Шляхи вивчення української літератури в 7-у класі

На уроках української літератури в 7-у класі за програмою вивчається оповідання А. Чайковського “За сестрою”. Дія в оповіданні розгортається у селі Спасівка, де жив козацький рід Судаків, який славився тим, що всі чоловіки цього роду були на Січі. Одного вечора на село напали татари. Врятуватися з цієї сім’ї зумів лише п’ятнадцятилітній Павлусь, який у степу зустрів козацький роз’їзд. Козаки, серед яких був і брат Павла Петро, розгромили татарський загін. Серед полонених не було сестри Ганни. її та інших молодих дівчат уже вивезли

до Криму. Павлусь рушає у далеку видавництв. Видавництво “Вернигора” звернулося до мене, щоб я написав підручник для початкової і середньої школи.

В рекордовому часі, протягом одного місяця, я склав підручник для початкової школи і перших кляс середньої школи: “Коротку історію України”. Письменник прагнув засобами художньої літератури передати юним читачам якомога більше знань з історії України. Він був переконаний у тому, що саме в наймолодшому віці дитину треба зацікавити історією рідного краю, прищепити їй почуття національної гордості, без чого неможливе становлення майбутнього громадянина.

З

життям, походами і побутом запорозьких козаків знайомить дітей книга Марії Пригари “Михайлик – джура козацький” (1972). Гостросюжетна історична повість розповідає про долю малого козацького джури Михайлика, його пригоди на Січі та участь у боях під Хотином. М. Пригара є автором збірки оповідань за мотивами українських народних дум під назвою “Козак Голота” (1966). У ній відбито події найдавніших часів, коли український народ вів запеклу боротьбу з турецькотатарськими нападниками. У збірці письменниця інтерпретувала кращі народні думи, що вивчаються у шкільній програмі з української літератури. Авторка зберегла їх традиційну структуру (зачин, основну частину, кінцівку). Вона використала близькі до поетики народних дум образотворчі засоби: постійні епітети, риторичні оклики, звертання, поетичні форми і символи, заперечливі паралелізми, стильові особливості, що підкреслюють колорит доби. Перед читачами постають мужні герої: козак Голота, народний заступник Хвисько Ганжа Андибер, Маруся Богуславка, Івась Коновченко, що втік до козацького війська, та багато інших.

Серед інших книжок вирізняється зібрання в трьох томах “Дивосвіт “Веселки”. З розділу “Пісенна народна творчість” на основних уроках і уроках позакласного читання ознайомимо учнів з думою, у якій розповідається про загибель козакабандуриста:

Смерть козакабандуриста
На татарських полях
Та на козацьких шляхах
То ж не вовкисіроманці
Квилять та проквиляють,
Не орличорнокрильці клекочуть.
Попід небесами літають –
То ж сидить на могилі
Козак старесенький,
Як голубонько сивесенький.
Та на бандурі граєвиграває,
Голосножалібно співає.
Гей, і кінь же біля його
Постріляний та порубаний,
І ратища поламані,
І в ладівниці – ні днісєнького набою.
І піхви – без шаблі булатної,
Тільки осталася козакові бандура подорожня.
Та в глибокій кишені тютюну півпапушки.
Та люлькабурулька.
Гей, сидить же кобзар на могилі,
І люлечку потягає,
І на бандурі граєвигравае,
і голосножалібно співає:
“Гей, пановємолодці,
Козакизапорожці1.
Ой де ж то ви пробуваєте?

Чи до Січі-матері приїжджаєте, дорогу, щоб розшукати сестру і визволити її з полону. Сюжет оповідання напружений, події розгортаються швидко. Головний герой увесь час перебуває в складних обставинах. А. Чайковський у своїх творах підкреслював братерство козаків, священне почуття обов’язку перед своїм народом,’ лицарську честь, вірність дружбі, хоробрість, життєрадісність, благородство. Так, визволивши сестру, Павлусь “забув на всі злидні, на всю злість до татар. Простив їм усе відразу”.

У повісті “Віддячився” (1913) письменник зобразив січову школу, в якій вчилися діти, завезені на Запорозьку Січ. У ній вони навчалися читанню й письму, а також проходили військову науку: придивлялися до життя, бойових походів, подвигів запорожців. Автор не лише описує життя й побут козацьких дітей, а й їхніми очима показує формування Козацької держави, структуру козацького війська: організацію, раду, старшин, бойове життя, торгівлю, господарювання вільних людей на землі хутірського типу.
Історичний роман Дмитра Білого “Козацький оберіг” зацікавить підлітків своїм пригодницьким сюжетом. Сам письменник уважає свою книгу своєрідною українською відповіддю “Гаррі Поттерові”. Головний герой здійснює подорож у часі дорогами Криму, Карпат тощо. В Україні є оберіг, який охороняє землю і людей, що живуть на ній. Багато хто хоче володіти оберегом, сила якого є надзвичайною і тому за нього точиться жорстка боротьба. Дія у романі відбувається у XVІ столітті за часів Великого Литовського князівства.

“Козаченьки” – нова серія книжок для дітей та юнацтва видавництва “Веселка”, що розповідають про сміливих хлопців, які плічопліч з дорослими брали участь у визвольній війні українського народу проти поневолювачів. До книги “Діти Козацької Матері” увійшли історикопригодницькі повісті та оповідання А. Чайковського “Віддячився”, І. Крип’якевича “Малі козаки” й “Бурсаки”, А. Кащенка “З Дніпра на Дунай” та інших письменників XX століття.

В оповіданні “Малі козаки” І. Крип’якевича, великого знавця козацтва, згадуються історичні події 1648 року, коли війська Богдана Хмельницького розгромили поляків під Жовтими Водами. Письменник зворушливо розповідає проте, що діти, наслідуючи дорослих, почали формувати козацький загін, обрали козацьку раду, вибрали старшину і озброїлися хто чим міг. Гетьман Богдан Хмельницький, який випадково натрапив на дитячий загон, схвильовано промовив: “Воістину кажу вам, – побідить Україна, як матиме таких синів!”
Повість А. Кащенка “З Дніпра на Дунай” розповідає про знищення Запорозької Січі, і подає цю подію автор через сприйняття дітейбратів: Василя, якому виповнилося дев’ять років, і Гната, який був старший на три роки. Письменник небагато розповідає про ті трагічні події, а більше приділяє уваги відступу козаків з рідної землі, що “кипить медом і молоком”, і щедро описує рослинний і тваринний світ. А. Кащенко прагне, щоб читач зрозумів, яку саме землю, багату й родючу, залишали козаки нападникам.
Окремим виданням вийшли “Пригоди малих козаків” (2004) – історикопригодницькі повісті та оповідання: “Пригоди Юрка Козака”, “Малі козаки”, “Бурсаки” та дві повісті “Спільними силами” і “Під прапори Хмельницького” – Івана Крип’якевича, видатного українського історика, академіка. У своїх спогадах він писав: “Революція підняла високо культурне життя Ук раїни – появилося багато нових часописів, журналів,

Чи ляхів-ворогів киями покладаєте,
Чи татар-бусурман
Малахаями, як череду, в плін завертаєте?
Гей, коли б же мені Бог поміг
Гей, уже ж, видно, мені без бандури пропадати,
Уже нездужаю по степах я чвалати;
Будуть мене вовкисіроманці зустрічати і дідом
за обідом коня мого заїдати…

Сидить козак на могилі, На кобзі граєвиграває, Жалібно співає: “Гей, кобзо моя, Дружино моя, Бандуро моя мальована! Де ж мені тебе діти: А чи в чистому степу спалити І попілець на вітер пустити, А чи на могилі положити? А будуть буйні вітри по степу пролітати, Твої струни зачіпати І жалібно вигравати, І будуть козаки подорожні проїжджати, І твій голос зачувати, Ідо могили будуть привертати…”

Про кобзарів, бандуристів ми ведемо розмову з учнями на багатьох уроках літератури, зокрема і під час вивчення творчості Рільке. На уроці можна розповісти дітям про Остапа Вересая, згадати шевченківського Перебендю, а також прослухати уривок з оповідання Євмена Доломана “Перебендя”. Немов шевченківський Перебендя прийшов до Олекси і Юрка із “Кобзаря”, бо вони в школі саме вивчали поезію Т. Г. Шевченка. Хлопці були дуже вражені й здивовані тим, що: *’І дід, і давня, витерта до лиску бандура, точнісінько така, як на малюнку до “Перебенді”. Досі вони гадали, що в “Кобзарі” написало лише про давню минувшину, і раптом ось перед ними – живий Перебендя” .

Слово “легенда” у перекладі з латинської означає: “Те, що треба прочитати”. Легенда нагадує казку. Якщо казка – чистісінька вигадка, то легенда – лише наполовину, бо в її основі – дійсний факт. Справжній автор будьякого фольклорного твору – народ, з роками зміст легенди доповнюється новими розповідачами.

Збірка “Легенди козацького краю” Павла Супруненка налічує 33 легенди. Для переказу легенд автор обрав нелегкий стиль живої розповіді, а тому мова цієї книжки незвичайна і дивовижна. Оповідання-легенди з цієї збірки розповідають про героїчну минувшину за часів козацької доби, про ненависть українського народу до загарбниківворогів, розкривають силу й хоробрість козаків, їхню спритність і винахідливість у скрутну хвилину, безмежну любов до батьківщини. Значна кількість оповідань містить тлумачення назв придніпровських селищ, островів, скель, фоотець, козацьких могил тощо. Легенда “Де Савурмогила” розповідає читачам про козацькі звичаї, які вимагали не тільки взаємодопомоги поміж козаками, а в разі потреби – й самого життя. Про таку дружбу у народі казали: “Брат брату головою в оплаті”.