але це вже інша історія для іншого часу…

Легенда про перших людей Адама і Єву

Був то день шостий. І створив Бог людину з пороху земного. І створив він усі дерева: і дерево життя посеред раю, і дерево пізнання добра і зла. І помістив людину серед того раю, щоб доглядав за деревами. І дозволив їсти з кожного дерева, окрім дерева знання добра й зла.

А щоб не був той чоловік, якого звали Адам, самітнім, створив Бог йому поміч, подібну до нього. Коли Адам спав, узяв Бог одне з його ребер, і перетворив те ребро на жінку. І були вони обоє голі, і не соромились.

Але змій був дуже хитрий. І мовив він жінці, що Бог наказав не їсти з дерева знання тому, що “того дня, коли ви будете їсти з нього, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знати добро й зло”.

І взяла жінка плід, з’їла і дала своєму чоловікові. І розкрилися очі в них обох, і пізнали, що вони голі. І зшили вони фігове листя, і зробили собі опаски.

А Бог прознав про те і вигнав обох з раю. Щоб не простяг Адам своєї руки, і не взяв плоду з дерева життя, і не жив повік віку. І поставив Херувима з полум’яним мечем, щоб стеріг дорогу до дерева життя.

Віднині Адам повинен був усе життя тяжко працювати, а Єва – в муках народжувати дітей. Так пішли на землі перші люди і було скоєно перший гріх.

Легенда про потоп на землі

Розгнівався Бог на людей за те, що не слухали його настанов. І вирішив покарати їх, пославши потоп на землю.

Але був Ной – благочестивий чоловік. І вся сім’я його була благочестивою. Тож сказав Бог Ноєві, щоб побудував він ковчег, посадив v нього свою сім’ю, а також усіх тварин, птахів та іншої живності і по парі.

І розпочався дощ, який тривав сорок днів і сорок ночей. Все було затоплене. І плив у тому потопі Ной та його ковчег дуже довго. А одного разу випустив Ной голубку, і повернулася вона із зеленою гілкою. Отже земля була близько. І коли дісталися тієї землі, то вийшов Ной на сушу. І пішов від нього новий рід людський. А тварини, птахи та інші розпочали свій рід.

Легенда про Вавилонську вежу

Це було так давно, що вже ніхто й не пам’ятає, коли це було. Схотіли люди залишити по собі пам’ять довічну. І вирішили збудувати вежу – аж до самого неба.

Обрали гору високу та почали роботу. Працювали усі – співані, поселились.

Будувалася вежа не рік і не два. Самих цеглин для неї знадобилося тридцять п’ять мільйонів! Довелося й будинки собі будувати.

I виросло навколо вежі місто – Вавилон.

А вежа підіймалася все вище. І кожен уступ цієї вежі фарбували в інший колір: чорний, жовтий, червоний, зелений, білий, жовтогарячий. Верх придумали зробити синім, щоб був наче небо, а покрівлю – золотою, щоб, як сонце, виблискувала!

І ось, коли вежа була майже готова, з’явився Бог поміж людей. Не сподобався йому їхній задум – досягти неба, де живе Бог. І наслав він на землю страшенну бурю. І унесла буря усі слова, що люди казали одне одному. І перестали люди розуміти одне одного.

Покинули люди роботу і почали збиратися купками – хто з ким однаково говорить, ті разом тримаються. І почали вони свої міста у різних кінцях будувати. А вежа почала потроху розвалюватися. Але подейкують, що досі у кожному місті можна знайти уламки цегли ВІД Вавилонської вежі. Тому що багато хто носив їх із собою на згадку про ті часи, коли на землі мир панував і люди розуміли одне одного.

Легенда про Мойсея1

Були то часи правління в Єгипті фараона, що “не знав Йосифа”. Почав він сумніватися у вірності ізраїльтян Єгипту і відправив на важкі роботи. А коли й це не скоротило їхньої кількості, то наказам знищувати усіх новонароджених хлопчиків. Коли народився в родин і Аврама син, то матері його, Іохаведі (Йохевед), вдалося сховати його, а коли більше не було можливості переховувати немовля, то залиши ла його у кошику на березі Нілу. Там його і знайшла дочка фараона. Вона зрозуміла, що перед нею єврейська дитина, проте залишила хлопчика і за порадою сестри Мойсея Міріам, що здалеку споглядала за тим, що відбувається, погодилася покликати для врятованого немовляти годувальницю-ізраїльтянку. Міріам покликала Іохаведу, і Мойсея було віддано його матері, яка і вигодувала його.

1 Мойсей – біблійний персонаж із Закону Мойсея у Старому Заповіті.

За Біблією – вождь і законодавець народу єврейського, пророк і перший священний автор.

Коли Мойсей підріс, мати привела його до дочки фараона, і він був у неї замість сина. А коли Мойсей став дорослим, то знав і розумів усі таємниці релігійного і політичного життя Єгипту.

Коли Мойсею виповнилося сорок років, він вирішив подивитись, як живуть євреї. Довідавшись про тяжку долю свого народу, що був у єгипетському рабстві, він вирішив вступитися за нього і навіть вбив одного з наглядачів-єгиптян, який надто жорстоко поводився з рабами. Але подяки ізраїльтян за свій вчинок не отримав. Дізнавшись про це, фараон розлютився, і Мойсей змушений був тікати, щоб уникнути покарання. Він опинився у землі Медіамській, де одружився з дочкою священика Сепфорою і багато років пас овець.

Одного разу Мойсею явився Господь у вигляді тернового куща, що горів вогнем, і сказав, звертаючись до нього, що зрозумів страждання свого народу і вирішив звільнити його і вивести в іншу землю, тому Мойсей мав піти до фараона, всім розповісти про своє видіння і передати волю Господа. Проте фараон не погодився відпустити ізраїльський народ з Єгипту, а життя євреїв ще погіршилося. І тоді Господь послав кару на Єгипет: вода перетворилася на кров, трапилося нашестя жаб та мух, епідемія, град, сарана та темрява, смерть всіх первістків та всього первородного від тварин. Лише після цього фараон відпустив євреїв, і після 430 років життя в Єгипті вони залишили його1.

Сини Ізраїлеві подолали багато перешкод на своєму шляху. Сам Господь вказував їм дорогу. Вони перейшли Червоне море, води якого розступилися перед ними, але потопили переслідувачів (на березі моря Мойсей і весь народ урочисто заспівали дяку Богові).

1 Ця подія – Вихід євреїв з Єгипту – велике свято для іудеїв. У цей день вони святкують Песах. У Старому Заповіті детально описаний устав Песаху.

Мойсей вів свій народ Аравійською пустелею. Вони потерпали від різних негод: спочатку три дні не знаходили питної води, окрім гіркої, але Господь зробив цю воду солодкою (звелів Мойсеєві вложити у неї вказане ним дерево); у пустелі Син Господь надіслав їм перепелів, а потім (упродовж усіх сорока років блукань) кожного дня посилав з неба манну.

У Рефідімі Мойсей за велінням Господа здобув воду зі скелі гори Хориву, вдаривши у неї своїм жезлом, а потім допоміг своєму народу одержати перемогу над амалекитянами (під час битви молився ми горі, звертаючись до Господа). Після цього люди пообіцяли йти за Мойсеєм і виконувати все, що він їм накаже.

Подолавши безліч перешкод, Мойсей та його народ приходять нарешті до гори Синай. Мойсей двічі сходив на цю гору, залишаючись там по сорок днів.

У перший раз Мойсей піднявся на Синай за розпорядженням Бога. Протягом сорока днів він вислуховував Його повеління, після чого вирізав на двох кам’яних плитах – скрижалях – Десять Заповідей (правил), що стали основою Мойсеевого законодавства (Тори). Так сини Ізраїлеві стали справжнім народом – євреями.

Коли ж Мойсей спустився вниз, виявилося, що євреї не дуже намагалися його дочекатися. Вирішивши, що їхній пророк загинув, вони забули все, що Мойсей їм розповідав про Господа Бога, зробили з золота статую тільця і влаштували на його честь свята. Мойсей в ярості розбиває Скрижалі Заповіту і знищує Золотого тільця, але Бог хоче покарати ізраїльтян і знищити весь народ. Мойсей знову йде на гору і сорок днів вимолює у Бога прощення для євреїв. Господь прощає євреїв, проте за скоєний злочин змушує їх сорок років блукати пустелею у пошуках Землі Обітованої.

Мойсей до кінця свого життя залишився служителем Божим, продовжував вести обраний Богом народ, навчати і наставляти його. Він сповістив майбутнє колін Ізраїлевих, але на Землю Обітовану так не ступив. Він загинув у пустелі біля її берегів.

Мойсей прожив 120 років. Сорок років він провів у палаці, наступні сорок – з отарами овець у землі медіамській, а останні сорок – вів ізраїльський народ до Землі Обітованої.

Десять заповідей

Закон Божий – Десять Заповідей Божих, у яких міститься норматив відносин між людиною і Господом Богом (перші три) та людиною і ближніми (решта сім).

1. Я Господь Бог твій, не будеш мати інших богів, крім Мене.

2. Не роби собі ідола або чогось подібного до того, що на небі вгорі, або на землі долі, або в водах під землею, і не вклоняйся їм, і не служи їм.

3. Не взивай даремно імені Господа Бога твого.

4. Пам’ятай день святий святкувати: шість днів працюй і роби в них усі діла свої, а день сьомий – свято Господу Богу твоєму.

5. Шануй отця свого і матір свою – добре тобі буде і довго житимеш на землі.

6. Не вбий.

7. Не перелюбствуй.

8. Не кради.

9. Не свідчи неправдиво на свого ближнього.

10. Не жадай дому ближнього свого, не жадай жінки ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

Притча про блудного сина1

В одного чоловіка було два сини. Якось молодший з них попросив в батька свою частку майна. Батько віддав йому належне, а той взяв та й усе втратив у далеких краях, живучи марнотратно. А тоді настав голод великий у тім краї, і він став бідувати. І пішов він до одного з мешканців – пасти свиней. Але ніхто не давав йому їжі – навіть отих стручків, що їх їли свині.

Тоді вирішив він піти до батька повинитися. І коли він далеко ще від дому був, батько вгледів його та переповнився жалем. І наказав рабам своїм принести кращий одяг, коштовного персня та сандалі на ноги. Потім велів заколоти теля відгодоване та влаштувати свято з приводу того, що син його був мертвий і ожив, пропав і знайшовся!

У той час старший син був у полі. І прознавши, з приводу чого влаштоване свято, не схотів входити у хату. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів: “Ото, стільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я… Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудницями, ти для нього звелів заколоти теля відгодоване…” І сказав йому батько: “Ти завжди зо мною дитино, і все моє то твоє! Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий і ожив, був пропав і знайшовся!”

1 Блудний син – нешанобливий, непутящий син, який пішов від батьків, а потім повернувся.

Притча про блудного сина – одна з найвідоміших притч Ісуса Христа. Наводиться у Євангелії від Луки Нового Завіту Біблії. Сюжет цієї приповісті, на думку багатьох вчених та богословів, у символічній формі ілюструє взаємовідносини між людиною та Богом. Син спочатку відходить, а потім повертається до батька, ніби людина повертається до свого небесного Отця Бога.

Притча про блудного сина – поширений сюжет багатьох творів мистецтва.

Притча про сіяча

Якось вийшов сіяч і посіяв зерно. Одне впало край дороги, Інше на кам’янистий грунт, ще одне – в терен, а четверте – в добру землю. Перше зерно було затоптане перехожими, друге засохло без вологи, третє було заглушене тереном. І лише те, що впало в добру землю, вродило стократно.

Так само слово Боже: хто його слухає, але не розуміє – слово те краде лукавий; хто слухає, радісно приймає, але кореня в ньому немає – легко спокушається і втрачає слово; а в іншого слово Боже заглушують клопоти віку цього та омана багатства, і воно зостається без плоду. І лише той, хто слухає слово і його розуміє, і в щирому та доброму серці береже – це ті самі зерна на добрій землі, що плід приносять, і дають один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.