Швейк герой роману Я. Гашека “Пригоди бравого солдата Швейка”
Швейк герой роману Я. Гашека “Пригоди бравого солдата Швейка під час світової війни” і декількох більше ранніх його добутків – циклу оповідань 1911 р. (книжкова публікація “Бравий солдат Швейк і інші оповідання”, 1912), повести “Бравий солдат Швейк у полоні”, написаної в Росії (1917, видана в незавершеному виді: перебування Ш. у полоні не зображене).
Вирішальне значення у виникненні образа Ш. мали антимілітаристські настрої Гашека, його різко опозиційне відношення до австрійської монархії, а також знайомство письменника з молодим
При цьому його ретельність, що граничить із кретинізмом, увесь час обертається ведмежими послугами, що змахують на провокацію. Потрапляючи в неймовірні переробки, щасливий герой залишається живий і непошкоджений і знову вимагає, щоб його визнавали придатним до військової служби. Він одержимо “екзальтацією мучеництва”, як визначив автор. Зображення доведеного до абсурду верноподданнического екстазу дозволило Гашеку створити веселу гротескову пародію на офіційний ідеал солдата. У романі, що представляє собою широку комічну епопею, пригоди Ш., нескінченна низка його зіткнень із офіційною машиною гніта й примуси вписані в широку картину світової війни
Образ Ш. одержав подальший розвиток і знайшов нові параметри. Посилене насамперед відчуття двозначності його поводження, що змушує читача увесь час підозрювати вдавання. Психічна аномалія раз у раз нагадує маску, свого роду спектакль. Ш. має незвичайну здатність, особливо в спілкуванні з начальством, при повній слухняності створювати комічні ситуації, що профанують, причому залишається неясним, виникають вони через його придуркуватість або хитрість. В образі закладений принцип комічної містифікації, спрямованої почасти й на читача, що не може до кінця вгадати, де кінчається наївність героя й починається крутійство, де ретельність, а де пародія й глузування під видом ретельності
По дурості або по намірі в день оголошення війни Ш. з’являється на празьких вулицях в інвалідній колясці з войовничими вигуками? Випадково або навмисно переодягається у форму російського військовополоненого й попадає в австрійський полон? Вільна або мимовільна провокація в поводженні героя увесь час переважує. На грані наївності й підступу втримуються й нескінченні просторікування Ш., його коментарі до що відбувається й оповідання “до слова” (їх у романі більше 150), які як би увібрали в себе вульгарний досвід плебсу, що контрастує із пригладженої й чистої, багато в чому офіційною картиною миру
Зіткнення й інтерференція протилежних початків – одне з головних джерел комізму в романі. Поетика смеховой гри, складова основу образа Ш. і роману в цілому, дає можливість авторові утягувати читача в стихію нещадного й веселого розвінчання мілітаризму, поліцейського режиму, національного й соціального гніта і їхньої системи, що прикриває, міфів, голосних фраз і фетишів
Роман Гашека залишився незавершеним. Автор мав намір далі перенести дію в Росію. Назва роману в первісних анонсах – “Пригоди бравого солдата Швейка під час світової й громадянської війни в нас і в Росії”. Але й у незакінченому виді “Пригоди Швейка” придбали саму широку популярність. Образ Ш., що почасти продовжує традицію героїв шахрайського роману, розумних дурнів з народних казок, увійшов до числа самих популярних літературних типів. Поняття “швейковщини” зробилося загальним
Відомі втілення образа Ш. в інших видах мистецтва – знамениті ілюстрації Йозефа Лади, численні фігурки й статуетки, ляльковий кінофільм Иржи Трнки, інші екранізації й театральні інсценівки. До образа Ш. часом зверталися інші письменники, зберігаючи типаж, але переносячи його в інше середовище й обстановку, у нові сюжети (Б. Брехт і ін.). Особливу популярність образ Ш. придбав у роки Великої вітчизняної війни в радянських письменників і військових журналістів, що складали нові пригоди Ш., у яких він водив за ніс і дурив гітлерівських фельдфебелів і офіцерів. (М. Слобідський і ін.). З’явилися також фільми на цю тему (С. Юткевич).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)