СИЛА ХУДОЖНЬОЇ ІРОНІЇ (за творами Степана Олійника “Ля-ля-ля”, “Чудо в черевику”)
СИЛА ХУДОЖНЬОЇ ІРОНІЇ (за творами Степана Олійника “Ля-ля-ля”, “Чудо в черевику”)
ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ
Варіант 1
1. Образи творів Степана Олійника.
2. “Співці” і ледаща – то люди не кращі.
3. Вістря сатири змушує змінитися.
Варіант 2
1. Великий сатирик і гуморист.
2. Образне критичне бачення світу.
3. Чого навчають мене твори Степана Олійника.
ЕПІГРАФИ ДО ТВОРУ
Ні словом, ні душею не лукав.
Дніпро один.
А ти – його рукав.
Ми не одні у матері-землі,
Та наша дума в неї на крилі.
Микола
Поганий той сюжет, котрий не підкріплюється життям.
Степан Олійник
Все, що взяв від вас з любов’ю,
Вам з любов’ю віддаю.
Степан Олійник
ЦИТАТИ З ТЕКСТІВ
Спішить на сцену перед нами
І починає ще здаля
Завзято бацати ногами
Й варіювати “ля-ля-ля!
Хоч безголосий –
Є в металі
Запас незайманих джерел!
Тож верещить динамік в залі,
Як недорізаний козел!
Я б не писав про безголосся
І про таких молодиків,
Та щось багато розвелося
У нас подібних “співаків”!
(“Ля-ля-ля”)
Як відомо, всі ледачі
Ждуть
(Без труда щоб їм везло!).
Ліпить Вася Боровик
П’ять копійок в черевик.
Взувся,
Тупнув,
Взявсь у боки:
– Більш не вчитиму уроки:
Повезе мені і так,
Під п’ятою ж є п’ятак!
Закінчилися уроки –
Бігли учні в різні боки.
Ну, а Вася Боровик
Ледве тяг свій черевик.
Під п’ятою п’ять копійок,
А у сумці – стільки ж двійок!
(“Чудо в черевику”)
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Антигерой фейлетонного твору… Суто олійниківський персонаж… Він вигадливий, він завжди “на висоті” і недарма його за самокритичність підхвалює начальство; колгоспний вожак дотепно витримує свою тактику: заводить у записнику спеціальну графу – “Мої ошибки” (істотна тут і мовна характеристика персонажа), вміло вдається і на зборах, і в спілкуванні з журналістами до самокритичних штампів. “Та вроді підтятися! Але ошибок маса є, куди не повернися!”
Художня переконливість сатири С. Олійника – в її життєвості. Герої та антигерої – люди в ній зі своїм обличчям, своїми рисами характеру, вдачі, “стилю” роботи тощо. І той же “номенклатурний” Мацепура, що скрізь завалює справу, і Лиходід, спроможний геть пропити колгоспне добро, і “командировочний” голова, що, наїжджаючи з міста, керує колгоспом, і обивателька-домосідка, що влаштувала собі панське життя за спиною чоловіка-керівника, – усі вони, утримувані народним коштом, мають і конкретні, індивідуальні риси, й риси художніх типів (“Історія української літератури XX ст.”).
Сатира – це не тільки твори викривального характеру, а й спосіб відображення дійсності. Специфіка сатири полягає в тому, що, на відміну від інших жанрів, вона утверджує позитивні ідеали через викриття недоліків.
Українська сатира збагатила літературу творами Остапа Вишні, В. Червенського, Л. Чернова, М. Білкуна, П. Глазового, В. Еллана-Блакитного, О. Ковіньки, Ю. Вухналя.
ПРИКЛАД ТВОРУ
Степан Олійник був дивовижно веселою й дотепною людиною, котра все уважно помічала навколо себе й могла розповісти про це смішно. Усе навколо ставало предметом його зображення: маленькі ліниві школярі, безголосі співаки, браконьєри, що стали героями фільму “Пес Барбос і надзвичайний крос”, фільму, який прославив Олійника на всю країну…
Надзвичайний комізм ситуацій робить твори гумориста гостро – сюжетними малюнками дійсності, явища якої потребували сатиричного викриття, висміювання. Свої удари поет спрямовує проти ледарів, хапуг, кар’єристів, хабарників, бюрократів, міщан у побуті та громадських взаєминах.
Ось виступає співак,
Котрий і співати зовсім не вміє:
Спішить на сцену перед нами
І починає ще здаля
Завзято бацати ногами
Й варіювати “ля-ля-ля!”
А ось маленький ледачий школяр, котрий так сподівався на чарівний п’ятак у черевику, що не став вчити уроки, сумно повертається додому:
Закінчилися уроки –
Бігли учні в різні боки.
Ну, а Вася Боровик
Ледве тяг свій черевик.
Під п’ятою п’ять копійок,
А у сумці – стільки ж двійок!
Найбільш близькими юному читачеві зі спадщини Степана Олійника є його вірші для дітей та байки, такі як “Ледар-брехунець”, “Хвостаті комети”, “У бабусинім буфеті”, “Про Іринку”.
Байки С. Олійника – це справжній здобуток української літератури, однак вони залишаються актуальними і тепер, бо твори справжнього митця поза часом.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)