“Сікстинська Мадонна” Рафаеля (есе)

“Сікстинська Мадонна ” – один із прославленнейших творів світового мистецтва. Ця картина належить до числа самих яскравих поетичних образів, створених художниками епохи Відродження. Картина є як би підсумком Творчості великого художника того часу Рафаеля. Історія створення цього полотна дотепер обкутана таємницею. Не збереглося ні письмових свідчень, ні ескізів. За офіційною версією, картина Рафаеля була написана майстром для монастиря св. Сикста в Пьяченце, де й перебувала до покупки її Дрезденською галереєю в 1754 році. “Сікстинська

мадонна” ще сучасниками була визнана одним з найбільших створінь епохи. Тридцять років через послу написання картини знаменитий біограф художників Відродження Вазари писав про неї як про “найрідшій і єдиній у своєму роді речі”.

Відомо також, що картина була повністю написана рукою Рафаеля, без допомоги учнів, що було тоді рідкістю

Художник зобразив Марію на весь зріст із дитиною Христом на руках. Мадонна спускається з небес до людей у супроводі св. Варвари. Римський Тато Сикст II як би довіряє людство заступниці. Унизу, у самої рами, два маленьких янголятка дивляться на чудесне явище.

За фігурою мадонни клубляться Хмари й сіяє ваблива далечінь. Я часто дивлюся на репродукцію цієї картини, тому що вона висить на стіні в нашім будинку, але щораз композиція картини вражає мене своїм величчям і в той же час геніальною простотою. Підкуповує мене й те, що в картині Рафаеля відсутні які б те не було зовнішні ефекти, що підкреслюють велич сюжету, як, наприклад, на полотні Леонардо да Вінчі “Мадонна Литта” – фрагменти храму, гори, багатозначний погляд дитини й т. д. Рафаель, видимо, створив полотно, що принципово відрізняється не тільки від робіт його попередників, але й від своїх власних створінь, написаних раніше.

По-моєму, Рафаель пішов по природному шляху будь-якого теперішнього художника. Він усе більше ототожнював красу й досконалість божественного початку з людським. Це, на мій погляд, надає особлива чарівність “Сікстинській мадонні”. У картині все естественно й людяно, хоча перед нами богомати. Легко й плавно струменіють складки одягів Марії, підкреслюючи легкість її руху. Її прекрасне у своїй людській лагідності й розчуленні особа будить відповідне світле почуття, як при зустрічі з рідною людиною

Я с працею приймаю загальноприйняте тлумачення образа, нібито особа Марії овіяно світлим сумом, передчуттям того, що вона народила сина на страждання за людство й т. д. Мені здається, на людей з полотна Рафаеля дивляться матір людська й дитя людське. Через світло їхніх осіб людина, що дивиться на картину, осягає божественний початок у світі. Тому що до піднесеного завжди потрібно проробити шлях, що пролягає через перешкоди. У мене й в ікон виникають подібні почуття: якщо ікона написана занадто схематично, вона не викликає в мені відповідного почуття

Наближення до людського анітрошки не применшило релігійну ідею “Сікстинської мадонни” Рафаеля, а лише підкреслило гуманістичну глибину думки художника

Реалістичні й гуманістичні устремління таких художників епохи Відродження, як Рафаель, розбили умовну схему середньовічного церковного зображення, додали мадонні з дитиною глибоко людський образ щасливого й здорового материнства, що позбавлено всякого містичного ореола й повно чистої земної принадності. Тому в нашім будинку, немов талісман добра й людяності, висить на стіні моя улюблена картина “Сікстинська мадонна”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

“Сікстинська Мадонна” Рафаеля (есе)