У житті кожного народу рано чи пізно приходить момент, коли йому доводиться робити визначальний вибір між дуже важливими речами. Найстрашніше, коли цей вибір доводиться робити між миром і війною. Сумно усвідомлювати, що, незважаючи на розвиток людства і придбання їм важливих рис і якостей, війни все ще продовжують відбуватися. Більш того, деякі люди вважають, що війни – це логічно і нормально. У таких обставинах вибір між війною і миром стає дійсно дуже актуальним.
Говорячи про нашу рідну країну, слід чесно і справедливо визнати, що вона
знаходиться на межі війни. Нетривала за історичними мірками історія незалежності нашої країни виявилася такою, яка привела нас до того, що ми маємо сьогодні. Що ж відбулося в минулому і що відбувається зараз? Чому ми потрапили в таке складне становище? Що ж, звинувачувати можна багато кого. Звинувачувати можна наших у всі часи безвідповідальних правителів, які не спромоглися використати відмінний історичний шанс, щоб зробити країну красивою, квітучою і щасливою. Також можна звинувачувати сусідів, які далеко не завжди сприяли нам у нашому бажанні зміцнитися і стати по-справжньому ефективною державною структурою.
Але чи варто звинувачувати їх всіх? Зрозуміло, що окремі чиновники навряд чи могли утриматися від злочинів проти власного народу, оскільки вони були повністю безконтрольні. Та й від зарубіжних країн не варто було чекати допомоги. Зрештою, хто ми такі для них? Чому вони повинні допомагати своїм конкурентам? На міжнародній арені суперництво між країнами ще більше, ніж між людьми в суспільстві. Там не можна нікому довіряти і вже точно не можна сподіватися на чиюсь безкорисливу допомогу. У зв’язку з усім цим необхідно сумно, але справедливо визнати, що у всіх бідах країни винен народ, всі ми з вами. Ми в достатній мірі не контролювали владу, не пропонували реформ і не намагалися їх імплементувати. І тепер ми отримали загрозу війни, перемогти в якій через розруху в збройних силах буде практично неможливо.
Але навряд чи варто посипати голову попелом в такий відповідальний момент. Поки ще є можливість уникнути найголовнішої помилки. Встрявання у війну з завідомо набагато сильнішим ворогом принесе величезні втрати, зруйнує тисячі, якщо не мільйони сімей, підвищить градус напруження в суспільстві до небачених раніше значень Саме з цієї причини сьогодні в самий відповідальний момент ми зобов’язані сказати війні “ні”. Чого б це не коштувало, народ повинен зробити свій вибір, зробити його явно і неоднозначно. Україна не хоче війни і ні в якому разі не повинна отримати її.
