У Нагірній проповіді Ісуса Христа викладено всі засади християнського вчення, вона відкриває нам особливий шлях, яким слід іти кожному, хто хоче зробити своє життя більш духовним та змістовним, а своє серце – чистим та сповненим любові. Ісус почав свою проповідь з відомого вислову, який багато хто з нас повторював, але, на жаль, не всі розуміють його справжній зміст. “Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне”. Нагірна проповідь вчить нас не лякатися можливих гонінь та нарікань, адже правда все одно візьме гору, а несправедливо засуджених
зрештою виправдають. Я кожного разу дивуюся, наскільки актуальною є Біблія у наш час, наскільки потрібними виявляються викладені у ній поради. Відповідно, запам’ятаємо, що не варто зрікатися своїх ідеалів, боячись осудження суспільства чи оточуючих, бо, за словами Ісуса Христа, “…гнали й пророків, що були перед вами”. Нам відомі Заповіді, викладені у Старому Завіті, ми знаємо їх з дитинства… напевно, кожен у хвилини роздумів та глибокого переосмислення власного буття хоча б раз, усамітнившись, подумки “підраховував”, скільки з цих заповідей він порушив за свого життя. Певно, доходячи
до заповіді “Не убий!”, всі з полегшенням зітхали, бо цього вже точно ніхто з нас не робив. Але Ісус пояснює нам, що не тільки той, хто вбив, але й той, хто гнівався на брата свого (тобто на будь-яку іншу людину), вже підпадає під суд! І той, хто образив словом ближнього, також підлягає суворому покаранню… Прочитавши цю частину Нагірної проповіді, я глибоко замислився. Адже справа навіть не в тому, щоб не робити чогось, побоюючись покарання… Тільки уявімо собі, якби кожен з нас ніколи не гнівався на іншого і ніколи не ображав іншого навіть словом! Хіба таким був би наш сучасний світ?.. Ісус вчить нас не противитися злу. Ця ідея була багато разів переосмислена та використана в працях та творах багатьох філософів. Найвідомішою, напевно, є позиція Льва Толстого. Проте так часто люди не хочуть дослухатися цієї поради, обурюються, кажучи щось на кшталт: “Як можна не противитися злу? В такому разі зло переможе!” Але не противитись злу – не значить дивитись на зло крізь пальці, а значить не протиставляти злу інше зло, бо від того кількість несправедливості у світі тільки збільшується. Саме непротивлення злу насильством може привести до перемоги добра в світі. Ісус Христос у Нагірній проповіді багато говорить про стосунки людини з Богом. Цей момент мені дуже подобається. Христос каже, що молитва і звернення до Бога мають відбуватися на самоті, вони повинні бути таїнством, священною дією, а не ритуалом, а тим більше, не способом похизуватися своєю набожністю… Так часто і в нашому житті ми спостерігаємо, як люди хваляться добрими справами, які вони зробили. І від того лишається враження, що вони і робили добро тільки для того, аби потім розповісти про нього усім, отримати похвалу чи визнання… Ісус Христос у Нагірній проповіді засуджує таку поведінку і викриває лицемірство, яке спонукає людей так чинити. “Хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя”, – говорить Ісус. Ісус вчить нас відрізняти минуще від вічного, духовні скарби від матеріальних. І складати скарби на небі, а не в коморі, тобто дбати передусім про духовне, а вже потім – про матеріальне. Ця частина вчення Ісуса так потрібна нам зараз, коли кількість грошей стає мірилом значення людини в суспільстві, ніби чим багатший, тим ти краще… Матеріальні цінності поступово заступають місце духовних, проте я впевнений, що скоро цей процес зупиниться і все стане на свої місця… Нагірна проповідь – справжній духовний скарб, який ми маємо не тільки знати, але й завжди пам’ятати про нього, не забуваючи про вчення Христа й у повсякденності. Мені здається, що повернення до християнської моралі, до справжньої духовності – чи не єдина можливість врятувати наш жорстокий та несправедливий світ, врятувати його від (як влучно висловилась Ліна Костенко) духовного Чорнобилю…
