Home ⇒ 📕Шкільні твори ⇒ Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза”

Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза”

У Катерині бачили ми протест проти кабановских понятий про моральність, протест, доведений до кінця.

Н. А. Добролюбов

П’єса Островського була написана в 1859 році, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість вставала на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку Н. А. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ній показаний складний, трагічний процес розкріпачення оживаючої душі. У п’єсі морок бореться зі світлом, зльоти переміняються падіннями, тут показана й живучість моралі

“темного царства”, і її хиткість, і сила характеру, що змогла переступити через неї навіть ціною власного життя. І з усією жорстокістю, несправедливістю “темного царства” бореться Катерина – головна героїня п’єси А. Н. Островського. Світл і тихим було її дитинство. Катерина ходила в церква, слухала оповідання мандрівниць, вишивала золотом по оксамиті. Але релігійність Катерини – це віра в чарівні казки, які вона слухала в дитинстві. У релігії Катерину залучає насамперед краса переказів, церковна музика, іконопис, “її уява працює невтомно й несе її в новий мир, “тихий і світлий”.

Сміливий

і рішучий характер Катерини проявляється ще в дитинстві. Вона розповідає Варварі: “Я ще років шести була, не більше, так що зробила! Скривдили мене чимсь будинку, а було надвечір, вуж темно: я вибігла на Волгу, села в човен та й от пихнула її від берега. На інший ранок уже знайшли, верст за десять!” Світле дитинство пройшло, і Катерину видають заміж за нелюбиму людину. Життя в будинку свекрухи відразу не сподобалася Катерини. Нісенітна й жорстока Чабаниха, що своїх рідних “поїдом їсть”, “точить, як ржа залізо”, прагне придушити волелюбну натуру Катерини. Але героїня сміло вступає в боротьбу з Чабанихою. Чесна й правдолюбна, Катерина не може пристосовуватися до життя “темного царства”. “Не хочу тут жити, так не стану, хоч ти мене ріж!” – рішуче говорить вона Варварі. Ніжно й жагуче Катерина любить Бориса. Її любов – це теж протест проти моральних підвалин “темного царства”. Сила її почуття така, що вона готова зневажити суспільними звичаями й релігійними поняттями: “Нехай усі знають, нехай усі бачать, що я роблю!” Але щастя тільки понадило Катерину. Два тижні вона зустрічалася з Борисом, але от приїжджає Тихін. Налякана грозою й голосіннями напівбожевільної барині, Катерина у всьому зізнається чоловікові.

“Що, синок? Куди вол-те веде? Говорила я, так ти слухати не хотів. От і дочекався!” – зі злістю говорить Чабаниха Тихону. Вона зловтішається, що узяла гору над Катериною.

Але ми бачимо, що в цій боротьбі морально перемагає Катерина, а не Чабаниха. Протест Катерини росте. Вона готова на всі, тому просить Бориса взяти її із собою. Але Борис “не зі своєї волі” їде, він повністю залежить від свого дядюшки, купця Дикого.

Остання надія згасла в душі Катерини. “Знову жити? Ні, ні, не треба… недобре!” – думає вона. Катерина розуміє, що жити в будинку Кабакових – це аморально. Уже краще не жити зовсім, чим миритися з “жалюгідним животінням”.

Н. А. Добролюбов пише: “…вона рветься до нового життя, хоча б довелося вмерти в цьому пориві”. От він, протест Катерини, протест проти зла й міщанства, жорстокості й неправді, протест, “доведений до кінця!’? У відповідь на статтю Н. А. Добролюбова через чотири роки вийшла стаття Д. І. Писарєва “Мотиви російської драми”. У ній Писарєв критикує статтю Добролюбова “Промінь світла в “темному царстві” і дивується, що критики не змогли “зробити Добролюбову жодного заперечення”. Писарєв говорить про Катерне: “Що це за любов, що виникає від обміну декількох поглядів?.. Нарешті, що це за самогубство, викликане такими дрібними неприємностями, які переносяться зовсім благополучно всіма членами всіх російських сімейств?” Критик затверджує, що Добролюбов, бачить в кожному вчинку Катерини що-небудь гарне, склав ідеальний образ, побачив внаслідок цього “промінь світла в “темному царстві”. Писарєв не може погодитися із цим, тому що “виховання й життя не могли дати Катерині ні твердого характеру, ні розвиненого розуму. Розум дорожче всього, або, вірніше, розум – всі”.

Чому ж так розходяться погляди Писарєва й Добролюбова? Що змушує одного писати про силу характеру Катерині, а іншого – про слабості цього характеру? Згадаємо, що стаття Добролюбова вийшла в 1860 році, під час революційного підйому, коли на першому плані стояли сміливі й рішучі герої, прагнуть до нового життя, готові до смерті заради її. У той час іншого протесту бути не могло, але навіть такий протест затверджував силу характеру особистості.

Стаття Писарєва була написана в 1864 році, в епоху реакції, коли потрібні були мислячі натури. Тому Д. І. Писарєв так і пише про вчинок Катерині: “…Зробивши багато глухостей, кидається у воду й робить у такий спосіб останню й найбільшу безглуздість”.

Як я ставлюся до Катерини? Чи вважаю її “променем світла в темному царстві”? Так, я люблю Катерину, люблю її доброту й ніжність, щирість її почуттів, її рішучість і правдивість. Я вважаю, що Катерину можна назвати “променем світла в темному царстві”, тому що вона протестує проти кабановских понять про моральність, “не хоче миритися, не хоче користуватися жалюгідним животінням, що їй дають в обмін за її живу душу”.

У цьому й складається, по-моєму, сила характеру Катерини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Сила характеру Катерини у драмі О. М. Островського “Гроза” П’єса Островського написана в середині XІX століття, під час підйому революційного руху мас, в епоху, коли особистість піднімалася на боротьбу за своє розкріпачення. “Гроза”, на думку М. О. Добролюбова, “самий рішучий твір Островського”, тому що в ньому показаний складний трагічний процес розкріпачення душі, яка оживає. У п’єсі темрява бореться зі...
  2. Образ Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Задум “Грози” виник під час поїздки Островського по Волзі ( 1856-1857), але написана драма лише в 1859 році. “Гроза”, – писав Добролюбов, – без сумніву, саме вирішительное твір Островського”. Ця оценка не втратила своєї сили й дотепер. Серед усього написаного Островським “Гроза” є, безсумнівно, кращим произведенням, вершиною його творчості. Це...
  3. Трагічна доля Катерини в п’єсі А. И. Островського “Гроза” 1. Жорстокі вдачі міста Калинова. 2. Кабаниха й Дикої. 3. Життя й смерть Катерини. П’єси А. Н. Островського дозволяють нам, сучасним читачам, зануритися в життя російського купецтва. Письменник настільки вірогідно показує будь-які, навіть незначні деталі купецького побуту, що в нас немає приводу сумніватися в його правдивості. Після прочитання драми “Гроза”...
  4. Жертви “темного царства” (По драмі А. Н. Островського “Гроза”) 1. Сюжетна лінія драми “Гроза”. 2. Представники “темного царства” – Кабаниха й Дикої. 3. Протест проти підвалин святенницької моралі Уявите, що це саме анархічне суспільство розділилося на дві частини: одна залишила за собою право пустувати й не знати ніякого закону, а інша примушена визнавати законом усяку претензію першої й безмовно...
  5. Образ Катерини в п’єсі А. Н. Островського “Гроза” У п’єсі “Гроза” Островський створює зовсім новий для його творчості жіночий тип, простій, глибокий характер. Це вже не “бідна наречена”, не байдуже-добра, лагідна панянка, не “аморальність по дурості”. Катерина відрізняється від раніше створених героїнь Островського гармонійністю своєї особистості, силою духу, своїм світовідчуванням. Це натура світла, поетична, піднесена, мрійлива, із сильно...
  6. Доля Катерини (по п’єсі А. Н. Островського “Гроза”) Мені здається, що навіть люди, совсем далекі від літератури, знають твори Олександра Миколівича Островського. Так часто по тілібаченню показують спектаклі й фільми по п’єсах великого російського драматурга. Мені теж запам’яталося трохи його п’єс. Особливо расрозповідь про безприданницю, гордої Ларирє, головна провина якої міститься в тім, що в неї не було...
  7. ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” ДРУГОРЯДНІ ПЕРСОНАЖІ В ДРАМІ ОСТРОВСЬКОГО А. Н. Островського, автора численних п’єс про купецтво, по праву вважають “співаком купецького побуту” і батьком російського національного театру. Він створив близько 60 п’єс, найвідомішими з яких є “Безприданниця”, “Ліс”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто інші. Самим яскравим і рішучим, за словами А....
  8. Душевна драма Катерини. Учнівський твір за п’єсою О. М. Островського “Гроза” Відкіля ж беруться в Катерини життєві витоки цієї цілісності? Для того, щоб це зрозуміти, треба звернутися до культурного грунту, який пестував її. Без нього характер Катерини в’яне, як скошена трава. У світовідчутті Катерини гармонійно поєднується слов’янська язична давнина із християнською культурою, яка одухотворює і морально прояснює старі язичницькі вірування. Релігійність...
  9. Конфлікт поколінь у драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Життя російського патріархального купецтва. 2. “Темне царство” і його представники. 3. Молоде покоління в драмі. 4. Протиріччя між старшим і молодшим поколінням А. Н. Островський показав життя російського купецтва. У драмі “Гроза” на повсякденному тлі розгортається трагедія, що погубило життя молодої жінки. У чому причина загибелі Катерини? Чи можна...
  10. МАЙСТЕРНІСТЬ МОВНИХ ХАРАКТЕРИСТИК У ДРАМІ А. Н. ОСТРОВСЬКОГО “ГРОЗА” В 1845 році Островський працював у Московському комерційному суді канцелярським чиновником стола “для справ словесної розправи”. Перед ним розкривався цілий мир драматичних конфліктів, звучало все різноголосе багатство живої великоросійської мови. Доводилося вгадувати характер людини по його мовному складі, по особливостях інтонації. Виховувався й вигострювався талант майбутнього майстра мовної характеристики персонажів...
  11. Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” Значення другорядних персонажів у драмі Островського “Гроза” А. Н. Островського по праву вважають співаком купецького середовища, батьком російської побутової драми, російського театру. Його перу належать близько 60 п’єс, з яких найбільш відомі такі, як “Безприданниця”, “Пізня любов”, “Ліс”, “На всякого мудреця досить простоти”, “Свої люди сочтемся”, “Гроза” і багато хто...
  12. Образ молодого покоління в драмі А. Н. Островського “Гроза” 1. Тихін Кабанів і Борис, племінник Дикого. 2. Іван Кудряш. 3. Катерина й Варвара У драмі А. Н. Островського “Гроза” дія розвертається на тлі напружених взаємин між представниками старшого й молодшого поколінь. Тиранічний гніт Кабанихи й Дикого на близькі не слабшає побачивши зовнішніх проявів покірності Як же поводяться представники молодого...
  13. Краса душі Катерини. За п’єсою О. М. Островського “Гроза” Сонце в небі високо, стежина біжить далеко, бреде по ній красна дівиця. Стомилася вона, змучилася: за довгий свій шлях три пари башмаків залізних стоптала, три чавунні посохи зламала і три кам’яні проскури згризла. Як я любила в далекому своєму дитинстві читати і слухати казку про Фініста – ясного сокола, про...
  14. Образ Катерины, його ідейний зміст у драмі А. Н. Островського “Гроза” Існує версія, що Островський створював ” Гро-Зу”, будучи закоханий у замужню акторку Малого теат-ра Любу Косицкую. Саме для неї він писав свою Ка-Терину, саме вона її й зіграла. Однак акторка не відповіла на полум’яну любов письменника – вона любила іншого, котрий пізніше довів неї до вбогості й ранньої смерті. Але...
  15. На чиїй стороні драматург? (по п’єсі Островського “Гроза”) П’єса А. Н. Островського “Гроза” була написана за матеріалами поїздки автора в 1856 році по Волзі. Драматург задумав написати цикл п’єс про провинциальном купецтво, що повинен був би називатися “Ночі на Волзі”. Але, до зжалению, весь задум так і не був здійснений В 1859 році була написана перша драма із...
  16. Побут і вдачі купецтва в драмі А. Н. Островського “Гроза” Гроза – явище в природі що очищає й необхідне. Вона приносить із собою свіжість і прохолодь після виснажливої жари, живлющу вологу після суши. Вона несе що очищає, оновлююча дія. Таким “ковтком свіжого повітря”, новим поглядом на життя стала в літературі середини XІX століття п’єса А. Н. Островського “Гроза”. Велика російська...
  17. Переказ фінальної сцени драми А. Н. Островського “Гроза” Така собитийная канва добутку, за допомогою якої автор розкриває перед нами целую галерею людських типів. Тут і купці – самодури, И почесні матері сімейств – охоронниці місцевих вдач, і мандрівниці – прочанки, що розповідають небилиці, користуючись темрявою й неосвіченістю народу, і доморослі вчені – прожектери. Однак при всій розмаїтості типів...
  18. Образи самодурів у драмі А. Н. Островського “Гроза” Уж такого-те ругателя, як у нас Савел Прокофъич, пошукати ще!.. Гарна теж і Кабаниха. А. Островський. Гроза У своїй драмі “Гроза” А. Н. Островський яскраво й жваво зобразив “темне царство” російської провінції, що придушує кращі людські почуття й прагнення. Автор не тільки першим увів у літературу слово “самодур”, але й...
  19. Зіткнення старого й нового (по драмі А. Н. Островського “Гроза”) Відкривається завіса. Погляду глядача представляється високий берег Волги, міський сад, що гуляють жителі чарівного містечка Калинова. Краса пейзажу вызы-вает поетичний захват Кулигина й дивно гар-монирует із привільною російською народною піснею. Не-Спішно тече розмова міських обивателів, у кото-ром уже злегка відкривається схована від посторон-його погляду життя Калинова. Талановитий механік-самоучка Кулигин називає...
  20. Проблема взаємин між миром і особистістю в драмі А. Н. Островського “Гроза” “Гроза” – одна з тих п’єс А. Н. Островського, які й у наші дні користуються незмінною популярністю. У центрі авторської уваги перебуває криза патріархального миру й патріархальної свідомості. Але разом з тим п’єса виявляється гімном живій душі, що наважилася на сміливий протест, на протистояння скам’янілому миру. А ця проблема буде...
Сила характеру Катерини в драмі А. Н. Островського “Гроза”
«
»