Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Сімейна драма Ибсена “Примари”

Сімейна драма Ибсена “Примари”

Дія відбувається в сучасної Ибсену Норвегії в садибі фру Альвинг на західному узбережжі країни. Іде дрібний дощ. Гримлячи дерев’яними підошвами, у будинок входить столяр Энгстранд. Служниця Регіна наказує йому не шуміти: нагорі спить тільки що що приїхав з Парижа син фру Альвинг Освальд. Столяр повідомляє: притулок, що він будував, готовий до завтрашнього відкриття. Заодно буде відкритий і пам’ятник камергерові Альвингу, покійному чоловікові господарки, на честь якого названий притулок. Энгстранд пристойно на будівництві заробив і збирається

сам відкрити в місті власний заклад – готель для моряків. Отут саме придалася б жінка. Чи не хоче дочка до нього переїхати? У відповідь Энгстранд чує фиркання: яка вона йому “дочка”? Ні, Регіна не збирається залишати будинок, де її так привечают і всі так шляхетно – вона навіть навчилася небагато французькому

Столяр іде. У вітальні з’являється пастор Мандерс; він відговорює фру Альвинг від страхування побудованого притулку – не варто відкрито сумніватися в міцності богоугодної справи. До речі, чому фру Альвинг не хоче переїзду Регіни до батька в місто?

До матері й пастора приєднується

Освальд. Він сперечається з Мандерсом, обличающим моральний вигляд богеми. Мораль у середовищі художників і артистів не краще й не гірше, ніж у будь-якому іншому стані. Якби пастор чув, про що розповідають їм у Парижі наезжающие туди “кутнуть” високоморальние чиновники! фру Альвинг підтримує сина: пастор дарма засуджує її за читання вільнодумних книг – своєю явно непереконливим захистом церковних догм він тільки збуджує до них інтерес

Освальд виходить на прогулянку. Пастор роздратований. Невже життя нічому фру Альвинг не навчила? Чи пам’ятає вона, як усього через рік після весілля бігла від чоловіка в будинок Мандерса й відмовлялася повернутися? Тоді пасторові все-таки вдалося вивести неї з “екзальтованого стану” і повернути додому, на шлях боргу, до домівки й законного чоловіка. Хіба не повівся камергер Альвинг як теперішній чоловік? Він помножив сімейний стан і досить плідно попрацював на користь суспільства. І хіба не зробив він її, дружину, своєю гідною діловою помічницею? І ще. Нинішні порочні погляди Освальда – прямий наслідок відсутності в нього домашнього виховання – це адже фру Альфинг наполягла, щоб син учився вдалині від будинку!

Фру Альвинг зачеплена словами пастора за живе. Добре! Вони можуть поговорити серйозно! Пастор знає, що покійного чоловіка вона не любила: камергер Альвинг її в родичів просто купив. Гарний і чарівний, він не перестав пити й распутничать після весілля. Не дивно, що вона від нього втекла. Вона любила тоді Мандерса, і, як здається, йому подобалася. І Мандерс помиляється, якщо думає, що Альвинг виправився – він умер таким же забулдигой, яким був завжди. Більш того, він вніс порок у власний будинок: вона застала його один раз на балконі з покоївки Йоханной. Альвинг таки свого. Чи знає Мандерс, що їхня служниця Регіна – незаконнонароджена дочка камергера? За круглу суму столяр Энгстранд погодився прикрити гріх Йоханни, хоча й він всієї правди про неї не знає – спеціально для нього Йоханна придумала заїжджого американця

Що стосується сина, вона вимушено відіслала його з будинку. Коли йому здійснилося сім років, він став задавати занадто багато питань. Після історії з покоївки кермо влади будинком фру Альвинг взяла у свої руки, і це вона, а не чоловік, господарювала! І вона ж докладала неймовірних зусиль, щоб, приховуючи від суспільства поводження чоловіка, дотримувати зовнішніх пристойностей

Закінчивши сповідь (або одповідь пасторові), фру Альвинг проводжає його до дверей. І вони обоє чують, проходячи мимо їдальні, вигук виривающейся з обіймів Освальда Регіни. “Примари!” – виривається у фру Альвинг. Їй здається, що вона знову перенеслася в минуле й бачить парочку на балконі – камергера й покоївку Йоханну.

Примарами фру Альвинг називає не тільки “вихідців з того світла” (так вірніше переводиться це поняття з норвезького). Примари, за її словами, – це взагалі “усякі старі віджилі поняття, вірування тощо”. Саме вони, уважає фру Альвинг, визначили її долю, характер і погляди пастора Мандерса й, нарешті, загадкову хворобу Освальда. Відповідно до діагнозу паризького доктора, хвороба в Освальда спадкоємна, але Освальд, практично свого батька не знав і завжди його що ідеалізував, докторові не повірив, він уважає причиною захворювання свої легковажні пригоди в Парижі на початку навчання. Крім того, його мучить постійний непояснений страх. Вони з матір’ю сидять у вітальні в сутінках, що згущаються. У кімнату вноситься лампа, і фру Альвинг, бажаючи зняти із сина почуття провини, збирається розповісти йому всю правду про його батька й Регіну, який він легковажно вже пообіцяли поїздку в Париж. Зненацька розмова переривається появою у вітальні пастора й лементом Регіни. Неподалік від будинку пожежа! Горить нововідбудований “Притулок імені камергера Альвинга”.

Час наближається до ранку. Усе та ж вітальня. На столі як і раніше горить лампа. Спритний столяр Энгстранд у завуальованій формі шантажує Мандерса, затверджуючи, що це він, пастор, ніяково знявши нагар зі свічі, став причиною пожежі. Втім, хвилюватися йому не коштує, Энгстранд нікому про це нічого не розповість. Але й пастор нехай допоможе йому в благому починанні – устаткуванні в місті готелю для моряків. Пастор погоджується

Столяр і пастор ідуть, їх поміняють у вітальні фру Альвинг і Освальд, що тільки що повернулася з пожежі, погасити який не вдалося. Відновляється перервана розмова. За коротку ніч, що минула, мати Освальда встигла подумати багато про що. Особливо вразила її одна із фраз сина: “У їхньому краї людей учать дивитися на працю, як на проклін, як на покарання за гріхи, а на життя, як на юдоль уболівай, від якої чим скоріше, тим краще позбутися”. Тепер, розповідаючи синові правду про його батька, вона не настільки строго судить про чоловіка – його обдарована й сильна натура просто не знайшла собі застосування в їхній глухомані й була розтрачена на почуттєві задоволення. Освальд розуміє, які саме. Нехай знає, що є присутнім при їхній розмові Регіна – його сестра. Почувши це, Регіна поспішно прощається й залишає їх. Вона вже збиралася піти, коли довідалася, що Освальд хворо. Тільки тепер Освальд повідомляє матері, чому він раніше запитував її, чи готова вона заради нього піти на все. І для чого йому, крім усього іншого, була так потрібна Регіна. Він не до кінця розповів матері про хворобі – він приречений на божевілля, другий припадок перетворить його в безглузда тварина. Регіна легко дала б йому випити приготовлений у бутилочке морфій, щоб від хворого позбутися. Тепер він передає бутилочку матюкай

Мати утішає Освальда. Його припадок уже пройшов, він будинку, він поправиться. Тут добре. Учора весь день мрячив дощ, але сьогодні він побачить батьківщину у всьому її теперішньому блиску, фру Альвинг підходить до вікну й гасить лампу. Нехай Освальд гляне на висхідне сонце й блискаючі під ним гірські льодовики!

Освальд дивиться у вікно, беззвучно повторюючи “сонце, сонце”, але сонця не бачить

Мати дивиться на сина, стискаючи в руках пухирець сморфием.

Б. А. Ерхов


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Героїня “сімейної драми” Г. Ибсена “Примари” Героїня “сімейної драми” Г. Ибсена “Примари” (1881), удова капітана й камергера, мати Освальда Алвинга. Натура вольова, ибсеновская “сильна жінка”, Ф. А. на першому році шлюбу з нелюбимим чоловіком пішла на серйозний компроміс, що визначив всю її подальше життя. Вона не змогла зробити рішучий крок і піти від п’яниці й розпусника...
  2. Європейська нова драма й “Ляльковий будинок” Г. Ибсена Із творчістю норвезького драматурга Генрика Ибсена (1828-1906) зв’язане формування найважливішого жанру в західноєвропейській новій драмі – драми ідей. Він виступав проти поверхневого захоплення історичним і національним колоритом. Завдання драматурга – відтворити “духовний склад і спосіб мислення епохи”. Ибсен переносить цей принцип на зображення сучасної епохи Свою позицію він формулює загалом...
  3. “Ляльковий будинок” Ибсена – “драма ідей” Першою драмою, у якій найбільше повно відобразилися нові принципи, став “Ляльковий будинок”. 1879 р., коли він був написаний, можна вважати роком народження “драми ідей”, тобто реалістичної соціально-психологічної драми з напруженими ідейними зіткненнями. В “Ляльковому будинку” проблема прав жінки переростає в проблему соціальної нерівності загалом, тому що трагедія Нори виявляється, певною...
  4. Драма поета і драма особистості (за твором В. Сосюри “Червона зима”) В. Сосюра – поет, народжений буремною епохою 20 років XX століття. І ця епоха, з її складнощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. “Червона зима” – це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років. Тому поема багато в чому автобіографічна. Ліричний...
  5. Драма Г. Ібсена “Ляльковий дім”. Жанр п’єси – соціально-психологічна драма Генрік Ібсен – норвезький (і ширше – скандинавський) письменник, автор філософсько-символічних драматичних поем “Бранд” і “Пер Гюнт”, творець “нової драми”, який визначив розвиток світової драматургії ХХ ст. В острокритичних соціально-психологічних драмах “Ляльковий дім” (1879), “Привиди” (1881) він показує глибоку невідповідність між благопристойною видимістю і внутрішньою порочністю зображуваної дійсності і закликає...
  6. Героїня п’єси Х. Ибсена “Ляльковий будинок” Нора молода жінка, дружина адвоката Торвальда Хельмера, мати трьох дітей. Зав’язка драми відбувається як би у двох тимчасових планах, у яких Н. живе. З одного боку, вона завжди пам’ятає про свою давню подвиг-провину (підробці підпису померлого батька для порятунку важко хворого чоловіка). З іншого боку, Нора поглинена нехитрими, але цілком...
  7. Драма втрати ідеалу (за повістю Івана Франка “Перехресні стежки”) Свій твір “Перехресні стежки” І. Франко друкував на сторінках львівського журналу “Літературно-науковий вісник” упродовж 1900 року. Кілька років, що передували роботі над ним і дали авторові матеріал для сюжету повісті, були в його житті надзвичайно драматичними. Одним з важких випробувань, що випали на долю Франка, був остаточний розрив з його...
  8. Герой драми Г. Ибсена “Будівельник Сольнес” Сольнес один із самих складних і суперечливих образів Ибсена: мечтающий про надлюдський подвиг, він сам собі самий жорстокий, безжалісний прокурор. Автор знайомить нас із героєм незадовго до його загибелі. Можливо, найдужче почуття, пережите цією літньою людиною,- страх. Спочатку здається, що він боїться виявитися гірше, чим повинен або міг би бути....
  9. Ятгейр герой історичної драми Г. Ибсена “Боротьба за престол” Головні особи драми – два претенденти на норвезький престол: вибраний прогресивним дворянством Хокон Хоконссен і консерватор ярл Вилиці, а також ніякого відношення до влади не бродячий співак-скальд, що має молодий, по імені Ятгейр. Два борющихся друзі із другом правителя – Хокон і Вилиці – відомі історичні лідери XIII в. При...
  10. Драма поета і драма особистості Роздум за твором В. Сосюри “Червона зима”. В. Сосюра – поет, народжений буремною епохою 20-х років XX століття. І ця епоха, з її труднощами і мінливостями, не пройшла повз творчість поета. “Червона зима” – це поема про громадянську війну в Україні, про поета та його участь у подіях тих років....
  11. Период с оттенком декадентства и символизма в творчестве Ибсена Пьесы этого периода сохраняют признаки новой драмы, но добавляется нечто странное, иногда болезненно-извращённое, иногда почти мистическое, иногда герои психически не нормальные, часто аморальные люди, но описанные без осуждения. Таковы “Росмерсхольм” (1886), “Женщина с моря” (1888), “Маленький Эйольф” (1894), “Когда мы, мёртвые, пробуждаемся” (1899). Они по задумке интересные, умные, глубокие, но...
  12. Переказ драми Ибсена “Ляльковий будинок” Сучасна Ибсену Норвегія. Затишна й недорого обставлена квартира адвоката Торвальда Хельмера і його дружини Нори. Святвечір. У будинок з вулиці входить Нора, вона приносить із собою безліч коробок – це подарунки на ялинку для дітей і Торвальда. Чоловік любовно метушиться навколо дружини й жартівливо обвинувачує її – його белочку, метелика,...
  13. “ДУМКА СІМЕЙНА”(По романі “Війна й мир”) Лев Миколайович Толстой – великий письменник-філософ. Він зумів поставити у своїх роботах стільки важливих питань, зумів піднятися до такої художньої висоти, що його добутку зайняли одне з перших місць у світовій художній літературі. Вершиною його Творчості з’явився роман-епопея ” Війна й мир”. Багато сторінок цього роману присвячені сімейній темі –...
  14. “Думка сімейна” (по романі “Ганна Каренина”) Він говорив, що завдання його зробити цю жінку тільки жалюгідної, і не винуватої”. С. Толста Після закінчення роботи над романом “Війна й мир” Лев Миколайович “захопився” проблемами сім’ї й шлюбу. Навколишня його дійсність давала багато матеріалу про сімейне життя, і Толстой приступився до роботи над новим романом “Ганна Каренина”. Висунута...
  15. Внутрішня драма героя – ВНУТРІШНЯ ДРАМА ЖУЛЬЄНА СОРЕЛЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ КОНФЛІКТУ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ СТЕНДАЛЬ (Анрі Марі Бейль) (1783-1842) ВНУТРІШНЯ ДРАМА ЖУЛЬЄНА СОРЕЛЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ КОНФЛІКТУ ІЗ СУСПІЛЬСТВОМ. ПСИХОЛОГІЗМ У РОМАНІ Внутрішня драма героя Суперечливість образу Жульєна Сореля зумовлена не лише конфліктом “благородного серця і малих статків”, а й тим, що під час його створення Стендаль використав два джерела, так само контрастні, як контрастними...
  16. Думка сімейна у романі “Війна і мир” Думка сімейна у романі “Війна і мир” І. Сім’я – джерело характеру. (Хоч Л. Толстой і вирізнив як головну у романі “Війна і мир” “думку народну, проблему сім’ї він ставить на одне з перших місць, бо вважає, що кожен отримує свої моральні орієнтири в сім’ї. Саме тому вже на початку...
  17. Сімейна реліквія (твір-розповідь) На п’ятнадцятиріччя мама подарувала мені потьмянілий від часу срібний перстень з великим прозоро-блакитним каменем. “Красивий, – подумала я, – але явно не новий. По-моєму, таких зараз не роблять. Цікаво, чий він?” Немов угадавши мої думки, мама сказала: “Раніше його носила твоя бабуся – зробили на замовлення. Потім вона мені його...
  18. “Дума сімейна” в романі Л. Толстого “Війна і мир” Хоч Л. Толстой і говорив, що в романі “Війна і мир” головною думкою є”думка народна”, однак сім’я залишається предметом зображення і в цьому романі. Більш того, письменник пов’язує з родиною все: формування характеру освіту, ставлення до людей і батьківщини, до власності і грошей тощо. Усе починається з родини. Теплі родинні...
  19. “ДУМКА СІМЕЙНА” В РОМАНІ “АННА КАРЕНІНА” ЛЕВ ТОЛСТОЙ (1828-1910) “ДУМКА СІМЕЙНА” В РОМАНІ “АННА КАРЕНІНА” Проблема сім’ї – одна з визначальних у духовних пошуках Л. Толстого і, зокрема, в романі “Анна Кареніна”. Зауважимо, що “думка сімейна” хвилювала письменника ще в романі-епопеї “Війна і мир”, але там вона була складовою “думки народної”, бо події твору розгортаються на...
  20. “Думка сімейна” у романі Л. М. Толстого “Війна і мир” “Війна і мир” – Російська національна епопея, у якій знайшов відображення національний характер російського народу в той момент, коли вирішувалася його історична доля. Л. Н. Толстой пропрацював над романом майже шість років: з 1863 по 1869 рр.. З самого початку роботи над твором увагу письменника привернули не тільки історичні події,...
Сімейна драма Ибсена “Примари”
«
»