Символічне значення образів Суламіф і Маргарити
Криваві соціальні трагедії ХХ ст., жахливі події Другої світової війни сформували світогляд, який називають “апокаліпсичним”. Одна з головних тез Целанової творчості, яка розвивається у більшості його поетичних творів, після Освенциму люди приречені жити у відрізку часу, коли останній акт історії вже завершився, а Страшний Суд відкладений на невизначений строк. Провідний принцип поетики Целана – асоціативна образність. Образи його поезії впливають скоріш емоційно, ніж спонукають до роздумів. Але целанівські вірші емоційні настільки,
Одним із найвідоміших творів П. Целана стала “Фуга смерті”. Ця поезія відзначається дивним поєднанням різних не тільки поетичних жанрів, а й видів мистецтва.
Для посилення емоційного впливу П. Целан використовує форму музичної фуги. Фуга – багатоголосний поліфонічний твір, заснований на прийомах імітації, тобто одна й та сама тема по черзі змінюється і подається у різних голосах. За будовою фуга складається з
Як і музичний твір, “Фуга смерті” викликає в першу чергу емоційні переживання, шок, і лише потім читач намагається усвідомити значення образів, асоціації, які вони викликають. Саме з цих асоціацій і накреслюються тема, мотиви твору. Вже назва поезії передбачає складний і неоднозначний асоціативний ряд. Наприклад: фуга – Бах, Гендель – Німеччина
– слава і гордість – духовне, вічне, прекрасне – орган; ці асоціації співіснують і протистоять у назві слову “смерть” у всіх його значеннях. Так підсвідомо визначається читачем основна тема твору. У тексті “Фуги смерті” асоціативні образи, підказані назвою, набувають нових абрисів і народжуютьнові асоціації. Цілком правомірно сприймати цю поезію як модерністське зображення трагедії Голокосту: образи “чорного молока світання”, “могил у повітрі” породжують асоціації з крематоріями, в яких гинули мільйони безневинних людей, тільки тому, що вони євреї; а образ “одного чоловіка, що живе в хаті”, “грає зі зміями”, “пише коли темніє в Німеччині твоя золотиста коса Маргарито”, “свистить на євреїв”, “хапається заліза в кобурі” викриває сутність фашистської ідеології, яка несе смерть усій людській цивілізації. “Трагедія Освенциму” усвідомлюється не як національна трагедія євреїв, а як всесвітня. Це підкреслюють і образи Маргарти і Суламіф, які є наскрізними у поезії і символізують багатющу гуманістичну культуру, яку подарувала людству німецька та єврейська нації. Орган-крематорій, на якому “з Німеччини майстер” грає “фугу смерті”, нищить і “золотисту косу Маргарити”, і “попелясту косу Суламіф”.
Зміни слова, його перетворення, метаморфози в епоху, яка не підлягає опису, – одна з головних тем творчості Целана. Для поета Освенцим – абсолютно виключний факт, який визначає будь-який людський досвід, але не здатний сам стати досвідом. Мова пройшла через той страшний час, але не дала слів для зображення того, що відбувалося. Поет із жахом і відчаєм змушений визнати – мова не здатна на “акт правосуддя”. Саме тому, що немає слів для достовірного, буквального відтворення реальності, Освенцим щезає у потоці часу як страшна, але цілком природна подія. Звідси походить поетова відмова “поетизувати світ”, “тенденція до мовчання”, а “шок незрозумілого” стає у Целана засобом протистояння традиційним і конвенційним засобам літератури.
У поезії “Фуга смерті” П. Целан засобами різних видів мистецтва спробував передати трагедію Голокосту. Образи його не мають однозначного трактування, бо поет мусив визнати, що “вимовити”, знайти відповідні цій трагедії слова поезія майже не здатна.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)