Перше чудо світу – єгипетські піраміди. Чому їх вважають за чудо?

По-перше, за їхню могутність. “Гори каміння, що звелися на горах каміння”,- говорить античний письменник Філон. По-друге, за їхню велич. “Гідний подиву архітектонічний задум, який не може бути перевершений”,- каже німецький поет Гете.

По-третє, за те, що на їхню будову були витрачені величезні кошти. “Марна пиха фараонів, яка коштувала неймовірні гроші”,- пише римський учений Пліній.

По-четверте, за свій вік. “Усе на світі боїться часу, але час боїться пірамід”,- говорить арабська приказка.

До наших часів збереглося

біля сімдесяти пірамід. Колись їх було набагато більше, але деякі з них зруйнував всевладний плин часу, інші засипало море піску, що насунулося з пустелі.

Якщо числа можуть часом, як і вірші поетів, збуджувати уяву, то до таких саме чисел, безумовно, відносяться виміри Великої піраміди Хеопса. Від основи до вершини ця камінна гора має сто тридцять сім метрів. За давніх часів вона була на десять-одинадцять метрів вища, її шпиль невідомо коли розкришився, і тепер на цьому місці є невеличкий майданчик, на якому під час другої світової війни містився англійський пост протиповітряної оборони. Бік її квадратної основи

має двісті тридцять чотири метри. Кубатура Великої піраміди – приблизно два мільйони шістсот тисяч кубічних метрів. Якби ця піраміда була порожня, у ній помістилася б стартова площадка ракетодрому разом із космічною ракетою. На будову піраміди використано приблизно два мільйони триста тисяч камінних брил, кожна об’ємом у середньому більше одного кубічного метра і вагою приблизно дві з половиною тонни.

Єгиптяни вірили, що смерть – це не кінець існування людини, що по смерті вона перейде Б інший, потойбічний світ. Віру в загробне життя проповідує також і християнська релігія. Але саме в єгиптян, ця віра була доведена до її послідовного і абсурдного – завершення. Стародавній єгиптянин міг сподіватися на загробне життя лише в тому разі, коли будуть виконані дві важливі умови: по-перше, його тіло мало зберегтися цілим і неушкодженим, по-друге, його душа мала одержати все потрібне для життя на тім світі, зокрема їжу, напої, зброю, меблі, начиння і таке інше. Добробут покійника в загробному житті залежав від земних пожертв, а він на подяку за пожертви оберігав своїх нащадків.

Чим багатший і відоміший був єгиптянин, тим більші й цінніші були його загробні пожитки, тим пишніший був склеп на жертовні дари, який згодом розвинувся в “заупокійну каплицю” або в храм. Першість, ясна річ, мали царі – нащадки богів, що після смерті самі ставали богами. Гробниця царя мала бути не лише найбільша, найміцніша, з найбагатшими пожитками, з найбільшим заупокійним храмом, але й своїм зовнішнім виглядом мала відрізнятись від гробниць вельмож та службовців, не кажучи вже про нижчі верстви єгипетського суспільства. Така гробниця розвинулася в піраміду.

Величезна влада, що зосередилася в руках однієї людини, й фантастичні релігійні уявлення, неймовірно важка праця сотень тисяч людей – ось що в третьому і другому тисячоліттях до н. е. породило дивовижні споруди над Нілом. Вони справді заслуговують на те, щоб до них ставилися з подивом. (За В. Замаровським)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Перше чудо світу – єгипетські піраміди. Чому їх вважають за чудо?

Categories: Твори з української літератури

Links