“СКІФИ” – Олександр БЛОК (1880-1921)

З ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ.

Олександр БЛОК (1880-1921)

“СКІФИ”

Вірш “Скіфи” (який дехто з дослідників називає “малою поемою”) був написаний Блоком 29-30 січня 1918 p., щойно після закінчення поеми “Дванадцять”. Тож ці два тексти становлять своєрідний революційний диптих. Час. у який створювалася ця революційно-патріотична ода і водночас їдка інвектива проти Заходу, для Російської імперії був складним. Подальша її доля була невизначена. З одного боку, вона фактично залишила своїх союзників – країни Антанти (Францію

і Велику Британію) “довойовувати” Першу світову війну з ворожим блоком держав (Німеччиною й Австро-Угорщиною). Недаремно ж менше ніж за рік до створення “Скіфів” (у квітні 1917 р.) О. Блок написав такі їдкі та сповнені роздратування рядки проти “старої Європи”: “Нехай, нехай ще повоює Європа, нещасна стара кокотка: вся мудрість світу протече крізь її забруднені війною і політикою пальці, – і прийдуть інші, і поведуть її, “куди вона не схоче”. Жовті чи що?..”

З іншого ж боку, з новою російською владою (у жовтні 1917 р. до влади прийшли більшовики на чолі з В. Леніним) не поспішали укладати

мир і вороги Антанти, пильно спостерігаючи за розвитком подій у цій величезній напівцивілізованій, але могутній навіть у стані розрухи євразійській державі. Після низки революцій 1917 р. російська армія була деморалізована, і Росія опинилася в самому вирі розбурханої революційної стихії. До цунамі Першої світової війни додалася страшенна хвиля революційних штормів, які “до основанья” і безжально потрясали всі багатовікові устої, змітаючи на своєму шляху ще подекуди вцілілі уламки старого світу. Однак більшовики саме тоді активно говорили не лише про революцію в якійсь “окремо взіятій країні”, а й про “світову революцію”:

Ми на горе всім буржуям

Світовий пожар роздуєм.

Світовий пожар в крові –

Господи благослови!

“Дванадцять”. Переклад В. Бобинською

У вірші “Скіфи” Блок продовжує давню традицію письменників (М. Гоголь, Ф. Достоєвський, Л. Толстой), які неодноразово зверталися до осмислення долі Росії та її ролі в цивілізованому світі. Серед поетів, які розробляли цю тему, можна назвати О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова та ін. Більшість російських поетів XIX ст. вважала, що Росія має особливу місію, високу й жертовну, бути рятівником благополучної, але зарозумілої та бездуховної Європи.

До того ж у “Скіфах” О. Блок крізь піки повертається ще й до тієї високої жертовної ролі, яку відіграла Київська Русь (для О. Блока – попередниця Росії, точніше – ранній етап саме російської історії) у порятунку Західної Європи, захистивши її віл страшних монгольських орд, ставши “в найважчу мить”, за влучним висловом К. Маркса, “скривавленим шматком м’яса”, що зупинив орди Батия та Чингісхана своєрідним щитом, який захистив Європу від Азії (монголів):

Що нам година, те віки – для вас!

Ми, як послужливі холопи,

Тримали щит між двох ворожих рас –

Монголів та Європи!

Проте водночас поет розуміє, що в сприйнятті прагматичного Заходу Росія – це напівварварська загадкова східна країна, постійна потенційна загроза, з-за кордонів якої упродовж віків на Європу обрушувалися нові й нові хвилі руйнаторів-завойовників: скіфів, гунів, чи то монголів, вершників “зрозкосими очима”, які час від часу переходили західні кордони Росії в складі російських військ…1 Про серйозні роздуми О. Блока над цією проблемою свідчать такі емоційні рядки з його щоденника (11.01.1918): “Ми – варвари. Добре. Ну то ми й покажемо вам, що таке варвари. І наша жорстока відповідь, страшна відповідь – буде єдино гідною людини”. Тож вірш “Скіфи” і став тією своєрідною відповіддю поета західному світові.

Тож не випадково О. Блок відводить Росії традиційну для неї роль “щита” між Сходом і Заходом, що їм, за Дж. Р. Кіплінгом, роковано “не зійтися вдвох”. Вірш побудований за принципом різкої неприхованої антитези (див. схему).

Ці дві сили, дві цивілізації стоять обличчям до обличчя, як два війська на полі Куликовім2. З одного боку – Європа, яка продовжує криваву світову бойню і, якщо випаде нагода, не зупиниться навіть перед інтервенцією:

Ви сотні літ дивилися на Схід.

Перлини наші зором жерли,

Чекали, глумлячись, коли – в похід,

Коли гармат наставить жерла!

1 Одна з робіт В. Соловйова, який свого часу був учителем О. Блока, присвячена подібним проблемам і має промовисту назву – “Ворог зі Сходу”.

2 “На полі Куликовім” – назва циклу О. Блока.

З іншого боку – Росія, яка водночас любить і ненавидить, знекровлена й сповнена дикої первісної сили, “і могутня, і безсила” (М. Некрасов). Однак навіть у такому напіввиснаженому стані вона все-таки страшна Заходові (принаймні у це вірить Блок), так само як були колись страшні йому всі орди, усі нелічені й незліченні “тьми й тьми” вершників “зрозкосими очима”, про які йшлося вище: Мільйони вас. Нас – тьми, і тьми, і тьми.

Потуга наша – незборима!

Так, скіфи – ми! Так, азіати – ми, –

З розкосими й захланними очима!

Ці дві сили, за О. Блоком, повинні або возз’єднатися, щоб постав новий світ миру й братерства (і тоді Росія готова протягти Заходу руку дружби), або зіткнутися в непримиренній борні й загинути під уламками старого світу. Тут явно звучать погрозливі, ультимативні нотки (або дружіть із нами, або начувайтеся).

За словами А. Ахматової, усе своє життя Блок присвятив розгадці двох сфінксів: своєї душі і Росії. Отже, не випадково символом Росії у вірші “Скіфи” є таємничий і загадковий сфінкс, перед яким застигло людство (як свого часу Едіп), намагаючись розгадати стародавню загадку:

Росія – Сфінкс. Печальна і ясна.

І чорною залита кров’ю,

Вдивляється, вдивляється вона

В твій вид – з ненавистю й любов’ю!

Якою ж є місія нової Росії (“Росії-скіфа” чи “Росії-сфінкса”)? Яким є її місце у світі? Відповідь на це запитання дає епіграф до вірша. У XIX ст. вважалося, що Росія, яка єдина з-поміж слов’янських народів мала незалежну державу, здатна об’єднати під своїм проводом слов’ян усього світу. Ці ідеї отримали назву “панславізм” (близьким до нього є “слов’янофільство”), який набув надзвичайного поширення і в Західній Європі, і в Північній Америці. Вважалося, що саме слов’яни, які, з одного боку, не позбавлені західного раціоналізму, з іншого – усе-таки зуміли зберегти особливу духовність і милосердя, що знайшли своє втілення в “таємничій слов’янській душі”. Це теж утілилося у вірші О. Блока, який декларує

Можність росіян збагнути, визнати, опанувати безумовні здобутки Заходу: і наукові досягнення французів-просвітителів (“галльський ум”), і поетично-філософський доробок німців:

Ми любим все – стулених чисел струм.

І дар видінь в душі натхненній,

Нам ясне все – і галльський гострий ум,

І хмурявий німецький геній…

Панславістом був і батько О. Блока. Проте революційні події 1917 р. на деякий час притлумили ці ідеї. Паралельно в Росії виникає концепція панмонголізму, про який у XIX ст. писав В. Соловйов і яким цікавився О. Блок. Тож, за О. Блоком, Росія може відмовитися від ролі щита між Азією і Європою, адже вона, з “розкосими очима” і “азіатською пикою” (О. Блок), є частиною Азії, символом якої у О. Блока виступають скіфи і “монгольських дикунів ордак

Ми вам не щит! І вже в найважчу мить

За вас не станем, як опока.

Подивимся, як смертний бій кипить.

Щілиною вузького ока!

Тож нова місія нової Росії – висалити в повітря старий світ, знищити його, адже лише це зруйнує перешкоди, які стоять перед істинним звільненням людства, його духовним відродженням.

Термін “панмонголізм” запропонував наприкінці XIX ст. філософ В. Соловйов, спробувавши осмислити форми реалізації пророцтв Одкровення Іоанна Богослова. В панмонголізмі В. Соловйов убачав страшну стихійну силу, демонічну східну загрозу, що може знищити європейську цивілізацію, яка вже вичерпала потенціал свого розвитку. У своєму вірші “Панмонголізм” (1894) він пророкує Росії майбутні катастрофи, що їй несуть незчисленні племена зі Сходу:

…О Русь! Забудь колишню славу: Впокориться в страшній розпуці.

Орел двоглавий твій помер, Хто міг Завіт Новин забуть…

І жовті діти на забаву І третій Рим лежить в багнюці,

Взяли шматки твоїх знамен. Четвертому ж – уже не буть

Тож не випадково як епіграф до “Скіфів” О. Блок використав початкові рядки цього вірша:

Панмонголізм! Це слово дике,

Та ніжить слух мені ноно…

Звертаючись до теми історичних шляхів і місії Росії. О. Блок виступає як поет-трибун, палкий оратор і громадянин. Він не лише кидає виклик старому світові, а й попереджає також Росію про ті грядущі криваві жертви, на які будуть її штовхати “сини вітчизни”, прикриваючись позірними гаслами про новий шлях і патріотизм. Ми можемо лише дивуватися далекоглядності поета-пророка, який передбачив ті страшні катаклізми, що несла світу і своїй рідній країні нова сила, яку він назвав скіфською:

Ми любим нлоть – її засмагу й смак,

І плоті млосний, смертний запах…

Чи ж винні ми, як хрусне ваш кістяк

В тяжких і ніжних наших лапах?

Та все ж основний пафос вірша – заклик до миру, що лунає особливо щиро і схвильовано:

Прийдіть до нас! В обійми – із хуртеч

Війни жахної, в мир – з прокляття!

Допоки ще не пізно – в піхви меч!

Товариші! Ми станем – браття!

Вірш, як і вся лірика О. Блока, надзвичайно емоційний і сугестивний. Він алегоричний і наповнений символами (“сфінкс”, “скіфи”, “новий світ” тощо), асонансами й алітерацією, він надзвичайно експресивний і сповнений енергією руху в незвідане майбутнє, страшне й захоплююче…

1. Складіть хронологічну таблицю життя та творчості О. Блока. Творчість яких письменників і як саме вплинула на його творчість? Наведіть конкретні приклали.

2. Чи згодні ви з тим. що О. Блок – “трагічний тенор епохи”? Чому саме “трагічний”? Відповідь аргументуйте.

3. Яку освіту здобув О. Блок? Як дитинство і юність поета пов’язані з Петербурзьким університетом?

4. Як називається дебютний цикл віршів О. Блока? Про яку саме жінку в ньому йдеться? Які жіночі образи з’являються в його творах згодом? Чому відбувається така зміна?

5. Чому О. Блок звернувся до віршів соціальної тематики? Про що конкретно в них ідеться? Кому поет співчуває?

6. Які ви знаете наскрізні символи у творчості поета? Як і чому вони змінювалися? Наведіть конкретні приклади.

7. Як головна героїня циклу “Вірші про Прекрасну Даму” співвідноситься з Незнайомою. Чи є між ними щось спільне? А що їх відрізняє? Чим можна пояснити таку позицію поста?

8. Як Петербург уплинув на творчість О. Блока? У кого з письменників також відчутний уплив образу цього міста? Наведіть конкретні приклади.

9. Якими були стосунки поета з радянською владою? Як ви вважаєте, чому О. Блок обрав саме такий шлях? Як особисто ви ставитеся до такого вибору і чому?

10. Чи можна образ Незнайомої з однойменного вірша О. Блока назвати символом? Чому?

11. Які настрої переважають у вірші “Весно, весно, без меж і без краю…” О. Блока? Як поет досягає саме такого пафосу?

12. Якою була творча історія вірша “Скіфи”? Що таке панмонголізм? Панславізм? Як ці поняття вплинули на авторську концепцію в “Скіфах”?

13. Які елементи символізму (сугестія, звукопис, натяк, символи тощо) наявні у віршах О. Блока? Яку роль вони виконують? Наведіть конкретні приклади з текстів.

14. Напишіть твір про життєвий і творчий шлях О. Блока на одну з тем:

– “Трагічний тенор епохи”;

– “У темні заходжу храми. // Творю свій бідний обряд. // Там жду Прекрасної Дами // В мигтінні червоних лампад”;

– “Як пам’ятник початку віку людина там оця стоїть”.

Текстове завдання

15. Виконайте тестові завдання.

1. Образ незнайомої в поезії Олександра Блока є А одним з утілень Прекрасної Дами Б трансформацією образу Прекрасної Дами В антитезою образу Прекрасної Дами Г пародією на образ Прекрасної Дами Д антитезою образу Вічної Жіночності

2. Провідною ідеєю вірша Олександра Блока “Скіфи” є

А думка про вікову відсталість Росії

Б головна роль Росії в єднанні Заходу і Сходу

В загибель старого світу – “азійщини” – у Росії

Г переорієнтація домінанти російської політики із Заходу на Схід

Д необхідність поширення світової революції на Схід

3. Представником символізму є

А Дмитро Мережковськнй

Б Володимир Маяковський

В Анна Ахматова

Г Борис Пастернак

Д Микола Гумільов