Що зрозумів пан Яруй (за текстом “Роман про Ренара”)
Багато прикрощів завдав хитрий Лис мирному люду величезного лісу. Ренар з своїми родичами певний час тримав їх під загрозою смерті. Пан Крук довго терпів витівки Ренара, але здоровий глузд узяв гору. Поки пан Крук зрозумів що до чого, він ледве не потрапив на обід до підступного Ренара. Якось Крук украв сир. Старенька бабуся, що вартувала сир, задрімала. І ось один із тих ста сирів опинився у Крука, і він, мабуть, уже ласував ним. Та цього ніяк не міг стерпіти Лис Ренар. Це ж треба! Сир їсть пан Крук, а не він, Ренар! Лис вдався до своїх звичних заходів.
Ніколи не і реба діяти навмання, розраховуючи, що, можливо, минеться і ти не потрапиш у пастку. Ні, хитрим, підступним, тим, хто заздрить, хто промовляє нещирі слова, не можна довіряти. Треба мати тверезу голову, знати собі ціну і не здаватися на умовляння. Справжнім
Слимак Повіль вже давно спостерігав за тим, що чинить Ренар. Повіль був навдивовижу обачним і мудрим. Він розумів: те, що сталося учора, Лиса не обмине, він неодмінно захоче помститися. Отже, Слимак чекав на Лиса Ренара, а перед його очима проходило те, що сталося.
Ось Лев привів хоробре військо до родового замку Ренара, до Мопертюї. Жоден звір нічого не міг вдіяти. Арбалети були найкращі, стріли міцні, воїни пули добрими плавцями, але дістатися до Мопертюї все-таки не змогли. Замок: був неприступний: “по вінця повен скрізь води”, “а над водою два мости, і ті мости не перейти, бо їх на ланцюгах підняв Ренар…” Так, хитрий Лис чекав на своїх ворогів і тепер глузував з них, бо був недосяжним. Безчесно сміятися з ворогів, коли ти в безпеці. Смійся, глузуй тоді, коли ти вийшов на рівний бій і подолав ворога.”Триває штурм і день, і ніч”, але здобути замок Лев не зміг. Відпочиває стомлене військо. Лис на це і розраховував. Він проліз лазом під муром і таким чином опинився у стані ворога. Всі хвости воїнів Лева він прип’яв до дерев. Лише про одного воїна Ренар і згадати забув – про Слимака Повіля.
Лев усе бачив уві сні, “пролунав шалений рев”, звірі прокинулися. Слимак Повіль не дрімав! Він, “йдучи за Ренаром, рубав хвости, звільняв усіх”.
Не зміг Лис Ренар вчасно зникнути, йому не дозволив Повіль. Біля самого лазу наздогнав Ренара. І ось Лис перед царем. Так, він відповідатиме за свої витівки. Кається Ренар, навіть Лев йому вірить і відпускає у монастир, де злодій замолюватиме гріхи.
Завжди треба пам’ятати: ворог може бути сильнішим за тебе, хитрішим, але і ти будь насторожі, пильнуй, не втрачай здорового глузду, будь мудрим і витриманим, допомагай друзям.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)