Шлях пошуків Андрія Болконського
Твір по роману Л. М. Толстого ” Війна і мир”. У романі “Війна і мир” Лев Миколайович Толстой говорить про шляхи розвитку Росії, про долі народу, його ролі в історії, про взаємини народу і дворянства, про ролі особистості в історії. Письменник розкриває в романі значення Вітчизняної війни 1812 року, допомагає зрозуміти риси російського національного характеру. Улюблені герої Толстого шукають відповіді на питання, поставлені часом, вони прагнуть знайти собі гідне місце в житті. До цих героїв відноситься і князь Андрій Болконський. Уперше
Володіючи не тільки блискучим розумом
Теперішній, щиросердечний підйом відчуває Андрій Болконський при зустрічі з Наташею Ростовою. Спілкування з нею відкриває для нього нову сторону життя: любов, красу, поезію. Але йому не призначено, бути щасливим з Наташею. Продовжуючи відчувати, що “просто існувати” він не може, Андрій їде в Петербург. Там він бере участь у роботі комісії Сперанського. І знову вічний пошук, міркування про життя приводять його до висновку про безглуздість комісії. Андрій Болконський відмовляється від кар’єри урядового чиновника. Розлука виявилася занадто важким випробуванням для Наташі. Історія з Анатолем Курагіним руйнує можливе щастя з нею Андрія Болконського. Гордий князь не може пробачити Наташі її помилку. А вона випробовує каяття совісті, вважає, що не варта такої шляхетної, ідеальної людини. Розрив з Наташею знову приводить героя до глибокої кризи. Коли Наполеон вступає в межі Росії й починає стрімко просуватися вперед, Андрій Болконський, що зненавидів війну після Аустерліца, іде в діючу армію, відмовившись від безпечної роботи при штабі імператора. Князь Андрій стає звичайним полковим командиром. Солдати люблять його й називають “наш князь”. Андрій не мріє більше про славу і подвиг. Він просто захищає свою країну. Тепер ми бачимо в ньому ту ж, що й у солдатів, “сховану теплоту патріотизму”. Погляди Андрія Болконського, що сформувалися за роки болісних пошуків свого місця в житті, розкриваються в бесіді з П’єром перед боєм. Князь Андрій зрозумів, що результат битви залежить не від геніальності полководців, а від “духу війська”, його впевненості у перемозі. У момент смертельного поранення Андрій відчуває величезну тягу до життя. Він замислюється, чому ж йому так жаль розставатися з ним.
Твердий і холодний характер Андрія Болконського не дозволив йому повною мірою випробувати просте людське щастя. Бородінський бій можна назвати кульмінацією у житті князя Андрія. Передсмертні страждання допомогли йому осягти зміст християнської любові: “Жаль, любов до братів, до коханої, любов до тих, хто нас ненавидить, любов до ворогів – так, та любов, яку проповідував Бог на землі… і яку я не розумів”. Таким чином, Толстой приводить свого героя до загибелі в ім’я життя інших, в ім’я майбутнього Росії, духовно ж – він приводить його до збагнення вічних моральних цінностей. В образі Андрія Болконського відобразилися кращі риси дворянина-патріота: розум, освіченість, чесність, совісність, гаряча любов до Батьківщини.