“Син росте швидко, але якось убік” (по романі “Справа Артамоновых” )
Ціло, як цвіль у льосі, – своєю силою росте. М. Горький Олексій Максимович Горький у романі “Справа Артамоновых” показав наростання демократичного руху в Росії. На прикладі сім’ї Артамоновых письменник показав, як у надрах капіталізму формується інтелігенція, що поведе за собою робітників на боротьбу за свої права. У суперечках Мирона Артамонова з Горицветовым показані дві політичні лінії, на які хотіли поставити Росію протиборчі сили: західний шлях розвитку й свій особливий, ні на кого не схожий, котрий зрештою взяв гору. Парадоксально,
Ілля Артамонов, онук і син власників фабрики, не бажає займатися “справою”. Він іде з головою в навчання, читання книг. Мирон, син Олексія, говорить про брата: “Ілля – один з тих людей, які дивляться на життя крізь книгу й не вміють відрізнити корову від коня”. Але це лише домисли брата. Ілля ж набагато ближче до реального життя, чим це хочеться визнати Артамонову.
Він – соціаліст. Один з тих, хто активно й послідовно розгойдував основи державного ладу Росії, хто привів її до революції. Мирон Артамонов – прозападник.
Він
Йому смішні політичні претензії брата Мирона, він не схвалює Іллю. Вони смішні й незрозумілі йому. “Краще не думати про тривожний”,- його філософія. Йому здається, що він, “хазяїн, живе в гостях у людей, які працюють на нього, давно живе й набрид їм, вони, нудно помовчуючи, дивляться на нього так, точно хочуть сказати: “Що ж ти не йдеш? Пора”.
Загинув він так само безглуздо, як і жив (пограбованого, його викинули з поїзда, що йде). Мені здається, що це майже символічно. Його викинули не з поїзда, а зі швидко, що рухається вперед життя, для якої Яків виявився непотрібним, “зайвим”. Гіркий показує, що міцно згуртованим, організованим революційним силам у Росії протистояли що просторікують, немічні й ледачі демократи
Тому при першому ж натиску існуючий лад звалився. Зі слів Тихона Вялова ясно, що Ілля – серед нерядових руйнівників будуючи. Петру Артамонову на питання про Іллю колишній двірник відповідає: “Чутно – із цими. Треба бути, тому ти й живий, що він – з ними, а те…” Але Петру вже не зрозуміти цієї страшної арифметики, коли його власний син, надія й улюбленець, зруйнував “справу життя” батька. У такий спосіб Горький показав закономірність і неминучість падіння капіталістичного ладу, заснованого на експлуатації й приниженні людської особистості
Вивів майже закономірність, що, зживаючи себе, лад ростить своїх гробарів
(1 votes, average: 5.00 out of 5)